справа № 705/4984/24
провадження № 1-кп/691/199/25
05 грудня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України,-
встановила:
В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152,ч.6ст.152, ч.5ст.407 КК України.
01 грудня 2025 року ЕП-3075/25 від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 ..
05 грудня 2025 року прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. Просив продовжити дію обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 за наявності дії ризиків у виді можливості переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебування в статусі військовослужбовця військової частини в період дії на території України воєнного стану, що може вплинути на процесуальну поведінку пов'язану із прибуттям до суду, тяжкість покарання за обставин визнання винуватим, незаконного впливу на свідків, потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки місце проживання потерпілої ОСОБА_9 і обвинуваченого це один населений пункт.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили, просили застосувати цілодобовий домашній арешт.
Потерпіла ОСОБА_10 , законний представник потерпілої ОСОБА_11 просили клопотання прокурора задоволити з мотивів виключно в інтересах неповнолітньої потерпілої, яка має страх щодо присутності обвинуваченого і як пояснила сама потерпіла, що перебування обвинуваченого на волі викликатиме у неї побоювання коли ходитиме вулицями села та прямуватиме до школи.
Належним чином повідомлена про участь в судовому засіданні психолог ОСОБА_12 не прибула, причини не прибуття не повідомила, не взяла участь в режимі відеоконференції відповідно до змісту поданого клопотання про участь дистанційно.
Колегія суддів, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задоволити, в силу наступного.
Так, згідно ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд, зобов»язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Суд відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, наприкінці грудня 2023 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремій кімнаті житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_10 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, в період з середини лютого 2024 року по 04 травня 2024 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремих кімнатах житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи повторно, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_10 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, систематично, здійснивши, щонайменше 10 статевих актів, вчиняв дії сексуального характеру, пов'язані з оральним та анальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, діючи з прямим умислом, без поважних на те причин, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-Х1У від 24.03.1999, та ст. ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 06 травня 2024 року о 07 год. 50 хв., діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, не з'явився вчасно без поважних причин на службу в умовах воєнного стану до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася за адресою АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки, 16 травня 2024 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 і заявив про себе.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області, 30 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 28 грудня 2024 року.
В подальшому, колегією суддів Городищенського районного суду Черкаської області 19 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 16 лютого 2025 року та ухвалами суду від 05 лютого 2025 року, від 26 березня 2025 року, від 23 травня 2025 року продовжений до 21 липня 2025 року, а 03 липня 2025 року продовжений до 31 серпня 2025 року, а 21 серпня 2025 року до 19 жовтня 2025 року, потім 09 жовтня 2025 року до 07 грудня 2025 року.
Прокурором мотивував у судовому засіданні клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України, встановленням в ході досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Щодо наявності ризику за п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, обумовлюється тим, що обвинувачений достовірно обізнаний про тяжкість покарання може переховуватись від суду, з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України визначає, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, які не допитані у судовому засіданні. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, у виді вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурори мотивували тим, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інший злочин, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.08.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою, колегія суддів, виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вплив на свідків та потерпілу, допит якої не проведено. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Колегія суддів, не вправі на даному етапі судового розгляду, який відбувається в стадії вирішення питання про порядок і допит потерпілої, яка є неповнолітньою, оцінювати докази, які прокурором не долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків, які не допитані в судовому засіданні без оцінки доказів в сукупності, як і пояснень потерпілої. Колегія суддів, тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
На переконання колегії суддів наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, тому інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, слід задоволити.
Рівнозначним за суворістю запобіжним заходом триманню під вартою є застава, оскільки закон передбачає обов'язкове визначення її розміру, як альтернативного запобіжного заходу. Разом з тим, зважаючи на особливості подій кримінальних правопорушень та об'єкти суспільних відносин, на які вони посягають, зокрема те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як такі скоєно проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, яка є малолітньою, питання визначення розміру застави колегією суддів не розглядається, клопотань від учасників процесу про застосування застави не надійшло.
З врахуванням викладеного та обставин встановлених в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що наведені прокурором ризики для продовження строків тримання під вартою, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, є належним чином обґрунтовані та мотивовані, жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних рішень суду.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 206, 331, 350, 372 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про продовження дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 встановлюється на 60 днів та діє з дати постановлення ухвали, тобто з 05 грудня 2025 року до 02 лютого 2026 року.
Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_7 під розпис з ухвалою колегії суддів.
Ухвала колегії суддів щодо дії продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, надіслати для відому потерпілим та до Державної Установи «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду учасниками процесу.
Головуючий суддя ОСОБА_1
СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3