04.12.2025 Справа № 363/4284/25
04.12.2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Дрозд В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 14.01.2025-100000156, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі - 10 000,00 грн., строком на 155 днів з дати його надання, а саме до 17.06.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та не може бути збільшена в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» та не може бути збільшена в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та становить 900, 00 грн., яка нараховується кредитором та обліковується у день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900, 00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, яка нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит у розмірі 10 000, 00 грн. шляхом їх перерахування на рахунок споживача. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 30 100, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000, 00 грн.; по процентам у розмірі 12 400, 00 грн., по комісії у розмірі 900, 00 грн., по неустойці у розмірі 5000, 00 грн., по додатковій комісії у розмірі 1800, 00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Окрім того, в частині нарахування неустойки зазначив, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 14.01.2025 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене, вважає, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року в розмірі 30 100, 00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.09.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну, в якому зазначив, що спірний кредитний договір відповідач не укладала, електронний підпис у формі кваліфікованого електронного підпису або одноразового ідентифікатора не застосовувала, в ІТ- системі позивача не реєструвалася та не отримувала примірнику договору. 13.01.2025 року приблизно о 18 год. 30 хв. на номер відповідача зателефонувала не відома особа з номера НОМЕР_1 , представилась працівником оператора та наполягала на верифікації SIM. Згодом надійшов повторний дзвінок з номера НОМЕР_2 з голосовою інструкцією натиснути «1», після чого, 15.01.2025 року у застосунок «Дія» почали надходити повідомлення про те, що на відповідача відкриті кредити. 16.01.2025 року відповідачем до Вишгородського РУП ГУНП у Київській області подано заяву про кримінальне правопорушення, а 17.01.2025 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР № 12025116150000019. Відповідачем також було направлено позивачу заяву про не укладення кредитних договорів. Вважає, що позов підлягає відхиленню, оскільки позивач не виконав процесуальний обов'язок доведення укладення договору саме відповідачем. У матеріалах справи відсутні будь-які дані проведення ідентифікації відповідача, відсутні докази того, що саме відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, а також відсутні докази: реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача; отримання саме відповідачем коштів згідно з кредитним договором; вручення примірника договору відповідачу. Окрім того, зазначив, що наданий лист на підтвердження зарахування коштів не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції. Згідно листа переказ коштів здійснювався ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке не є учасником даної справи, а тому вважає, що такий доказ не може свідчити про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача. Також, зазначив, що у всіх доказах наданих суду, кредитна картка особи, яка вказала її для здійснення переказу, не містить повного номеру, що позбавляє можливості ототожнити вказаний номер картки із зазначеним у договорі та інших документах, зокрема листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Відтак, вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору та отримання останньою коштів, а враховуючи, що правочин не укладено, відсутні підстави для виникнення зобов'язань та задоволення позовних вимог. Посилаючись на викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника до суду надійшло клопотання в якому просив розглянути справу за відсутності відповідача та її представника, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні. Крім того, просив при ухваленні рішення врахувати, що відповідач з 15.04.2025 року та по теперішній час перебуває на службі в управлінні поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перебувала у службовому відрядженні у Донецькій області для виконання розпоряджень, спрямованих для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 14.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.01.2025-100000156, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е995, направленим на номер телефону НОМЕР_3 .
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: - пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії); -заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; - відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 14.01.2025100000156 від 14.01.2025 року, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у заявці та оферті.
Відповідно до п.п. 1-4, 6-10, 16-17 заявки, яка є невід'ємною частиною оферти, дата надання/видачі кредиту 14.01.2025 року.
Сума кредиту 10 000, 00 грн.
Строк, на який надається кредит 155 днів з дати його надання.
Дата повернення (виплати) кредиту 17.06.2025 року.
Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - комісія за надання, «комісія»; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9% від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «комісія за обслуговування», «комісія») - 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір.
ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3209,43%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 25100 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 15 100 грн. 00 коп.
Неустойка: 150 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту від 14.01.2025 року, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А995, направленим на номер телефону НОМЕР_3 , який вказаний нею при реєстрації на сайті позивача.
Згідно п. 4.1 пропозиції про укладання кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.
04.01.2024 року між ТОВ Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, відповідно до умов якого платіжна установа приймає на себе зобов'язання надавати торговцю послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 188-2207 від 22.07.2025 року, на виконання умов договору № ФК-П-2024/01-2 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.01.2025 03:44:23 на суму 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн., номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 623572407, призначення платежу: видача за договором кредиту № 14.01.2025-100000156.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 30 100, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 12 400, 00 грн. - проценти, 900, 00 грн. - комісія, 5 000, 00 грн. - неустойка, 1800, 00 грн. - додаткова комісія. Проценти по кредиту нараховані за період з 14.01.2025 року по 17.06.2025 року.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року був вчинений в електронній формі.
Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 1-12 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2025 року відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим електронним підписом підписала заявку, яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Між тим, з доводів викладених у відзиві, представником відповідача фактично не заперечується, що 14.01.2025 року відповідач підписала та уклала кредитний договір на відповідних умовах, підписавши такий договір одноразовим ідентифікатором, однак стверджується, про його підписання та укладання шахрайським шляхом, про що, відповідачем було повідомлено Вишгородське районне управління поліції ГУНП в Київській області.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.01.2025 року встановлено, що за заявою ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 12025116150000019 передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, з обставин викладених у якому не вбачається, про повідомлення ОСОБА_1 про оформлення та укладання на її ім'я, у тому числі кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» та у заявленому розмірі.
