Справа № 702/370/25
Провадження № 2/702/308/25
05.12.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі
головуючої судді Барської Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Возної В.В.,
представника позивача адвоката Невкритого В.Ю. в режимі відеоконференції,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Чепіги С.В.,
позивач ОСОБА_2 не з'явилася,
відповідач державний реєстратор Бріт В.А. не з'явився,
відповідач ОСОБА_3 не з'явилася.,
треті особи ОСОБА_4 та представник Монастирищенської державної нотаріальної контори не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника недієздатної ОСОБА_3 ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Бріт Василя Анатолійовича, треті особи ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенська державна нотаріальна контора про скасування державної реєстрації частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок, визнання права власності частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок,
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Невкритий В.Ю., звернулася до суду з позовом до про скасування державної реєстрації частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок, визнання права власності частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок.
Заявлена вимога мотивована тим, що рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2012 року у справі №2-о-35/11 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі у тексті також відповідач 1) яка проживає у АДРЕСА_1 , визнана недієздатною.
Суд встановив над ОСОБА_3 опіку та її опікуном призначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (далі у тексті також відповідач 2).
Батько недієздатної ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернувся онук покійного ОСОБА_6 .
До спливу шести місяців ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовився на користь своїх доньок - ОСОБА_4 (далі у тексті також третя особа 1) та ОСОБА_2 (далі у тексті також позивач ).
ОСОБА_3 поданою 02.09.2008 заявою від прийняття спадщини також відмовилась.
22.07.2013 спадкоємцям покійного ОСОБА_5 нотаріус видав свідоцтва про право на успадковані частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Опікун ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_1 оспорив відмову його підопічної від прийняття спадщини і рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21.07.2016 у справі №702/1579/15-ц поданий позов задоволений повністю.
Суд визнав недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .
Відмову ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 суд визнав недійсною.
Рішення суду набрало законної сили.
На обґрунтування заявлених вимог представник позивача наводить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 у справі №702/1187/16-ц, яким суд скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/4 частку спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий №7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234, залишивши за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний №272407471234.
Також цим рішенням суд скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий №7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234, залишивши за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний №272407471234.
В порядку спадкування суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 111167571234, а також право власності на 1/2 частку спільної часткової приватної власності земельної ділянки кадастровий №7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234.
Також представник позивача стверджує, що, не дивлячись на датовану 03.11.2016 відмову нотаріуса Жашківської державної нотаріальної контори №214/02-14 видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом з мотивів відсутності документів, які б підтверджували факт прийняття нею спадщини, та наявність рішення суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , 02.06.2021 державний нотаріус Діброва Л.М. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у праві власності на цей же спірний житловий будинок АДРЕСА_1 .
Однак, коли до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася позивач ОСОБА_2 , нотаріус відмовилася видавати їй свідоцтво на успадковану частку в майні з мотивів відсутності права власності померлого на це майно на час звернення ОСОБА_2 із заявою.
Посилаючись на норми статей 1270,1273, 1266 ЦК України позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 111167571234 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61447084 від 09.11.2021 10:23:09, Бріт Василь Анатолійович, Виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, Черкаська області), а також визнати за позивачем право власності на частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 111167571234.
Постановленою 14.05.202 ухвалою суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі, постановила проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження та витребувала відповідні докази.
ОСОБА_1 , як опікун недієздатної ОСОБА_3 , 30.05.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права є необґрунтованими та незаконними. Відповідач 2 стверджує, що позивач ОСОБА_2 спадкоємцем померлого ОСОБА_5 не являється, оскільки на час його смерті син покійної доньки ОСОБА_5 . ОСОБА_6 не був зареєстрованим батьком позивача.
07.08.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце його проведення повідомлялась за зареєстрованим місцем її проживання. Інтереси позивача представляв адвокат Невкритий В.Ю., який висловив позицію про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, про час та місце його проведення повідомлялась у встановленому законом порядку.
