Справа № 991/12546/25
Провадження № 2-з/991/45/25
05 грудня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої - судді Задорожної Л.І.,
суддів - Шкодіна Я.В., Крикливого В.В.,
за участю: секретаря судового засідання Ярмолюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
встановив:
04.12.2025 Держава Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 зазначену позовну заяву передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді Задорожної Л.І., суддів Шкодіна Я.В. та Крикливого В.В. (далі - Суд).
Одночасно з пред'явленням позовної заяви до суду подано заяву про забезпечення позову.
І. Обґрунтування заяви про забезпечення позову
Прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до суду подано позовну заяву з такими вимогами:
1) визнати необґрунтованими активи на суму 2 936 382,25 грн, а саме:
- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 180,8 кв.м, оціночною вартістю 2 723 518,11 грн;
- земельну ділянку, площею 0,651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417, оціночною вартістю 212 864,14 грн.
2) стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави вартість вказаних вище необґрунтованих активів на суму 2 936 382,25 грн.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника складу пального та мастильних матеріалів 124 об'єднаного центру забезпечення тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, через свою дружину ОСОБА_2 , 18.07.2024 набув у власність активи (житловий будинок та земельну ділянку), загальною вартістю 2 936 382,25 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру, але не перевищує межу, передбачену ст. 368-5 КК України.
Незважаючи на те, що вказані об'єкти нерухомого майна зареєстровані на ОСОБА_2 , позивач констатує, що вони придбані нею за дорученням ОСОБА_1 , який має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Крім того, під час здійснення слідчими Територіального управління досудового розслідування Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02.04.2024 здобуто докази, що ОСОБА_2 набула житловий будинок та земельну ділянку за кошти та за дорученням ОСОБА_1 .
На думку позивача, прослідковується чіткий зв'язок між зазначеними активами та ОСОБА_1 , який на момент їх придбання був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
У подальшому, здійснивши право розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою, набутих дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 14.03.2025 ними було отримано дохід від продажу таких активів на загальну суму 2 796 492 грн (житловий будинок - 2 497 374 грн, земельна ділянка - 299 118 грн).
Разом з тим, загальна сума позовних вимог, з врахуванням оціночної вартості активів на дату укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024, визначеною в договорі на момент їх придбання, становить 2 936 382,25 грн.
Можливість набуття ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 зазначених активів за рахунок законних доходів викликає у позивача сумніви, зокрема з огляду на їх майновий стан, розмір отриманих доходів (у тому числі особистих заощаджень), які об'єктивно не могли бути витрачені на купівлю такого нерухомого майна.
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на належний ОСОБА_1 актив (транспортний засіб), з огляду на неможливість накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що є предметом спору, оскільки вони були відчужені 14.03.2025, тобто до моменту подання позовної заяви до суду. Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
При цьому, у випадку задоволення позову про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які отримують незначні доходи (заробітну плату, соціальні виплати), не забезпечить реального виконання рішення суду, зважаючи на суттєву різницю між їх доходами та вартістю активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість. Крім того, передбачаючи можливість прийняття судом рішення не на користь відповідачів, останні можуть вчиняти дії щодо подальшого відчуження належного їм майна.
Продаж житлового будинку та земельної ділянки, що є предметом спору, на думку Позивача, свідчить про вжиття відповідачами заходів, спрямованих на передачу активів третім особам, що може поставити під загрозу ефективність заходів забезпечення позову та у разі визнання активів необґрунтованими - призвести до неможливості стягнення з відповідачів їх вартості, а відтак унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, згідно з положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України можливим є накладення арешту на інші об'єкти рухомого майна, що на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб марки та моделі HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 .
Такий захід забезпечення позову, на думку позивача, буде найменш обтяжливим для відповідачів та дозволить забезпечити виконання позову в майбутньому (у випадку його задоволення).
ІІ. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову
Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).
У заяві про забезпечення позову позивач просить здійснювати розгляд цієї заяви без повідомлення відповідачів. Така позиція обґрунтована тим, що ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу, оскільки внаслідок отримання інформації про розгляд заяви про забезпечення позову відповідачі можуть у будь-який момент вжити заходи, спрямовані на відчуження активу на користь інших осіб. Вибуття такого активу з власності унеможливить виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх вартості на користь держави (у разі задоволення судом позовної заяви).
Суд погоджується з доводами позивача, що повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд заяви про забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність відповідного заходу, оскільки існують реальні ризики відчуження інших активів, що належать їм на праві власності. Повідомлення про розгляд такої заяви могло б надати відповідачам час для вчинення дій, спрямованих на ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, що, своєю чергою, суперечить завданням цивільного судочинства та меті розгляду справ про визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.
Такі висновки стали підставою для ухвалення судом рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є відповідачами у справі, з метою забезпечення ефективного судового розгляду та запобігання можливим діям, що можуть перешкодити виконанню судового рішення (у разі його постановлення).
