Дата документу 05.12.2025Справа № 554/17120/25
Провадження № 1-кс/554/14245/2025
05 грудня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у місті Полтаві в порядку ст. 303 КПК України,
встановив:
02.12.2025 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла скарга ОСОБА_3 про зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за заявою від 24.11.2025 року.
Скаргу обґрунтовано наступним. 26 жовтня 2025 року за вхідним номером КО-7983/р-25, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань , розташованого у м. Полтаві отримали заяву про вчинення старшим слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 злочинів, а саме: зловживання владою та службовим становищем, перевищення влади та службових повноважень, службове підроблення. З листа слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) ТУ ДБР у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року за вихідним № КО-7983/п-25/15-02 2-7220/25 вбачається, що заява про вчинення злочину старшим слідчим Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесена.
У судове засідання скаржник не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду скарги. Надала клопотання про розгляд скарги у її відсутність.
Слідчий, прокурор до суду не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що узгоджується з положеннями ст. 107 КПК України.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 26.10.2025 року Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві отримано заяву ОСОБА_3 від 24.11.2025 року за вх. № КО-7983/р-25, про можливе вчинення кримінального правопорушення слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 .
Скаржник вказує, що відомості за вказаною заявою не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається зі змісту заяви від 24.11.2025 року, заявник зазначає, що слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 вчинені противоправні дії, такі як зловживання владою та службовим становищем, перевищення влади та службових повноважень, службове підроблення, які полягають в несанкціонованих діях по вилученню електронних копій документів з державного реєстру речових прав, а саме: свідоцтва про право власності, технічного паспорту, довідки КП «Архітектурне бюро та бюро технічної інвентаризації Ізюмського району», заяви про державну реєстрацію, відомості за результатами пошуку проведені державним реєстратором при розгляді заяви, витяг з державного реєстру у кримінальному провадженні № 12024221070001590 від 17.12.2024 року без ухвали суду про вилучення будь-яких документів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
Отже, оскаржена ОСОБА_3 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Згідно з ч. 1 , ч. 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Так, на переконання слідчого судді, заява ОСОБА_3 від 24.11.2025 року не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Як уже зазначив слідчий суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Так, посилання скаржника є лише його незгодою з діяльністю особи, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення конкретних кримінальних правопорушень.
Крім того, заява ОСОБА_3 не містить фактичних даних на підтвердження реальності конкретної події злочину із зазначенням конкретного часу, місця, способу, інші обставини вчинення злочину в розумінні ст. 11 КК України, відповідно до якої злочином є передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
У відповідності до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення, до якої відноситься і слідчий, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Зібрані докази підлягають оцінці судом на засадах змагальності сторін.
Наразі у розпорядженні суду відсутні відомості, що отримані слідчим ОСОБА_6 документи визнані неналежними чи недопустимими доказами через порушення встановленої процедури їх отримання.
З відповіді ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава від 01.12.2025 року вбачається, що за результатами розгляду колективного звернення ОСОБА_7 та інших не було встановлено ознак злочину.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність ознак злочину у розумінні ст. 11 КК України, в задоволенні скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 26, 214, 303 - 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у місті Полтаві - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8