Справа №760/14838/25
1-кп/760/3157/25
28 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження №22024011000000065 від 06.03.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь АР Крим, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, -
Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч чинному законодавству України, 04.02.2019, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановлений час, зареєстрував відповідно до законодавства РФ юридичну особу ТОВ «РБУ-Комплект» (рос. - ООО «РБУ-Комплект»), юридична адреса: 295017, Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чайковського, буд. 19/33; ОДРН 1199112002198; ІПН 9102252243.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель відповідно до федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб», здійснив реєстрацію юридичної особи ТОВ «РБУ-Комплект» відповідно до законодавства РФ на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет» http://zakupki.gov.ru.
У подальшому, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя, та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Сімферополь та будучи генеральним директором ТОВ «РБУ-Комплект», уклав контракт № 0175100001323000017/75 від 26.05.2023 з т.зв. «Управлінням Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю», (рос.- «Управление Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю»), юридична адреса: 295026, Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 18А, ІПН 7706808392, ОДРН 1147746389570, щодо виконання робіт з капітального ремонту приміщень для військово-лікарської комісії (рос. - «ФКУЗ МСЧ-91 ФСИН России»), на загальну суму 2 277 053 російських рублів.
Зокрема,відповідно до федерального закону від 05.04.2013№ 44-ФЗ«Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб», спільно підписаний з службовими особами т.зв. «Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» контракт, передбачав виконання робіт з капітального ремонту приміщень для військово-лікарської комісії згідно складеного графіку, з моменту підписання контракту.
Згідно акту прийому-передачі послуг від18.08.2023,ТОВ«РБУ-Комплект» в особі генерального директора ОСОБА_5 , виконали умови контракту укладеного із т.зв. «Управлінням Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» в повному обсязі, а саме виконали роботи з капітального ремонту приміщень для військово-лікарської комісії (рос.- «ФКУЗ МСЧ-91 ФСИН России»), на загальну суму 2 277 053 російських рублів.
Вказане підтверджується наявністю інформації, розміщеної у відкритому доступі в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель».
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 07.11.2025 прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акта та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв'язку з цим обвинуваченого ОСОБА_5 не допитано судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України , цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр» .
У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 зазначив, що судове провадження не повинно було проводитися за процедурою спеціального судового провадження,оскільки обвинувачений не знав та не міг знати про розпочате кримінальне провадження по відношенню до нього. Крім цього стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не доведено винуватість ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки жодного належного та допустимого доказу стороною обвинувачення не було надано. Просив суд визнати ОСОБА_5 невинним та виправдати його на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України. Суд вважає ці доводи таким, що не заслуговують на увагу, з огляду на ті обставини, що у даному кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування, у подальшому спеціальне судове провадження, що передбачає можливість відповідно до ст. 323 КПК України проведення його за відсутності обвинуваченого. Крім того, під час як досудового розслідування, так і під час судового розгляду захист інтересів підозрюваної здійснював захисник ОСОБА_4 , який був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, а тому будь яких порушень прав ОСОБА_5 не було.
Дослідивши наявні у провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.
Зокрема вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, документами, в яких викладені та посвідченні відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження.
Протоколом огляду від 10.10.2024 з додатками, з якого вбачається, що проведено огляд інформації, розміщеної в мережі «Інтернет». Об'єктом огляду є сайт за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 Під час огляду даного сайту встановлено, що ТОВ «РБУ-КОМПЛЕКТ» в особі генерального директора ОСОБА_5 , виступаючи в ролі постачальника уклали контракт на тимчасово окупованій території України АР Крим контракт № 1770680839223000046 від 26.05.2023 з т.зв. «УФСИН РОССИИ ПО РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ И г. СЕВАСТОПОЛЮ» на суму 2 277 053 російських рублів.
Т № 2 ( а.с. 17-29)
Копією «государственного контракта № 0175100001323000017» з додатками, який укладений між т.зв. «УФСИН РОССИИ ПО РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ И г. СЕВАСТОПОЛЮ» та ТОВ «РБУ-КОМПЛЕКТ» в особі генерального директора ОСОБА_5 на загальну суму 2 072 121 російських рублів.
Т № 2 ( а.с. 30-49)
Копією «дополнительного соглашения № 1 від 18.07.2023 к государственному контракту № 0175100001323000017/75 от 26.05.2023».
Т № 2 ( а.с.50-57)
Протоколом огляду від 22.04.2025 з додатками, під час якого встановлено рух та виконання контракту № №1770680839223000046 від 26.05.2023 між ТОВ «РБУ-КОМПЛЕКТ» в особі генерального директора ОСОБА_5 та «УФСИН РОССИИ ПО РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ И г. СЕВАСТОПОЛЮ».
Т № 1 ( а.с. 58-73)
Копією «виписки из «единого государственного реестра юрилических лиц. Выписка содержит сведения о юридическом лице ООО РБУ-1», засновником якої є ОСОБА_5 .
Т № 3 ( а.с. 60-120)
Отже, з метою винесення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що в основу вироку необхідно покласти вищевказані письмовими доказами у справі.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У рішеннях ЄСПЛ ( «Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України за ознаками колабораційної діяльності, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_5 повідомлявся у передбачений законом спосіб через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур'єр», оголошення про його виклик також публікувались на офіційному веб-сайті судової влади України.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» повинен дослідити дані про особу обвинуваченого, з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб вчинення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 діяння відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у вигляді штрафу у межах санкцій встановлених ч.4 ст.111-1, КК України з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування з застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації особистого майна.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженої і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального провапорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із державною службою і місцевим самоврядуванням або займатися господарською діяльністю строком на 10 (десять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання для виконання вироку.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Суддя ОСОБА_1