Відповідач державний реєстратор Бріт В. А. у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався.
Третя особа ОСОБА_4 до суду не з'явилась, про час та місце його проведення повідомлена шляхом вручення судової повістки про виклик.
Монастирищенська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представника до суду не направила. У поданому 19.06.2025 клопотанні просила про розгляд справи без участі її представника (т.1 а.с.220).
З урахуванням того, що передбачених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення судового засідання з вирішення юридичного спору не встановлено, суд постановив ухвалу про його проведення за відсутності позивача,
Представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, стверджує, що обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки зареєстроване державним реєстратором право власності ОСОБА_3 стоїть на перешкоді тому, щоб зареєструвати право власності позивача на успадковану частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Опікун ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_1 , у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю. Настоює на тому, що позивач спадкоємцем померлого ОСОБА_5 не являється, а сім'я ОСОБА_6 заволоділа житловим будинком АДРЕСА_1 шахрайським способом.
Переконаний, що позивач ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_5 не була донькою ОСОБА_6 .
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Чепіга С. В. у судовому засіданні зазначив, що онук померлого ОСОБА_5 повинен був не відмовлятись від прийняття спадщини після смерті діда, а прийняти спадщину, а потім дітям подарувати успадкований житловий будинок.
Суд, заслухавши думку представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та представника органу опіки та піклування Чепіги С.В., дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, вирішив таке.
З дослідженої копії спадкової справи №554/2006 суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Летичівка Монастирищенського району Черкаської області у віці 78 років помер ОСОБА_5 , що підтверджує копія свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 від 22.06.2006 ( т.1 а.с.87).
Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав онук останнього ОСОБА_6 ( т.1 а.с.85 на звороті).
16.12.2006 ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовився на користь своїх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 86).
Донька померлого ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_3 , 02.09.2008 в Аврамівській сільській раді склала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька (т.1 а.с.86 на звороті).
Доєднана до спадкової справи і датована 01.09.2008 довідка Летичівської сільської ради підтверджує, що спадкоємцями померлого ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_3 та онук ОСОБА_6 (т.1 а.с.89 на звороті).
Факт родинних відносин дід - онук між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводить копія актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 доньки ОСОБА_9 (т.1 а.с.91). А також копії актових записів про шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.91 на звороті) і про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.1 а.с.92).
Згідно з копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.03.2010 ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками зареєстровані ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (том 1 а.с.92 на звороті).
Копії повторно виданих свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 23.05.2012 та серії НОМЕР_4 від 23.05.2012 підтверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_6 та ОСОБА_13 народилась донька ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_8 - донька ОСОБА_4 (том 1 а.с.93, 93 на звороті).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на домоволодіння від 06.04.1989 житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 (т.1 а.с.96 на звороті - 97).
Вартість будинку на час оформлення спадкових прав складала 45000,00 гривень (т.1 а.с.98 на звороті - 105).
22.07.2013 державний нотаріус Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області посвідчив, що спадкоємцями житлового будинку АДРЕСА_1 є його правнучки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що кожній із них видав свідоцтва про право на спадщину (т.1 а.с.112 - 112 на звороті).
Відомості про видачу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину державний нотаріус зареєстрував у Спадковому реєстрі (т.1 а.с.113-114).
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20.11.2012 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та опікуном призначений ОСОБА_1 (т.1 а.с. 12).
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25.05.2016 у справі №702/581/16-ц встановлений факт родинних відносин тітка - племінник між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.15).
Ухваленим 21.07.2016 у справі №702/1579/15-ц рішенням Монастирищенський районний суд Черкаської області визнав недійсним видане 22 липня 2013 року Жашківською районною державною нотаріальною конторою Черкаської області на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 379.
Суд скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , вчинену за номером запису про право власності номер 1752379.
Також цим же рішенням суд визнав недійсним видане 22 липня 2013 року Жашківською районною державною нотаріальною конторою Черкаської області на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом № 377.
Суд скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , вчинену за номером запису про право власності номер 1752247.
