Справа № 304/529/24 Провадження № 1-кп/304/117/2025
04 грудня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42023072210000455 від 18 грудня 2023 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Городенка Івано-Франківської області, мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , на час вчинення кримінального правопорушення - інспектора прикордонної служби І категорії, водія групи моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого (має на утриманні двох малолітніх дітей), учасника бойових дій, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби І категорії - водія групи моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, як військовослужбовець органу охорони державного кордону, володіючи інформацією щодо розміщення та графіків несення служби прикордонними нарядами на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону, умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, 02 грудня 2023 року близько 19.00 год зустрівся у кафе «Підкова» у місті Перечин, вул. Щаслива, 3, Ужгородського району Закарпатської області, з ОСОБА_6 , якому запропонував, а при наступній зустрічі 28 грудня цього ж року - повідомив службову інформацію про оптимальний час та оптимальне місце здійснення протиправної діяльності з переміщення тютюнових виробів за допомогою дронів, а також за допомогою навігаційної карти у мобільному телефоні продемонстрував розташування прикордонних нарядів та маршрути їх руху в межах 183-200 прикордонних знаків на ділянці відповідальності вказаного відділу прикордонної служби, за що 02 січня 2024 року близько 14.00 год на парковці супермаркету «АТБ», що знаходиться на площі Незалежності у місті Перечин Ужгородського району Закарпатської області, отримав від ОСОБА_6 першу частину неправомірної грошової винагороди у розмірі 500 доларів США (згідно з курсом НБУ становило 19 007,20 грн), а 08 січня цього ж року - другу частину грошової винагороди у розмірі 1 000 доларів США (згідно з курсом НБУ становило 38 077,50 грн), за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 368 КК України.
Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Двадцять першого лютого 2024 року у місті Ужгород між заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України. Крім цього сторони узгодили істотні для даного кримінального провадження обставини та дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений у виді штрафу у розмірі 3 800 (трьох тисяч вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк три роки, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому адвокат також просив повернути грошові кошти, що були внесені у рахунок застави.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити її, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також вважав, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того звертав увагу суду на особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, співпрацював зі слідством, а також пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують таке, через що вважав за можливим застосування відносно обвинуваченого обумовленого угодою покарання.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, прийшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.
При ухваленні вироку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 серпня 2024 року в справі № 303/3590/20 (провадження № 51-135км24), згідно з якою за нормативними приписами щодо заборони на одержання незаконної винагороди, визначення яких міститься у ст. 368 КК, службова особа не вправі одержувати будь-якої незаконної винагороди у зв'язку зі здійсненням своїх службових повноважень.
Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв'язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач.
Поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за ст. 368 КК не обмежується діями (бездіяльністю) в межах службової компетенції і включає в себе використання службовою особою можливостей, обумовлених займаною посадою. На зазначених положеннях наголошували Верховний Суд України в рішенні від 24 листопада 2016 року у справі № 463/4573/13-к (провадження № 5-149кс16) та Верховний Суд у рішенні від 06 березня 2018 року у справі № 712/4212/15-к (провадження №51-1564км18).
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 1 ст. 368 КК України як прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданого їй службового становища. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні ОСОБА_4 покарання сторонами було враховано і дотримано положення ст. 65, 55 КК України, а саме: сторони узгодили основне та додаткове покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного, характер та ступінь участі у вчиненні кримінального правопорушення та врахували поведінку після вчинення такого; визначили обставини, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього у судовому засіданні встановлено, що дана угода про визнання винуватості відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, в періоди 02 та 26 жовтня 2022 року, з 12 по 24 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, двічі нагороджений нагрудними знаками, за місцем несення служби характеризувався виключно позитивно, є молодим за віком та має на утриманні двох малолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити попередній - у виді застави, а після набрання законної сили і звернення вироку до виконання грошову заставу повернути заставодавцю.
Питання процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься у порядку статей 124, 174 КПК України.
Відомості про речові докази суду не надано, а відтак долю таких суд не вирішує.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 лютого 2024 року між заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 3 800 (трьох тисяч вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 64 600 (шістдесят чотири тисячі шістсот) грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у органах державної влади та місцевого самоврядування, строком на 3 (три) роки.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/107-23/1229-ДД від 15 лютого 2023 року у розмірі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн стягнути із ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу, а після набрання вироком законної сили і звернення його до виконання грошову заставу в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн, яка внесена на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3407574126.1 від 11 січня 2024 року, повернути заставодавцю - ОСОБА_8 .
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2024 року у виді арешту майна - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1