04 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/644/25
Провадження № 22-ц/820/2203/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представницею ОСОБА_3 , на заочне рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року (суддя Безкровний І.Г.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01.09.2022 з ОСОБА_2 на її користь були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 28.04.2022 і до досягнення дитиною трирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Для примусового стягнення 19.10.2022 було відкрито виконавче провадження № 70107838.
Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, що призвело до виникнення значної заборгованості. Протягом періоду примусового виконання (з квітня 2022 року по квітень 2024 року) боржник здійснив лише шість платежів на загальну суму 21600 грн, унаслідок чого розмір заборгованості складав 70060,42 грн.
На час звернення до суду борг частково погашено, а тому розмір заборгованості по аліментах становить 47416 грн 67 коп.
Вказує, що з врахуванням положень Сімейного кодексу та правових позицій Верховного Суду, пеня нараховується за кожен місяць прострочених аліментів, при цьому, у разі прострочення більше ста днів, розмір нарахованої пені становитиме розмір заборгованості за той же місяць.
Позивачем на заборгованість по аліментах в розмірі 17368 грн 56 коп, що виникла у період з квітня по вересень 2022 року не нараховувалась.
У період з жовтня 2022 року по березень 2023 року боржнику нараховувалось по 3405 грн аліментів, що підлягали сплаті щомісяця.
Однак, боржник сплатив у жовтні 2022року 5500 грн, а з листопада 2022 року по лютий 2023 року оплачував по 3700 грн, та у березні 2023 - 1300 грн.
Відповідно, платежі здійснені з жовтня 2022 року по січень 2023 зараховуються на погашення заборгованості, яка виникла станом на вересень 2022 року.
Крім того, сума аліментів сплачених в подальшому боржником підлягає зарахуванню в погашення заборгованості по аліментах, яка виникла раніше.
В період з березня 2023 року по 29.04.2024 жодних платежів від ОСОБА_2 не надходило.
У зв'язку з простроченням виконання обов'язку зі сплати аліментів, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 75562,39 грн, детальний розрахунок якої додавався до позовної заяви.
Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із квітня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 75562,39 грн за період з жовтня 2022 року по квітень 2024 року, а також судовий збір у дохід держави у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 серпня 2025 року заяву представника відповідача - адвоката Мукомел Л.А. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника Мукомел Л.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, відповідач стверджує, що суд порушив принцип змагальності сторін та право на захист, відмовивши у розгляді справи з повідомленням сторін, що позбавило його можливості довести відсутність своєї вини у виникненні заборгованості та оспорити розмір пені. Крім того, на думку скаржника, суд ухвалив заочне рішення без належного повідомлення відповідача про дату судового засідання, чим порушив умови статті 280 ЦПК України.
Крім того, судом при вирішенні спірних правовідносин було невірно застосовано статтю 196 СК України, оскільки стягнута неустойка (пеня) у розмірі 75562,39 грн перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментах (яка становить 47416,67 грн). Це суперечить вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивачка заперечує наданий відповідачем контррозрахунок пені, стверджуючи, що він є невірним, оскільки розраховує пеню лише за 30 днів місяця виникнення заборгованості, а не за весь період прострочення. ОСОБА_1 наголошує, що, згідно з практикою Верховного Суду, платежі відповідача спочатку зараховувалися на погашення заборгованості попередніх місяців. Тому аліменти, нараховані з жовтня 2022 року, залишалися непогашеними та простроченими. Внаслідок ненадходження платежів протягом тривалого періоду (з квітня 2023 року по квітень 2024 року), строк прострочення за кожен місяць перевищив сто днів. Таким чином, нарахований нею розмір пені - 75562,39 грн - є обґрунтованим і відповідає розміру заборгованості за ці ж місяці.
На думку позивачки, суд правомірно розглядав справу у спрощеному провадженні, а факт подання клопотання про зміну порядку розгляду свідчить про обізнаність відповідача про слухання справи. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та заперечень проти позовних вимог, що не є порушенням з боку суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений статтями 128,130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Положеннями частини 1, 4 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення лише за одночасної наявності таких умов, однією з яких є те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Встановлено, що ухвалою Нетішинського міського суду від 23 липня 2025 року у справі було постановлено провести заочний розгляд справи (а.с. 38), та в той же день ухвалено заочне рішення. Проте, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України про час і місце судового засідання, призначеного на 23.07.2025. Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 , порушив права останнього, не створив рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду і до реалізації та захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя.