Датовану 02 вересня 2008 року заяву ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 на користь племінника ОСОБА_6 суд визнав недійсною (т.1 а.с.116 на звороті - 117).
Рішення суду вступило в законну силу 14.09.2016.
З копії датованої 03.11.2016 довідки - роз'яснення суд встановив, що державний нотаріус І.П. Євич відмовив опікуну ОСОБА_3 . ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з мотивів відсутності документів, які б підтверджували факт прийняття нею спадщини (т.1 а.с.121).
Довідка - роз'яснення нотаріуса від 03.11.2016 слугувала підставою для звернення опікуна ОСОБА_3 до суду з вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування (т.1 а.с.152 на звороті).
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 у справі №702/1187/16-ц, яке набрало законної сили 14.11.2017, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на 1/4 частку спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234. Водночас суд залишивши за ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , право власності на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 , на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 272407471234, але залишено за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , право власності на 1/4 частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234.
Визнано за ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , в порядку спадкування право власності на 1/2 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв. м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 111167571234.
Визнано за ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , в порядку спадкування право власності на 1/2 частку спільної часткової приватної власності земельної ділянки кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 272407471234 (т.1 а.с.17-24).
Визнане рішенням суду від 14.09.2017 право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 державний реєстратор Бріт В.А. 05.11.2021 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 111167571234, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2021 та датована 05.07.2024 Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т.1 а.с.28, 29).
02.06.2021, тобто після вирішення спадкового спору і вступу в законну силу рішення суду у справі №702/1187/16-ц, опікун ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_1 звернувся до органу нотаріату із заявою про видачу його підопічній свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.130).
02 червня 2021 року державний нотаріус Уманської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому констатувала, що ОСОБА_3 успадкувала частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також державний нотаріус засвідчила, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 , окрім ОСОБА_3 , є його онук ОСОБА_6 , але свідоцтво на його частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 нотаріус іще не видала (т.1 а.с.144).
Діючи як державний реєстратор, нотаріус успадковану частку у праві власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала за ОСОБА_3 , що підтверджує копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2021 (т.1 а.с.164).
У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу ОСОБА_2 державний нотаріус відмовив з мотивів відсутності зареєстрованого за померлим права власності га спадкове майно, про що 20.10.2023 прийняв постанову (т.1 а.с.25).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За присами ч.1 чт. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст. 1268 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини ( ч.1 ст. 1266 ЦК України).
Отже, спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Тобто, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Частиною першою статті 1298 ЦК України зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
В постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 332/3923/18 викладений висновок про те, що розглядаючи спір про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, при цьому у разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що онук померлого ОСОБА_5 ОСОБА_6 є його спадкоємцем за законом, оскільки його мама і донька померлого діда ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто до того, як ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5
ОСОБА_6 спадщину після смерті діда прийняв шляхом подання заяви.
До спливу визначеного нормою ч.1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовився на користь своїх доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Отже в силу вимог ч.2 ст. 1274 ЦК України, яка надає право спадкоємцю відмовитись від прийняття спадщини на користь будь - кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, а також ч.4 ст. ЦК України, за змістом якої малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 є такими, що прийняли спадщину після смерті прадіда ОСОБА_5 , і спадщина належить позивачу з моменту її відкриття, тобто з 21.06.2006.
Посилання опікуна ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_6 не був батьком ОСОБА_2 суд відхиляє, оскільки позивач народилася до моменту відкриття спадщини і її народження зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_10 . Батьком дитини зазначений ОСОБА_6 .
Більше того, частина перша ст. 1222 ЦК України спадкоємцями визнає фізичних осіб, які є живими на час відкриття спадщини, а також осіб, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Ці висновки суду кореспондують з датованим 14.09.2017 рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №702/1187/16-ц за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, яким суд за позивачем, як спадкоємцем частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , визнав право власності на частку спільної часткової власності земельної ділянки з кадастровим номером 7123480300:02:001:0538 для будівництва і обслуговування цього житлового будинку.