04.12.2025 від прокурора Посвистака О.М. на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі (Вх. 56950/25).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 290 ЦПК України заява про забезпечення позову, подана одночасно з пред'явленням позову, надійшла від належного суб'єкта (прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, повноваження якого підтверджуються копією наказу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Клименка О.В. від 19.03.2024 за № 317ц) та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Вичерпний перелік суб'єктів, до яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, передбачений ч. 4 ст. 290 ЦПК України.
Відповідачами у цій справі відповідно до змісту поданої позовної заяви є:
- начальник складу пального та мастильних матеріалів 124 об'єднаного центру забезпечення тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , який був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відповідно до положень пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (06.09.2025 звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), який за твердженням позивача, за допомогою дружини набув у власність активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість;
- дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (сімейний статус якої підтверджується відомостями з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, копії свідоцтва про шлюб від 06.08.2005), яка набула у власність активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість.
Підстави для забезпечення позову та порядок розгляду заяви про забезпечення позову встановлені Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 760/34352/21).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та наданих до неї матеріалів вбачається, що вартість активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, на дату їх набуття у власність складала:
- житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 180,8 кв.м, - 2 723 518, 11 грн (оціночна вартість);
- земельної ділянки, площею 0,651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417 - 212 864,14 грн.
Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачено, що позов пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України . Отже, позов про визнання необґрунтованими актів та стягнення їх в дохід держави подається у разі, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн.
Сукупна вартість активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, становить 2 936 382,25 грн.
За твердженнями позивача, зазначені вище активи не могли бути набуті ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 у власність за рахунок законних доходів. Такий висновок зроблений на підставі аналізу інформації, зокрема щодо: отриманих ними доходів, що відображені у щорічних деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за період із IV кварталу 2001 року по II квартал 2024 року.
У заяві про забезпечення позову прокурор зазначив, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 не мали достатньої фінансової можливості понести витрати на придбання об'єктів нерухомого майна та акумулювання особистих заощаджень, мова про які йде вище, з законних доходів. Відтак, це може вказувати на ймовірне отримання прихованих доходів із незаконних джерел.
Разом із тим, із долучених до заяви матеріалів слідує, що 14.03.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відчужені активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, за ціною, що становить 2 796 492 грн.
Із огляду на викладене та положення ч. 3 ст. 290 ЦПК України, позивачем вартість активів визначена станом на дату укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 за їх оціночною вартістю у сумі 2 936 382,25 грн.
Суд звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог Позивача вирішуватимуться виключно за результатами розгляду справи згідно з положенням ст. 291 ЦПК України.
У заяві про забезпечення позову Позивач просить накласти арешт на транспортний засіб марки та моделі HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску VIN код: НОМЕР_2 , вартістю 426 165,04 грн. Вказаний актив на праві власності належать ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційною карткою транспортного засобу.
Враховуючи необхідність дослідження всіх обставин набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість (житлового будинку та земельної ділянки), а також ризик відчуження інших активів, належних їм на праві власності, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову щодо активу може призвести до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позовної заяви).
Позов забезпечується шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 292 ЦПК України у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Із заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів вбачається, що активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість (житловий будинок та земельна ділянка), були реалізовані подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте у власності ОСОБА_1 перебуває інший актив (транспортний засіб), який не є предметом спору, однак, з огляду на його вартість, може частково забезпечити заявлені позовні вимоги та виконання судового рішення (у разі задоволення позову).
Отже, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інший актив, що на праві власності належить ОСОБА_1 , з огляду на те, що його вартість (426 165,04 грн) не перевищує суми заявлених позовних вимог (2 936 382,25 грн), а також існує ризик його відчуження, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195).
Отже, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатись ним на певний час до вирішення судом спору по суті. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (враховуючи, що автомобіль, який позивач просить арештувати, був придбаний ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, на вказаний об'єкт рухомого майна може розповсюджуватись правовий режим спільної сумісної власності подружжя), оскільки актив залишається у їх володінні та користуванні.
Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, оскільки заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у цьому випадку не розглядається.
Підстав для зустрічного забезпечення відповідно до положення ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд не вбачає, оскільки власник майна не обмежується у праві володіння та користування ним та, як наслідок, збитки, пов'язані з забезпеченням позову, відсутні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову та накласти арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд
постановив:
1.Заяву про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити.
2.Накласти арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме:
- транспортний засіб марки та моделі HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 .
3. Арешт накладається без заборони користування майном.
4. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також відповідним державним органам для виконання.
5. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
6. Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці.
Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, адреса: 01135, місто Київ, вулиця Ісаакяна, 17), а боржником:
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
7. Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
8. Роз'яснити, що згідно зі статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
9. Повний текст ухвали складено 05.12.2025.
Головуюча суддя: Л.І. Задорожна
Судді: Я.В. Шкодін
В.В. Крикливий