Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3790/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Номер провадження №33/4805/1030/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
03 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605, 60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 09 червня 2025 року близько 11.45 год. на а/д Київ-Ковель-Ягодин 160 км поблизу с.Клочове Коростенського району керував транспортним засобом DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом PANAN WV 35 CE д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому законодавством приладу ALCOTEST 6820 Drager 217, проба позитивна 0,58% проміле, від керування транспортного засобу водій відсторонений згідно ст. 266 КУпАП, чим порушив пункт 2.9 а Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що маються розбіжності та виправлення в матеріалах справи, а саме: в протоколі результат тестування зазначено 0,56‰, а в акті 0,58‰, остання цифра показника виправлена з 6 на 8. З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не відповідає на питання про згоду з результатами Драгеру, пройти перевірку у лікарні «не бажає», що підтверджується рапортом поліцейського, яким зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Зазначає, що невірно кваліфіковано дії особи, яка притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в протоколі повинно міститися кваліфікація п. 2.5 ПДР України замість вказаного п. 2.9 «а» ПДР України, оскільки до лікарні не доставлявся, зазначене міститься в направлені на огляд водія транспортного засобу. Оформлення та долучення до протоколу направлення до лікарні, в якому зазначено, що ОСОБА_1 до лікарні не доставлявся, свідчить про відмову ОСОБА_1 від результатів Драгеру та відмову від проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Вважає, що отриманні підписи в чеку Драгера та в акті огляду у незаконний спосіб та не можуть братися до уваги.
До апеляційної скарги долучено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі почеркознавчої експертизи для дослідження проставленого підпису в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, виконання якої останній просить доручити експертам Чернівецького НДЕКЦ.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання останній у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи у його відсутності а підставі наявних письмових доказах.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 09.06.2025, у відповідності до якого, ОСОБА_1 09.06.2025 близько 11.45 год. на а/д Київ-Ковель-Ягодин 160 км поблизу с. Клочове Коростенського району керував транспортним засобом DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом PANAN WV 35 CE д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу ALCOTEST 6820 Drager 0217, проба позитивна 0,56 проміле, тест 1432 від 09.06.2025, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортного засобу водій відсторонений згідно ст. 266 КУпАП (а.с. 1); роздруківкою Alkotest-6820 з результатом 0,58 ‰ (проміле) (а.с. 5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підстава: виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Результати огляду 0,58 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 7); відеозаписом обставин події (а.с. 9).
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 6820» підписано ОСОБА_1 без зауважень на дії працівників поліції.
Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скарги відносно того, що ОСОБА_1 не відповідає на питання про згоду з результатами Драгеру, не заслуговують на увагу, оскільки поліціянт запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager», на що ОСОБА_1 погодився. На запитання поліцейських «багато пили вчора» ОСОБА_1 повідомив «два пива». ОСОБА_1 обрав собі запакований мундштук та беззаперечно і без примусу з боку працівників поліції пройшов огляд на стан сп'яніння на місці, який виявив у нього алкоголь у кількості 0,58 ‰, що озвучено поліціянтом на відеозаписах. Після того як було встановлено результат освідування ОСОБА_1 намагався вмовити поліцейських, щоб матеріали не складали. Проїхати у найближчий медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння водій зазначив «не бажаю», тобто відмовився. Окрім того, його було ознайомлено з результатами тестування спеціальним засобом «Drager Alcotest 6820» (а.с. 5), актом огляду (а.с. 6), які він підписав та погодився з останніми, ніяких заперечень не виказував, то у працівників поліції не було підстав для направлення його до закладу охорони здоров'я, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Зауважень ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов'язаних з проведенням процедури огляду на стан сп'яніння, не виказував.
Твердження скаржника щодо того, що отриманні підписи в чеку Драгера та в акті огляду у незаконний спосіб та не можуть братися до уваги, як не підтверджені доказами.
В апеляційній скарзі захисник просить призначити судову почеркознавчу експертизу для дослідження проставленого підпису в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, виконання якої останній просить доручити експертам Чернівецького НДЕКЦ. Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо обставин справи і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, матеріали справи не містять відомостей з ЄРДР щодо порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.
Відсутності чи наявності направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я - не спростовує винності ОСОБА_1 , який погодився з результатом огляду на місці.
Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
Доводи скарги відносно того, що маються розбіжності та виправлення в матеріалах справи, а саме: в акті 0,58‰, остання цифра показника виправлена з 6 на 8, а в протоколі результат тестування зазначено 0,56‰, то це є опискою, оскільки на відеозаписах чітко зазначено, що результат тесту ОСОБА_1 становить 0,58 ‰, що також підтверджується роздруківкою Alkotest-6820. Вказана обставини не виключає винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Щодо доводів, що невірно кваліфіковано дії особи, яка притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в протоколі повинно міститися кваліфікація п. 2.5 ПДР України замість п. 2.9 «а» ПДР України, оскільки до лікарні не доставлявся, зазначене міститься в направлені на огляд водія транспортного, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, двома окремими підставами для притягнення до адміністративної відповідальності є керування особою транспортними засобами в стані сп'яніння (п. 2.9 «а» ПДР України) та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
При цьому п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, що зафіксовано на відеозаписі та у протоколі, тому його дій вірно кваліфіковано, як порушення п. 2.9 «а» ПДР України керування особою транспортними засобами в стані сп'яніння, а не за п. 2.5 ПДР як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 та є належним та допустимим доказом.
Щодо доводів скаржника про те, що суддя самостійно вишукала підстави для осудності ОСОБА_1 , зокрема зазначила відсутню ознаку «червоне обличчя», то п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція) містить ознаки алкогольного сп'яніння серед яких є різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, однак вказана ознака відсутня в акті огляду, а тому судом помилково зазначена вказана ознака, яка не впливає на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставиною, яка виключає винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки у водія наявні інші ознаки алкогольного сп'яніння.
Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для призначення почеркознавчої експертизи та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі почеркознавчої експертизи відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь