243/10071/25
2-а/243/104/2025
01 грудня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де стосовно нього був складений протокол № 1101 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У цьому протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов'язаних за місцем мешкання як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно пп. 2 п. 1 ст. 37 та п. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», скоївши правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду. ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за цим протоколом відбудеться о 13-00 годині 15 жовтня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , проте, з'явившись у вказані дату та час за зазначеною адресою відповідачем позивачу було повідомлено, що його присутність під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 не потрібна, а складену постанову по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зможе отримати після 15 жовтня 2025 року. 24 жовтня 2025 року позивачем була отримана Постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення № 1101 від 15 жовтня 2025 року. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов'язаних за місцем мешкання, як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно пп. 2 п. 1 ст. 37 та п. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», скоївши правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду. Даною постановою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у сумі 17 000 грн. В той же час, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та у будь-якому разі строки притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП станом на 15 жовтня 2025 року сплинули, Постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1101 від 15 жовтня 2025 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю. Позивач ОСОБА_1 04 жовтня 2022 року змінював не адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання з м. Слов'янськ Донецької області на м. Лозова Харківської області, а як внутрішньо переміщена особа тимчасово ставав на облік у Лозівській міській раді Харківської області, станом на 04 жовтня 2022 року обов'язок ставати на військовий облік у тому ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , у нього був відсутнім. Натомість станом на 18 травня 2024 року ОСОБА_1 вже проживав за адресою свого зареєстрованого місця проживання у м. Слов'янськ Донецької області, а отже обов'язку стати як внутрішньо переміщена особа на військовий облік у ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , 18 травня 2024 року та у подальшому у ОСОБА_1 не виникло. Наведене підтверджується даними військового квитка серії НОМЕР_1 , який свідчить, що 11 січня 2024 року військово-лікарська комісія, за результатами якої позивач був визнаний придатним до військової служби, ОСОБА_1 була пройдена саме при ІНФОРМАЦІЯ_2 , юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_3 . Крім того, частиною дев'ятою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином, станом на 15 жовтня 2025 року, коли стосовно ОСОБА_1 була винесена Постанова № 1101 від 15 жовтня 2025 року, однорічний строк накладення адміністративного стягнення за статтями 210, 210-1 КУпАП сплинув і у випадку обчислення цього строку з 11 жовтня 2022 року, коли відповідно до позиції відповідача у ОСОБА_1 сплинув семиденний строк постановлення на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , і у випадку обчислення цього строку з 25 травня 2024 року, коли сплинув відрахований з 18 травня 2024 року семиденний строк.
У зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1101 від 15 жовтня 2025 року ТВО начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 про накладення відносно нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Позивач та представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, представником позивача надано суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутність.
Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, з'ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
10 жовтня 2025 року офіцером рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол № 1101 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов'язаних за місцем мешкання як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно пп. 2 п. 1 ст. 37 та п. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.
15 жовтня 2025 року ТВО начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_4 винесено постанову № 1101 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень. Згідно постанови ОСОБА_1 порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов'язаних за місцем мешкання як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання, чим вчинив правопорушення згідно пп. 2 п. 1 ст. 37 та п. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.
Відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6339-7001549433 від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 був взятий на облік у Лозівській міській раді Харківської області як внутрішньо переміщена особа 04 жовтня 2022 року.
Відповідно до Паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 21 вересня 1998 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 31.10.2000 року.
Як зазначено у Військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.11.2000 року, 11 січня 2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.
Як зазначено у відомостях з мобільного додатку «Резерв+», військово-облікові дані ОСОБА_1 були уточнені вчасно 24.09.2025 року. Адреса проживання зазначена: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2233-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Вчинення дій, передбачених частиною третьою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210 КУпАП).
Як зазначено у Примітці до цієї статті, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, що була чинною станом на 04 жовтня 2022 року, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
За приписами абз. 2 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, що була чинною станом на 04 жовтня 2022 року, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, що була чинною станом на 04 жовтня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд погоджується з доводами позивача, що діюче станом на 04 жовтня 2022 року законодавство не передбачало обов'язку військовозобов'язаного, який змінює своє місце проживання тимчасово - саме як внутрішньо переміщена особа - ставати на військовий облік у тому ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, до якої перемістився такий військовозобов'язаний як внутрішньо переміщена особа. Обов'язок ставати на військовий облік у тому ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальну одиницю, до якої перемістився військовозобов'язаний, станом на 04 жовтня 2022 року існував виключно у тих військовозобов'язаних, які змінювали своє постійне місце проживання в порядку дії Закону України «Про надання публічних (електронний публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» - шляхом зняття з одного зареєстрованого або задекларованого місця проживання та реєстрації за іншим місцем проживання (декларуванні іншого місця проживання).
Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 04 жовтня 2022 року змінював не адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання з м. Слов'янськ Донецької області на м. Лозова Харківської області, а як внутрішньо переміщена особа тимчасово ставав на облік у Лозівській міській раді Харківської області, натомість ОСОБА_1 з 31 жовтня 2000 року і до часу звернення з цим позовом до суду адресу реєстрації свого постійного місця проживання не змінював, тому станом на 04 жовтня 2022 року обов'язок ставати на військовий облік у тому ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , у нього був відсутнім.
У свою чергу, за правилом, закріпленим частиною першою статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Разом з тим, частина четверта статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, за якою «У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України)», набрала чинності 18 травня 2024 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, яким у статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» були внесені відповідні зміни.
Суд погоджується з доводами позивача, що станом на 18 травня 2024 року ОСОБА_1 вже проживав за адресою свого зареєстрованого місця проживання у м. Слов'янськ Донецької області, а отже обов'язку стати як внутрішньо переміщена особа на військовий облік у ТЦК та СП, юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , 18 травня 2024 року та у подальшому у ОСОБА_1 не виникло.
Наведене підтверджується даними військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.11.2000 року, відповідно до яких 11 січня 2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. Тобто, ОСОБА_1 було пройдено медичне обстеження саме при ІНФОРМАЦІЯ_2 , юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_3 . Також дотримання позивачем правил військового обліку підтверджується відомостями з мобільного додатку «Резерв+», роздруківка якого долучена до цієї позовної заяви, з якого вбачається, що військово-облікові дані позивачем ОСОБА_1 були уточнені вчасно.
Крім того, у вищезазначених протоколі та постанові № 1101 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 зазначена задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що частиною дев'ятою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Таким чином, станом на 15 жовтня 2025 року, коли стосовно ОСОБА_1 була винесена Постанова № 1101 від 15 жовтня 2025 року, однорічний строк накладення адміністративного стягнення за статтями 210, 210-1 КУпАП сплинув - і у випадку обчислення цього строку з 11 жовтня 2022 року, коли відповідно до позиції відповідача у ОСОБА_1 сплинув семиденний строк постановлення на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , юрисдикція якого поширюється на АДРЕСА_2 , і у випадку обчислення цього строку з 25 травня 2024 року, коли сплинув відрахований з 18 травня 2024 року семиденний строк, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року.
До того ж, ні з Протоколу № 1101 від 10 жовтня 2025 року, ні з Постанови № 1101 від 15 жовтня 2025 року, у яких зазначений ідентичний текст « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, а саме не вставав на військовий облік військовозобов'язаних за місцем мешкання як особа, яка прибула з іншої місцевості на нове місце мешкання» неможливо встановити ні місце, ні час вчинення правопорушення, обставини якого викладені у цих документах, адже ці документи не містять у собі інформації ні щодо населеного пункту, до якого перемістився ОСОБА_1 , ні щодо підстав перебування позивача у цьому населеному пункті - реєстрація місця проживання у порядку, передбаченому Законом України «Про надання публічних (електронний публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», або взяття на облік як внутрішньо переміщена особа, ні щодо часу переміщення ОСОБА_1 до цього населеного пункту, ні щодо часового проміжку, протягом якого позивач відповідно до позиції відповідача повинен був стати на військовий облік у ТЦК та СП за новим місцем проживання, проте цього на зробив. Вказане унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, з частини першої статті 256 КУпАП слідує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною першою статті 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. За приписами ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, частина 3 статті 210 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності лише 19 травня 2024 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-IX від 09 травня 2024 року.
Таким чином, за умови притягнення відповідачем позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за події, що мали місце до 19 травня 2024 року, частина 3 статті 210 КУпАП застосуванню не підлягає, адже в силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Починаючи з 19 травня 2024 року та у подальшому підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у відповідача взагалі не існувало, адже станом на цю дату ОСОБА_1 проживав за адресою свого зареєстрованого місця проживання і військово-облікові дані ним були уточнені вчасно.
Пунктами 1 та 7 частини першої статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Отже, і у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, і у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, провадження за Протоколом № 1101 від 10 жовтня 2025 року підлягало безумовному закриттю.
За таких обставин, притягнення відповідачем позивача ОСОБА_1 . Постановою № 1101 від 15 жовтня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є неправомірним.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був надати докази правомірності своєї діяльності у силу закону. Однак таких належних доказів подано не було.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у суді жодним чином не доведено правомірності свого рішення, не надано суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
З урахуванням наведеного суд встановив, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з вимогами п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
Аналогічні положення закріплені пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України, згідно з яким за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова № 1101 від 15 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо вимоги поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки постанову № 1101 від 15 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення позивач отримав лише 24 жовтня 2025 року, про що свідчить відмітка позивача у цій постанові.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 293, 297 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 1101 від 15 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_2 про накладення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко