Справа № 306/825/25
Провадження № 2/306/696/25
04 грудня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Представник позивача звернулася до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2124082900:07:002:0022, на праві приватної власності належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що вищевказаній земельній ділянці розташований житловий будинок збудований останньою, загальною площею: 89,4 кв.м., житловою площею 34,5 кв. м., рік побудови - 1973 рік. Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй вищевказане майно. Зазначає, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був сином померлої ОСОБА_4 , та батьком відповідача ОСОБА_3 тому останній є спадкоємцем першої черги, щодо майна померлої за правом представлення. Також вказує, що відповідач не проживає за вказаною адресою, оскільки у лютому 2013 року виїхав до Російської Федерації та більше на територію України не повертався тому не набув права на спадкове майно. ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 яка була зареєстрована, проживала разом та вела спільне господарство з померлою ОСОБА_4 у вищезазначеному будинку з 1980 року, після смерті ОСОБА_4 саме позивачка здійснила та оплатила її поховання, отже, на думку представника позивача, позивачка є спадкоємицею четвертої черги щодо майна померлої ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Зазначає, що у зв'язку з тим, що у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, що входить у спадщину, та наявний спір щодо неприйняття такої спадкоємцем першої черги за правом представлення, у позивача виникла необхідність у визнанні права власності на спадкове майно в судовому порядку. Тому, враховуючи вищенаведене, просить визнати за позивачкою ОСОБА_1 , право власності на вищевказані домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні (а.с.58).
Представник відповідача Керецьківської сільської ради подав заяву в якій зазначив, що Керецьківська сільска рада проти позовних вимог не заперечує, просив розглянути справу без його участі. (а.с.43,57)
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився хоча був своєчасно та належним чином повідомлений до дату, час та місце проведення засідання в порядку ст. 128 ЦПК України (а.с. 62).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.03.2014 року власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2124082900:07:002:0022 є ОСОБА_4 ; з технічного паспорту від 05.08.2013 року убачається, що на вищевказаній земельній ділянці розташований житловий будинок збудований ОСОБА_4 , загальною площею: 89,4 кв.м., житловою площею 34,5 кв. м., рік побудови - 1973 рік; відповідно до Довідки N?60 від 17.04.2025 року інвентаризаційна вартість даного житлового будинку з господарськими спорудами становить 100 780,00 грн.; до Витягу N?HB-9963243792025 від 15.05.2025 року нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 227 793,92 грн. (а.с. 10,19-29).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим повторно Бюро записів актів громадянського стану Свалявського району 22.12.1971 року, актовий запис N?117 від 23.10.1957 року, ОСОБА_5 є сином померлої ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим виконавчим комітетом Керецьківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області 11.09.2006 року, актовий запис N?33; згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Керецьківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області 17.07.2017 року, актовий запис N?30, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.(а.с.11,13-14).
Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , зареєстрованого Милвінською сільською радою Троїцько-Печорського району Комі АРСР 03.08.1979 року, актовий запис N?13 стверджується, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 (а.с.12).
Відповідно до Акту N?42 від 04.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 не проживає за вказаною адресою з 2013 року про шо свідчать сусіди, одружений і разом із сім'єю проживає за межами України.(а.с.15).
Згідно з Будинковою книгою на домоволодіння АДРЕСА_1 та згідно відмітки в належному ОСОБА_1 паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , позивач ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала з 1980 року разом з ОСОБА_4 у вищезазначеному будинку(а.с.9,16-18).
За приписами ч.2,3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).
В пункті 3.1. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року викладеного пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказано, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За приписами ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за правом представлення не вчинив дій щодо прийняття спадщини, оскільки тривалий час не проживав за адресою спадкодавця та фактично не повертався на територію України після виїзду у 2013 році, у зв'язку з чим не набув права на спадкове майно.
За приписами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.
За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З огляду на встановлені обставини, зокрема те, що відповідач ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за правом представлення, фактично не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , натомість позивачка ОСОБА_1 , яка проживала зі спадкодавицею однією сім'єю понад п'ять років, а саме з моменту внесення відповідних записів в 1980 році, вела спільне господарство та здійснила її поховання, відповідно до положень ст. 1264 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України є спадкоємицею четвертої черги та вважається такою, що прийняла спадщину, а відтак має законне право на успадкування належного померлій майна,
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим.
Керуючись ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. 15, 392, 1216, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, суд,-
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКП - НОМЕР_7 право власності на земельну ділянку кадастровий 2124082900:07:002:0022, площею 0,0717 га, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
04.12.2025 року