Справа №760/17419/25 2/760/11216/25
05 грудня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі за текстом - позивач) звернулось до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір № 77772582. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 10 171 грн.; строк кредитування - 24 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 11.10.2021; проценти за користування кредитом 1,99 грн., яка нараховується за кожен день користування позикою. 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/02/2022, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі і до відповідача. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-01/2023, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача. 18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем був укладений договір факторингу № 18-02/25, згідно якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Коллект Центр», в тому числі і до відповідача.
30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - «Мілоан») та відповідачем було укладено кредитний договір № 4728195. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 20 000 грн.; строк кредитування - 30 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 29.08.2021; проценти за користування кредитом 4 880 грн., нараховуються за ставкою 1,324 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Кредитодавець виконав свої зобов'язання, перерахувавши суму кредиту відповідачу. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання. 29.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 29-11-102, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Мілоан», в тому числі і до відповідача. 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача. 18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем був укладений договір факторингу № 18-02/25, згідно якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Коллект Центр», в тому числі і до відповідача.
28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем було укладено кредитний договір № 555154860931. 18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №18/12-2023 про відступлення (передачу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №555154860931 від 28.08.2021.
Станом на 23.06.2025 відповідач продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому його загальна заборгованість за кредитним договором № 77772582 становить 33 246,60 грн., з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 10 171 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23 073,93 грн., нараховані 3 % річних - 1,67 грн., за кредитним договором № 4728195 становить 137 312,23 грн., з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 18 430 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 117 782,23 грн., заборгованість за комісіями - 1 100 грн., за кредитним договором № 555154860931 становить 7 684,80 грн. з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 3 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 684,80 грн. З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 25 000 грн..
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір № 77772582.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 171 грн.; строк кредитування - 24 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 11.10.2021; проценти за користування кредитом 1,99 грн., яка нараховується за кожен день користування позикою.
Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе договірні зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт стверджується довідкою про перерахування кредитних коштів на суму 10 171 грн. відповідачу та довідкою про перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.
Однак, всупереч умов кредитного договору позичальник не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов'язання.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/02/2022, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі і до відповідача.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-01/2023, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача.
18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем був укладений договір факторингу № 18-02/25, згідно якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Коллект Центр», в тому числі і до відповідача.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 18-02/25 від 18.02.2025, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 77772582, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 33 246,60 грн., з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 10 171 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23 073,93 грн., нараховані 3 % річних - 1,67 грн..
30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - «Мілоан») та відповідачем було укладено кредитний договір № 4728195.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 000 грн.; строк кредитування - 30 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 29.08.2021; проценти за користування кредитом 4 880 грн., нараховуються за ставкою 1,324 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Отже, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе договірні зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт стверджується довідкою про перерахування кредитних коштів на суму 20 000 грн. відповідачу та довідкою про перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.
Однак, всупереч умов кредитного договору позичальник не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов'язання.
29.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 29-11-102, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Мілоан», в тому числі і до відповідача.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача.
18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем був укладений договір факторингу № 18-02/25, згідно якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками «Коллект Центр», в тому числі і до відповідача.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 18-02/25 від 18.02.2025, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4728195, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 137 312,23 грн., з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 18 430 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 117 782,23 грн., заборгованість за комісіями - 1 100 грн.
28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем було укладено кредитний договір № 555154860931.
18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №18/12-2023 про відступлення (передачу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №555154860931 від 28.08.2021.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 555154860931, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 7 684,80 грн. з них: заборгованість за основним зобов'язанням - 3 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 684,80 грн.
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 178 243,63 грн.
У частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявка ТОВ «Факторинг Партнерс» про надання юридичної допомоги № 316 від 01.05.2025; витяг з Акта № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімадуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. У решті вимог, слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 5, 12- 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у розмірі 178 243 (сто сімдесят вісім тисяч двісті сорок три) гривні 63 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Верещінська