Також, відповідного рішення прийнятого за результатами розгляду вказаного кримінального правопорушення, з якого можливо було б встановити обставини на які посилається представник відповідача, суду не надано.
При цьому, долучена до матеріалів справи заява відповідача про повідомлення нею ТОВ «Споживчий центр» про не укладення спірного договору, не є належним та допустимим доказом на не укладання такого договору.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року.
В той же час, отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10 000 грн. підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 188-2207 від 22.07.2025 року, відповідно до якого 14.01.2025 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_4 на суму 10 000,00 грн. Переказ коштів здійснювався за допомогою системи iPay.ua, номер транзакції - 623572407.
Отже, суд вважає доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору.
Що стосується доводів представника відповідача про те, щонаданий позивачем на підтвердження зарахування коштів лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції та те, що вказане товариство не є учасником справи, суд зазначає наступне.
Так, позивачем не надано до суду первинних документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проте надано лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яким на виконання укладеного з ТОВ «Споживчий центр» договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року, повідомлено про успішність проведення транзакції про переказ коштів. У свою чергу, відповідачем, як власником карткового рахунку, також не надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_4 , яка могла б підтвердити факт неотримання вказаних грошових коштів.
Відповідач та її представник не надали доказів того, що банківська картка, на яку перераховано суми кредитних коштів, їй не належать, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
Згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги», електронні документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (КЕП), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи.
У змагальному процесі кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Суд звертає увагу на те, що представник відповідача, посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не заперечує сам факт отримання ним грошових коштів на свій картковий рахунок. Більше того, представником відповідача не надано власних доказів (зокрема, виписки з його карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, а також не заявляв клопотань про витребування таких доказів судом. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем та її представником своїх процесуальних прав.
Отже, лист, сформований платіжним сервісом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ коштів № 188-2207 від 22.07.2025 року у поєднанні з електронним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року, є належним, допустимим і достатнім доказом фактичного надання коштів та виникнення між сторонами грошового зобов'язання.
Щодо доводів представника відповідача про те, що у всіх доказах наданих позивачем суду, кредитна картка особи, яка вказала її для здійснення переказу, не містить повного номеру, що позбавляє можливості ототожнити вказаний номер картки із зазначеним у договорі та інших документах, зокрема листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» суду оцінює критично виходячи з наступного.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» № 113 від 03 листопада 2021 року передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» № 705 від 05 листопада 2014 року (чинна на момент укладення кредитного договору) передбачено, що торговець зобов'язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп'ютерних програм торговця тощо.
Ті ж самі положення передбачені п. 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» № 164 від 29 липня 2022 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Так, за умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак доказів того, що позичальник свої зобов'язання за договором виконав та повернув отримані в борг грошові кошти в матеріалах справи немає.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року складає 30 100, 00 грн., з якої: 10 000, 00 грн. - тіло кредиту, 12 400, 00 грн. - проценти, 900, 00 грн. - комісія, 5 000, 00 грн. - неустойка, 1800, 00 грн. - додаткова комісія. Проценти по кредиту нараховані за період з 14.01.2025 року по 17.06.2025 року.
Представник відповідача просив при ухваленні рішення врахувати, що відповідач з 15.04.2025 року та по теперішній час перебуває на службі в управлінні поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перебувала у службовому відрядженні у Донецькій області для виконання розпоряджень, спрямованих для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так з наданих суду представником відповідача довідок № 4629/59/16-2025 від 04.12.2025 року та № 4417/59/16-2025 від 04.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 з 15.04.2025 року прийнята на службу до управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та з 18.09.2025 року по теперішній час перебуває на посаді старшого інспектора з пожежної безпеки відділу логістики управління. З 29.10.2025 року по теперішній час перебуває у службовому відрядженні у Донецькій області для виконання розпоряджень, спрямованих для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 лише з 29.10.2025 року перебувала у відрядженні у Донецькій області для виконання розпоряджень, спрямованих для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а відтак на відповідача в період дії кредитного договору № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року та нарахування відсотків за період з 14.01.2025 року по 17.06.2025 року не поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за невиконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.
Так, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (стаття 1048 ЦК України), а згідно з положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог статті 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував відповідачу неустойку за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 5 000, 00 грн.
За таких обставин, оскільки вказану неустойку внаслідок невиконання зобов'язання нараховано позивачем під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.
Отже, нарахування неустойки відповідачу в розмірі 5 000, 00 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.
Відтак, враховуючи, наведене, позов у даній справі слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року у розмірі 25 100, 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000, 00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 12 400, 00 грн., за комісією в розмірі 900, 00 грн. та додатковою комісією в розмірі 1800, 00 грн., та яка сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.
Отже, враховуючи викладене, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2 020, 01 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 25 100, 00 грн.) * 2 422, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 30 100, 00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2 020, 01 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 611, 627, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.01.2025-100000156 від 14.01.2025 року у розмірі 25 100 (двадцять п'ять тисяч сто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) гривень 01 копійку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, 23.10.2010 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Ю. Котлярова