Справа № 361/83/25
Провадження № 2-о/361/2/25
04.11.25
04 листопада 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі -
головуючої судді - Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальова М.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - Кабриль Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Кабриль Юлія Володимирівна, заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вказана цивільна справа. В обґрунтування змісту заяви ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокат Голубовська М.О., зазначено, що з жовтня 2017 року по липень 2024 року, вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно планували покупки та спільно витрачали кошти, купували майно в інтересах сім'ї. 19.07.2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.09.2024 року наказом №261 був прийнятий на посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 . Після чого, 02.10.2024 року, ОСОБА_1 отримала сповіщення сім'ї про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 25.09.2024р. в н.п.Медвежжя Курської області. За фактом зникнення останнього, заявник звернулась до Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м.Києві із заявою про вчинення, на підставі якої, 04.10.2024р. було внесено відомості про кримінальне провадження за №12024100020004080. Також про спільне проживання, на думку представника заявника, свідчить переписка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у мобільному застосунку «Вайбер», наявність на зберіганні у ОСОБА_1 оригіналів документів ОСОБА_2 , а також факт надсилання ним грошових коштів на її банківську карту та показаннями свідків. Враховуючи наведене, просить суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у період з жовтня 2017 року по серпень 2024 року.
Присутня у судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Кабриль Ю.В., підтримали зміст та обгрунтування заяви, наполягали на її задоволенні.
Сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України - до зали суду не направили своїх представників, останнє звернулось до суду із письмовими запереченнями щодо заяви ОСОБА_1 , посилаючись на недоведеність будь-якими доказами факту як спільного проживання з загиблим, так й інші обставини щодо спільних витрат та виконання обов'язків подружжя.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 показала, що є подругою ОСОБА_1 , вона обізнана про особисте життя останньої, разом проводили час та була присутня при їх знайомстві з ОСОБА_2 , зустрічались разом на святах, а також зі слів ОСОБА_1 їй відомо про їх спільне проживання.
Аналогічні показання надали допитані у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 04.10.2024р. на підставі заяви ОСОБА_1 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення та зареєстровані за №12024100020004080 щодо зникнення безвісти 25.09.2024р. солдата в/ НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання в н.п.Медвежя Курської області російської федерації.
Сповіщення про загибель військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 Міністерством оборони України було направлено заявнику ОСОБА_1 .
У своїй заяві заявниця ОСОБА_1 стверджує, що вона разом із померлим ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період з жовтня 2017 року по серпень 2024 року - у зв'язку з чим вона просить встановити даний юридичний факт.
При цьому, встановлення вищевказаного факту, як вказує заявниця, необхідно їй для реалізації її права щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , а також для здійснення заходів по його відшуканню як безвісти зниклої особи.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які є предметом даного судового провадження, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.02.1993 року, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами ст. 41 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно ст. 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 ), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами (абз. 3 п. 2 Постанови № 168).
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (абз. 4 п. 2 Постанови № 168).
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Так, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України де визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України).
Обов'язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. ч. 4, 5, ст. 22 «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї та що заявник проживала однією сім'єю і була членом сім'ї ОСОБА_2 .
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 712/7830/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки показання свідків не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Так, доказами, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу задоволення заявлених вимог, є показання свідків, а також докази спілкування з загиблим у соціальних мережах, наявність на зберіганні у заявниці оригіналів документів загиблого. При цьому, свідки зазначали про неперіодичні зустрічі з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у різних місцевостях, та про обізнаність щодо їх спільного проживання зі слів ОСОБА_1 .
Однак, на переконання суду, вищевказані докази не можуть беззаперечно свідчити про проживання заявниці та загиблого військовослужбовця однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Будь-яких інших доказів на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надано, а судом таких доказів здобуто не було, клопотань щодо витребування або забезпечення доказів до суду не надходило.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Як уже зазначалося, ст. 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин 28.08.2023 року), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Таким чином, особа, яка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, як подружжя загиблого військовослужбовця, така особа повинна довести, що вона перебувала у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі із загиблим військовослужбовцем, та не одружилася вдруге.
Єдиним, належним і допустимим доказом перебування у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі є свідоцтво про шлюб.
Встановлення факту спільного проживання заявника із загиблим військовослужбовцем як чоловіка та жінки не дає правових підстав для віднесення заявника до кола осіб, які згідно ст. 16-1 Закону № 2011-XII мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця (тобто, в даному випадку не породжує юридичного наслідку для заявника).
Крім цього, слід зазначити, наказом Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023 затверджено «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі Порядок № 45).
У відповідності до пп. «а» п. 5-2 Додатку до Порядку № 45, обов'язковим документом, який дружина надає до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призначення та виплати одноразової грошової, є свідоцтво про шлюб. Альтернативних документів, що підтверджують статус дружини, не передбачено.
Тобто, статус дружини у розумінні вимог Порядку № 45 підтверджується лише свідоцтвом про шлюб.
Рішення суду про встановлення факту проживання з загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустимим підтвердженням статусу дружини.
Таким чином, юридичний факт по своїй суті це передумова правовідносин, і встановлення його може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки, такі як виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Поряд з цим, суд зауважує на відсутності сформованої заявником мети звернення до суду із заявою про встановлення факту, оскільки вказана нею у заяві мета- для отримання грошової допомоги від Міністерства оборони України - не знайшла свого підтвердження, оскільки заявник не зверталась станом на день ухвалення рішення до Міністерства оборони України з такою заявою, не отримала відмови, тому вважати, що лише встановленням такого факту права заявниці будуть відновлені - не є можливим.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що аналіз наданих на дослідження матеріалів, не дає можливості задовольнити направлену заяву та встановити факт поза розумним сумнівом, що має для заявника юридичне значення без шкоди правам та інтересам інших осіб. Суд підкреслює, що дана справа окремого провадження дає більше повноважень суду для отримання матеріалів за власною ініціативою. Однак, суд не має перебирати на себе весь тягар доказування та відшукування доказів необхідних для підтвердження одних фактів та спростування інших. Ініціатива має залишатись за автором звернення.
Процесуальний закон зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази, не приховувати докази (п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України), чого, на переконання суду, заявник не дотримувався.
Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, а також те, що заявниця, в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 263-265, 293, 315, 318, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Кабриль Юлія Володимирівна, заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Писанець Н.В.