Справа № 288/432/25
Провадження № 2/288/281/25
27 листопада 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Яковенка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа Орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав, в якій вказує, що під час перебування позивачки в шлюбі з ОСОБА_3 народилися діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.04.2021 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Фактично після цього відповідач ні життям позивачки ні життям їх спільних дітей не цікавився, з дітьми не спілкувався та не спілкується, не цікавився та не цікавиться їхнім станом здоров'я та навчанням, фізичним та духовним розвитком, жодного разу не відвідував дочок вдома, в навчальному та дошкільному закладі, не бачиться та не спілкується з ними, утриманням та вихованням не займається та ніколи не займався, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться їхніми умовами проживання.
Після розірвання шлюбу відповідач втратив інтерес до дітей, жодного разу не привітав своїх дочок з днем народження, новорічними та іншими святами, діти взагалі не сприймають Відповідача як батька. Таке відношення Відповідача негативно позначається на їх самоствердженні.
За судовим наказом виданим 22 вересня 2021 року Попільнянським районним судом Житомирської області з відповідача вирішено стягувати на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 09 грудня 2019 року.
30.06.2021 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_6 , з яким вони мають спільних дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживають однією сім'єю. Дочки позивачки та відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , сприймають чоловіка позивачки ОСОБА_6 як свого батька.
Позивачка вважає, що всі перелічені обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Станом на 21.08.2024 року за виконавчим провадженням №67124189, що відкрито на підставі судового наказу №288/1233/21, рахується загальна заборгованість за несплату аліментів в розмірі 133 806,40 гривень.
Так як розмір пені не може перевищувати розмір заборгованості тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути пеню з липня 2022 по серпень 2024 в розмірі заборгованості зі сплаті аліментів, а саме 133 806,40 гривень.
Позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 133 806,40 (сто тридцять три тисячі вісімсот шість) гривень 40 копійок, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка утворилася за період з липня 2022-го року по липень 2024-го року, на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених судовим наказом №288/1233/21 виданого 22.09.2021 року Попільнянським районним судом Житомирської області.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позбавити відповідача батьківських прав та стянути з нього пеню за прострочення сплати аліментів. Також зазначила, що з 01.03.2021 року вони припинили спільне життя з відповідачем. Вона з дітьми виїхала до Житомирської області, Попільнянського району, с. Почуйки. З іншим чоловіком проживає з 06 березня 2021 року. За увесь період, коли вони не проживають разом з відповідачем, він взагалі не цікавиться життям та здоров"ям дітей. Представник служби у справах дітей ОСОБА_11 повідомляла його в телефонному режимі щодо розгляду справи про позбавлення батьківських прав. 30.06.2021 року вона ступила в шлюб з теперішнім чоловіком. Він утримує дітей. Відповідач взагалі не цікавиться навчанням дітей. З відповідачем вони проживали 9 років. Він підпрацьовував у лісі, але постійної роботи в нього не було. Позивач сама прийняла рішення та повідомила ОСОБА_3 , що припиняє з ним спільне проживання. Позивач боялася бувшого чоловіка, тому не повідомила йому, куди і з ким їде та змінила телефон. Їй відомо від знайомий, що бувший чоловік її шукав. Те що вона в м. Житомир, він дізнався пізніше від її матері. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 два роки тому спілкувались з ним, та сказали, що вони в Житомирській області. Відповідач участі у вихованні детей не бере.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач та відповідач розлучені ще з 2021 року. Відповідачу відомо, що відкрито провадження про стягення аліментів з липня 2021 року. За увесь час він лише тричі сплачував алументи. Просять стягнути пеню, яка виникла в наслідок заборгованості зі сплати аліментів в сумі 133 806,40 грн. ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батькіських обов"язків та утримання дітей. Він не цікавиться життям дітей, їх здоров"ям, духовним та фізичним розвитком, не цікавиться їх навчанням. На даний час діти проживають в новій родині, з новим чоловіком матері, він утримує дітей, дбає про них. Вважає, що в ході розгляду справи знайшлись доводи щодо свідом ого нехтування відповідачем своїх батьківських обов"язків, також не спата аліментів. Його все таки необхідно позбаити батьківських прав, всі докази вказують на те, що він перестав цікавитичь життям та здоров"ям дітей, їх розвитком, не проводить з ним час, не утримує їх. Просив суд взяти до уваги висновок органу опіки та піклування. Відповідач взагалі втратив інтерес до виконання своїх батьківських обов"язків по відношенню до дітей. Просив позов заждовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток рекомендованими поштовим відправленнями на адресу зареєстрованого місяця проживання відповідача.
Згідно Судових викликів № 288/432/25/9514/25 від 17 червня 2025 року, № 288/432/25/11370/24 від 15 липня 2025 року, № 288/432/25/13952/25 від 26 серпня 2025 року, № 288/432/25/15579/25 від 19 вересня 2025 року, № 288/432/25/16253/25 від 01 жовтня 2025 року, № 288/432/25/19028/25 від 13 листопада 2025 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 повідомлений про судові засідання.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів.