Крім того, слід зазначити, що справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, як малозначні справи, згідно зі статтями 19 та 274 ЦПК України, належать до категорії, що має розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалення заочного рішення у справі такої категорії свідчить про хибне застосування норм процесуального права, адже навіть при належному повідомленні, ця справа підлягала б розгляду за спрощеною процедурою без виклику сторін. Таким чином, суд першої інстанції мав процесуальну можливість розглянути справу без виклику сторін у порядку спрощеного провадження, але замість цього безпідставно застосував інститут заочного розгляду, не дотримавшись його обов'язкової умови - належного повідомлення.
Зазначене порушення норм процесуального права (недотримання обов'язкової умови статті 280 ЦПК України щодо належного повідомлення) є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу саме цими обставинами.
А отже, судове рішення підлягає до скасування з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача на належне повідомлення про день і час розгляду є аргументованими.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.
Встановлено, що рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 вересня 2022 року у справі № 679/453/22 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу). Стягнення аліментів встановлено починаючи з 28 квітня 2022 року і до досягнення дитиною трирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с. 7, 8-9).
19 жовтня 2022 року старшим державним виконавцем Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бублик Н.Р. було відкрито виконавче провадження № 70107838 на підставі виконавчого листа № 679/453/22, виданого 06.10.2022 (а.с. 10-11).
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (наданого старшим державним виконавцем Славутського відділу державної виконавчої служби Мох О.), загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за виконавчим листом № 679/453/22 за період часу із квітня 2022 року по січень 2025 року включно складає 47416,67 грн (а.с. 12-13).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За правилами частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов'язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що одним із основних обов'язків батьків є матеріальне утримання дитини, тобто забезпечення дитини мінімально необхідними благами, які необхідні для її життя та виховання.
У разі ухилення батьків від виконання зобов'язання утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття суд може присудити з них на користь іншого з батьків або законного представника, з яким проживає дитина, кошти на її утримання (аліменти).
Один із батьків, із якого присуджені аліменти, зобов'язаний сплачувати їх, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до боржника передбаченої законом відповідальності. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року у справі № 636/3546/17).
Неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів. Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
У разі несплати аліментів у поточному місяці з 1 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць множиться на кількість днів заборгованості та на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року (справа №711/679/21) зазначив, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
У цій же постанові Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» (в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України) означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
У справі, яка переглядається, встановлено, що тривала заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано. Позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а твердження скаржника про відсутність вини відхиляються, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів для спростування презумпції вини платника аліментів.
При обчисленні розміру неустойки (пені) встановлено, що ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів (які він мав сплачувати з квітня 2022 року) в сумі 75 562 грн. 39 коп. за період жовтня 2022 року по квітень 2024 року. Ця сума обчислена позивачкою на підставі розрахунку заборгованості №36105 від 02.05.2025
Апеляційний суд встановлює, що при обчисленні розміру простроченої заборгованості, а в подальшому розміру пені, необхідно виходити з того, що при здійсненні боржником платежів такі кошти, відповідно до статті 534 ЦК України, та правової позиції Верховного Суду, спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередніх місяцях, починаючи з першого місяця її виникнення, а у разі відсутності заборгованості - на погашення платежу за поточний місяць. Саме цей механізм підтверджує, що, незважаючи на часткові платежі, прострочення за найбільш давніми місячними платежами було тривалим, що і стало підставою для обґрунтованого нарахування неустойки у розмірі 75 562,39 грн.
Скаржник помилково стверджує, що стягнута неустойка перевищує 100 відсотків загальної заборгованості, чим порушує вимоги частини 1 статті 196 СК України. Проте, належне тлумачення цієї норми здійснюється з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц (щодо нарахування пені за кожен день прострочення) та Верховного Суду у справі № 711/679/21. Згідно з цими висновками, обмеження «не більше 100 відсотків заборгованості» застосовується до заборгованості, встановленої за кожен місяць окремо, а не до сукупного боргу.
Апеляційний суд відхиляє розрахунок неустойки наданий стороною відповідача, оскільки він не відповідає обставинам справи (періодам виникнення заборгованості по сплаті аліментів та здійснених відповідачем платежів в їх погашення), а також нормам матеріального права та правовим висновкам Верховного Суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування судом статті 196 СК України є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн (1211,20 + 1816,8).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представницею ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Заочне рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 75562 грн 39 коп за період з жовтня 2022 року до квітень 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в розмірі 3028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: Л.М. Грох
О.І. Талалай