Справа № 455/2445/25
Провадження № 3/455/1370/2025
Іменем України
05 грудня 2025 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, працює в ПрАТ'Старосамбірський кар'єр»
за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
26.11.2025 до Старосамбірського районного суду Львівської області з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №480130 від 06.10.2025, складеного поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Миник В.О. , ОСОБА_1 03.09.2025 о 21 год 57 хв, перебуваючи у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , під час якого виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду її психічному здоров'ю. Своїми діями порушив пп.14 п.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Даними протоколами констатовано, що ОСОБА_1 повторно протягом рокупорушив пп.14 п.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і такі його дії кваліфіковано за ч.3 ст173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та зазначив, що між ним та дружиною виникла побутова сварка щодо дров.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор АТ «Укрпошта» R067047550227), яке 02.12.2012 року прибуло у відділення і з того часу його доля невідома. Направлення повістки рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки її отримання адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18). У справі "Гарячий проти України" (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, насильство в сім'ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою. Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозиціями ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні указаного правопорушення додано: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД №480130 від 06.10.2025; рапортом старшого інспектора - чергового ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Волошин Ю. від 03.09.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03.09.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06.10.2025, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 03.09.2025, копією постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.01.2025.
Вважаю, що достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 стверджує, що між ним та його дружиною виникло непорозуміння, побутова скарка.
Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 251КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Інших належних та допустимих доказів (фото- чи відеоматеріалів, записів розмов, погроз, психологічного тиску, шантажу на мобільний телефон чи інший пристрій, звернення до служби підтримки постраждалих осіб, висновок спеціаліста-психолога тощо), які б спростовували наведені пояснення ОСОБА_1 та свідчили про вчинення ним домашнього насильства, не представлено. Та і сама потерпіла ОСОБА_2 в поясненнях від 03.09.2025 року не стверджувала, що її психологічне здоров'я зазнало шкоди.
Не зовсім зрозуміло чому протокол всупереч ч.2 ст. 254 КУпАП складено через місяць і три дні після події.
Оскільки ОСОБА_1 заперечує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушенн,я передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що дії ОСОБА_1 містять склад ч.3ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах, зокрема, «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважаю, що провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.9, 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою щодо якої її винесено, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.М. Івасенко