Цим же рішенням, суд визнав право власності ОСОБА_3 на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 7123480300:02:001:0538 для будівництва і обслуговування житлового будинку та право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 7123480300:02:001:0538 для будівництва і обслуговування житлового будинку ОСОБА_4 .
З урахуванням усіх обставин, які, зокрема, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 і їх частки у праві власності на об'єкт нерухомості такі: ОСОБА_3 - , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - по .
У зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №702/1187/16-ц державний реєстратор Бріт В.А. 05.11.2021 зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на частку у праві власності на спірний житловий будинок (а.с.165, 169).
Однак, не дивлячись на поновлення судовим рішенням спадкових прав ОСОБА_3 , державний нотаріус Діброва Л.М. на підставі датованої 02.06.2021 заяви опікуна ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1 (а.с.130) в означену дату видала свідоцтво про право на спадщину за законом, яким засвідчила, що житловий будинок в порядку спадкування належить двом спадкоємцям - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в рівних частках - по 1/2. (а.с.144).
Підтверджене свідоцтвом про право на спадщину право власності ОСОБА_3 на частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 також зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.11.2021 державним нотаріусом Дібровою Л.М. (а.с.164).
Частинами 1,2 ст. 18 ЦПК України та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Зважаючи, що 05.11.2021 державний реєстратор Бріт В.А. зареєстрував право власності ОСОБА_3 на успадковану частку житлового будинку АДРЕСА_1 і це право визнане рішенням суду, яке набрало законної сили, підстави для задоволення заявленої вимоги про скасування цієї реєстрації відсутні.
Щодо вимоги про визнання права власності позивача ОСОБА_2 на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , то суд зауважує, що практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов?язаних принципах:
I. спосіб захисту має бути належним та ефективним;
II. має дотримуватися принцип процесуальної економії.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Велика Палата Верховного Суду у прийнятій 25.01.2022 у справі № 143/591/20 постанові виснує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Оскільки право власності ОСОБА_3 на частку житлового будинку АДРЕСА_1 фактично підтверджують два правовстановлюючі документи, один з яких рішення суду, що вступило в законну силу і є обов'язковим до виконання, а другий - свідоцтво про право на спадщину, право позивача у спосіб, який вона просить у позові, не може бути поновлене, оскільки цей спосіб є неефективним. Адже реєстрація права власності на нерухоме майно - це не підстава виникнення права, а офіційне підтвердження державою факту набуття, зміни чи припинення такого права шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд наголошує, що реєстрація є засобом підтвердження, а не способом набуття права власності, тому визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на частку спірного житлового будинку в повній мірі юридичний спір не вирішить і зробить ухвалене рішення про задоволення цієї вимоги не виконуваним.
Більше того, зареєстроване 09.11.2021 державним реєстратором Бріт В.А. за ОСОБА_3 право власності на частку в успадкованому майні визнане рішенням суду, яке набуло законної сили.
Водночас, перешкодою для вирішення юридичного спору і поновлення прав позивача є свідоцтво про право на спадщину, яке видане нотаріусом після того, як спадковий спір вирішив суд. Однак, вимоги про визнання недійсним цього документу, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців, не заявлено.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. 2, 4-5, 13, 81 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника недієздатної ОСОБА_3 ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Бріт Василя Анатолійовича, треті особи ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенська державна нотаріальна контора про скасування державної реєстрації частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок, визнання права власності частки спільної часткової приватної власності на житловий будинок відмовити повністю.
Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , законний представник недієздатної ОСОБА_3 ;
Відповідач ОСОБА_14 , державний реєстратор виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, місце вчинення реєстраційних дій вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманського району Черкаської області.
Треті особи:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, місцезнаходження вул. Соборна, 121, м. Монастирище, Уманського району Черкаської області;
Монастирищенська державна нотаріальна контора, місцезнаходження вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманського району Черкаської області.
Суддя Тетяна БАРСЬКА