Справа № 358/1833/25 Провадження № 2/358/963/25
03 грудня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Романенко К.С.,
з участю секретаря Шпак К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 122 547,49 грн., з яких сума кредиту 19999,99 грн., сума процентів за користування кредитом 74947,50 грн., нараховані проценти за 92 календарних днів - 27600,00 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, просить нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.09.2025 27 заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Крім того, позивач надав суду клопотання про витребування доказів по справі, в якому просить витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 07.07.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 20000 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , укладено Договір № 4793685 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 20000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 07.07.2024 року по 01.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Договір підписано в електронній формі.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Відповідно до реквізитів Договору № 4793685 від 07.07.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «49108».
Пунктом 1.4.1.Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
У період з 07.07.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 5450,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5450 грн.
В даному випадку часткова оплата відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.
Враховуючи зазначене, оплата відповідачем процентів за користування грошовими коштами є свідомим та вільним вибором відповідача, спрямованим на виконання умов Договору. Тобто, оплата відповідачем суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена п. 1.2. Договору.
На підставі Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 за плату ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
До позивача відповідно до укладеного договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4793685 від 07.07.2024 року, загальна сума заборгованості склала 104947,49 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 19999,99 грн., заборгованості за процентами 74947,50 грн., штрафні санкції - 10000,00 грн.
Відповідно до умов п. 1.3 Договору № 4793685 від 07.07.2024 строк кредиту 360 днів: з 07.07.2024 року по 01.07.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025, строк дії Договору № 4793685 від 07.07.2024 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 01.07.2025 року (92 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 27600,00 грн.
Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4793685 від 07.07.2024 року загальною сумою 132547,49 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 19999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 74947,50 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 92 календарних днів 27600,00 грн., штрафні санкції 10000,00 грн.
Враховуючи норми чинного законодавства, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період діє воєнного стану, позивач вважає, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за договором в розмірі 10000,00 грн.
Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4793685 від 07.07.2024 року загальною сумою 122547,49 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 19999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 74947,50 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 92 календарних днів 27600,00 грн.
Так як відповідач не виконав умови кредитного договору, то позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 03.10.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 102, 103).
Крім того, на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
На виконання ухвали про витребування доказів від 03.10.2025, на адресу суду 31.10.2025 року надійшли витребувані судом документи.
Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без їх виклику.
У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти нього.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4793685 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. (а.с. 86-97).
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених Договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 20000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
На підставі погоджених умов, викладених у п.2.1 Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-251017/28197 від 21.10.2025 та копією довідки платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ( а.с. 96).
Вищевказаний договір підписано в електронній формі.
Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» не є банківською установою, то відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № ФК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с.80).
Відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4793685 від 07.04.2024 станом на 31.03.2025 Первісним кредитором було нараховано заборгованість у розмірі 110397,50 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 20000,00 грн., заборгованості за процентами 80397,50 грн., штрафні санкції 10000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 71-75).
У період з 07.07.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 5450,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5450 грн.
На підставі договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників від 31.03.2025, додаток №1 до Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 за Договором факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 від ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 34335 грн. ( а.с. 94).
Пунктом 1.1. Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 року: за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4793685, строк кредиту 360 днів з 07.07.2024.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025, строк дії Договору № 4793685 від 07.07.2024 року не закінчився.
В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 01.07.2025 року (92 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 27600,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 76-77).
Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4793685 від 07.07.2024 року загальною сумою 122 547,49 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 19999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 74947,5 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 92 календарних днів 27 600,00 грн.
Наданий суду розрахунок заборгованості за договором відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що кредитні договори сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на те, що відповідачем було порушено умови кредитного договору, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 122 547,49 грн.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки суд не наділено правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих дій.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року N 6, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ФІНТРАСТКАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом частини 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).
На підтвердження надання послуг суду надано договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024; заявку № 10616 від 25.08.2025 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; рахунок на оплату №10616-22/09-2025 від 22 вересня 2025 р.; акт № 10616 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 від 22.09.2025.
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі у сумі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 509, 526, 530, 610, 625, 1054, 1055 ЦК України, статтями 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за кредитним договором № 4793685 від 07.07.2024 в розмірі 122 547 грн. (сто двадцять двi тисячi п'ятсот сорок сiм гривень) 49 копiйок, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 19999 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 99 копiйок, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 74947 грн. (сiмдесят чотири тисячi дев'ятсот сорок сiм) 50 копiйок, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 92 календарних днів 27 600 грн. (двадцять сiм тисяч шiстсот гривень) 00 копiйок.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Головуючий: суддя К. С. Романенко