04 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/25295/24
Провадження № 22-ц/4815/1020/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Гордійчук С.О.,
суддів Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Гладчук З.Я. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2025 року, ухвалене в складі судді Галінської В.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №569/25295/24
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, 3% річних, інфляційні втрати. У червні 2025 року представник позивача адвокат Курганська О.В. подала заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у період з вересня 2017 року до кінця 2018 року в належній ОСОБА_2 будівлі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 провів значні за обсягом та витратами будівельні та опоряджувальні роботи внаслідок чого площа будівлі збільшилась до 377, 9 кв.м., на проведення робіт згідно із підтвердженими документально витратами ОСОБА_1 витратив 2 089 330,13 грн.
Відповідачка 27.02.2019 р. зареєструвала своє право власності на реконструйовану будівлю із добудовами загальною площею 377, 9 кв.м., хоча будь-яких будівельних робіт на об'єкті не виконувала та не оплачувала ні робіт, ні використаних будівельних матеріалів, від укладення договору купівлі-продажу відмовилась, вартість виконаних позивачем будівельних робіт відшкодувати відмовляється.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26.11.2024 р. по справі № 569/17313/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 683 760,00 грн. переданих в рахунок нікчемного правочину - Попереднього договору купівлі-продажу від 22.08.2017 р. як завдаток за купівлю нежитлового приміщення АДРЕСА_2 .
Маючи документи про право власності на будівлю АДРЕСА_1 відповідачка може безперешкодно відчужити її, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачки - будівлю за адресою АДРЕСА_1 у межах ціни позову 4 111 141, 76 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курганської О.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, 3% річних та інфляційні втрати - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу - ОСОБА_2 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в межах ціни позову 4 111 141 гривня 76 копійок.
Не погодившись із ухвалою суду, представник відповідача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.
Покликається на те, що суд не пересвідчився чи дійсно існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позову і що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Вказує, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на юридично неіснуючих зобов'язаннях, оскільки позивач обґрунтовую обставини, що пов'язанні з договором, який вже визнаний рішенням суду нікчемним. Зазначає, що на момент винесення ухвали відповідач вже сплатила позивачу кошти в сумі 1403051,43 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що судове рішення є законним та огрунтованним. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір з приводу відшкодування вартості безпідставно набутого майна, 3% річних, інфляційні втрати. В спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову.
Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.
Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо стягнення грошових коштів, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідача права власності на належне йому нерухоме майно.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Отже, вжиті заходи забезпечення позову є доцільним та необхідними і спрямовані перш за все проти несумлінних та неправомірних дій відповідача, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає необґрунтованими.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Гладчук З.Я. залишити без заджоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.