Справа № 694/2314/25
Провадження № 2-адр/694/5/25
01.12.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
28.10.2025 року Звенигородським районним судом Черкаської області ухвалено рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яким скасовано постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 605 від 31.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп.
17.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. так, як при винесенні рішення у справі вказане питання вирішено не було.
Отже, заява подана у строки, передбачені чинним процесуальним законодавством - упродовж п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі, копія заяви належним чином направлена на адресу відповідача, про що суду надані відповідні докази, тому підлягає розгляду по суті.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились. У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд розглянути справу без його участі та без участі свого представника.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився.
ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву, в якій заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу та просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 та представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили.
Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, суд ухвалює додаткове рішення за відсутності представників сторін.
Дослідивши доводи та аргументи поданої заяви, додані документи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє
клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 01.08.2025 року, акт виконаних робіт від 02.08.2025 року.
Виходячи із змісту зазначених документів, адвокатом Рудик М.Р. надано ОСОБА_1 такі послуги:
-надання правової консультації, щодо скасування в судовому порядку постанови серії № 605 від 31.07.2025 року , роз'яснення законодавства (1,5 хв.) - 1500 грн.;
- складання позовної заяви для подання до суду з підписом клієнта (4,5 год.) - 4500 грн.
Всього за 6 год. роботи адвокатом нараховано до оплати 6 000 грн. Квитанцію про оплату витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
Виходячи з фактичних обставин, відповідно до яких представник позивача - адвокат Рудик М.Р. складав адміністративний позов, збирав докази, представлені у справі, подавав до суду заяви, суд виходить з того, що професійна правова допомога у цій справі дійсно надавалася позивачу.
Стосовно розміру заявленої до відшкодування професійної правової допомоги суд виходить з такого.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу
допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення у справі належним чином направлена на адресу відповідача позивачем.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, а від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним.
Суд враховує при цьому, що представник позивача оскаржував постанову у справі про адміністративне правопорушення, що не потребувало зібрання великого обсягу доказів на підтвердження заявлених аргументів та доводів, які переважно стосувалися дотримання відповідачем процедури та порядку виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Основний обсяг доказів у справі був наданий відповідачем у справі.
Окрім того, у справі відбулося одне судове засідання, в якому позивач та його представник участі не приймали. Отже, розгляд справи відбувся у визначені процесуальним законодавством строки, не був розтягнутий у часі, відтак, не потребував від адвоката докладення значних зусиль.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до переконання, що заявлений розмір витрат у 6 000 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), а також покладе надмірний матеріальний тягар на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є суб'єктом владних повноважень, виконує надважливі для держави в умовах воєнного стану повноваження в умовах значного навантаження, та фінансується за рахунок державного бюджету.
Адекватною у даному випадку сумою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи предмет розгляду у цій справі, обсяг матеріалів та практичний вклад фахівця у галузі права - представника сторони, на користь якої ухвалено рішення, суд вважає 3 000 грн., які присуджує до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Заяву позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (
АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Т.М. Кравченко