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирської області судове засідання не зявилась, надала до суду заяву в якій просила судове засідання призначене на 27 листопада 2025 року о 11:30 годині, розглядати без участі представника органу опіки та піклування.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила, що з позивачкою вони куми. Батько дітей не виконує свої батьківські обов"язки. Марію вона знає більше трьох років, вони товаришують, часто зустрічаються, спілкуються по телефону. У ОСОБА_13 є чоловік та четверо дітей, двоє з них спільні. Колишнього чоловіка ОСОБА_13 бачила на фото. Вони зустрічаються десть чотири рази на місяць. Її першого чоловіка вона не бачила. ОСОБА_13 розповідала, як раніше жила з першим чоловіком. Він ніколи не приїжджав, кошти не давав, до школи не приходив. ОСОБА_6 вона знає, він працює на тракторі в фермерському господарстві, батьків у нього немає, але є брати. Вона в ОСОБА_13 христила найменшого хлопчика. Коли вона була в гостях у ОСОБА_13 , то ні разу не чула щоб відповідач телефонував чи приїздив до дітей. ОСОБА_6 приймає участь у вихованні дітей, утримує їх, відвудує школу, водить дітей до садочку. Також вона зазначила, що інші родичі, саме мати позивачки, теж ніколи не бачила і не чула, щоб приїзжала. Позивачка їй розповідала, що поїхала від бувшого чоловіка з дітьми з ОСОБА_6 , який привіз її до Попільнянського району Житомирської області. Де вона знаходиться, бувшому чоловіку не зазначала.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що він є чоловіком ОСОБА_14 . Батько дівчаток не сплачує аліменти, не цікавиться їхнім життям. За майже п"ять років не приїздив до дітей. З початку щось трохи телефонував, обіцяв щось купити, але так нічого і не зробив. Відповідач знає, що діти проживають з ними. Спочатку він погрожував, що приїде та щось зробить, що дружина покинула його. Він не забороняв спілкуватись йому з дітьми. Він не знає чи він зараз зловживає. Зі слів ОСОБА_13 , не було вже як далі з ним проживати, не знає як вона все терпіла. Він пив, ображав її, не було нормального харчування. ОСОБА_13 пізніше змінила номер телефону, бо на колишній номер відповідач телефонував та погрожував їй. Дівчатка раніше були злякані, а зараз сприймають його добре.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення досуду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2021 року по справі № 593/245/21, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 24 липня 2015 Виконавчим комітетом Вербівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, актовий запис №03. Прізвище позивачки змінено на дошлюбне - « ОСОБА_16 ».
У вказаному шлюбі у сторін по справі народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2016 року, серії НОМЕР_3 від 09 жовтня 2019 року. /а.с.6-7/
30 червня 2021 року ОСОБА_17 уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_18 », з яким вони мають спільних дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_4 від 30 червня 2021 року, свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 від 23 грудня 2021 року, серії НОМЕР_6 від 03 вересня 2024 року. /а.с.8-10/
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. /а.с.11-12/
Згідно копії Довідки Почуйківського старостинського окргу Житомирського району Житомирської області від 03 лютого 2025 року № 39/02-12 П, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с.13/
Відповідно до копії Довідки Квітневого ліцею Квітневої сільської ради № 13 від 04 лютого 2025 року, ОСОБА_3 , батько учениці 3 класу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом навчання дочки в 1-3 класах Почуйківської філії з 01.09.2022 року і по даний час, зі слів класного керівника та вчителів, в школі не з'являвся і не цікавився навчанням дочки, не приймав участі у її вихованні. /а.с.14/
Згідно копії Довідки Почуйківського закладу дошкільної освіти «СОНЕЧКО» № 3 від 03 лютого 2025 року, ОСОБА_5 відвідує ЗДО «Сонечко» з 01.09.2023 року по даний час. За час відвідування дошкільного закладу зарекомендувала себе як дитина самостійна, дисциплінована, старанна, врівноважена, весела, активно бере участь в усіх заходах та святах. Зовнішній вигляд охайний, фізично дитина добре розвинута. Постійно жвава, дуже активна, пам'ять розвинена добре, мовлення дитини відповідало віковій нормі. Мати ОСОБА_19 приділяє належну увагу вихованню Надійки, приводить та забирає її з садочка відвідує батьківські збори, реагує на всі зауваження з боку вихователя та надає різну допомогу садочку. За весь час поки ОСОБА_10 перебуває в садочку рідний батько не брав участі в її житті, не з'являвся та не цікавився життям дитини. /а.с.15/
Відповідно до копії Довідки КНП «Амбулаторія загальної правктики сімейної медицини» Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області на постійні профілактичні і медичні огляди дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приводить мама, з нею заключена декларація з лікарем. За період дітей, які знаходяться на декларації в КНП «АЗПСМ» Квітневої сільської ради, батько не зявився, участь у житті дітей бере тальки мама./а.с.16/
Судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2021 року по справі № 288/1233/21, наказано Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 , ( АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_2 ), на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 (однієї третини) частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 07 липня 2021 року. /а.с.24/
Згідно довідки про не одержання аліментів Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області №3-21/730 від 24.01.2024 - ОСОБА_1 не отримувала аліменти від ОСОБА_3 за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 року, згідно судового наказу№288/1233/21 виданого 22.09.2021 року Попільнянським районним судом Житомирської області. /а.с.17/
Відповідно до інформації Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Терноільської області №4/774 від 21.08.2024 року щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 , починаючи з липня 2021 року по липень 2024 року, сукупний розмір заборгованості щодо сплати аліментів станом на липень 2024 року становить 133 806,40 тис. гривень. /а.с.21-22/
Також відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 03 лютого 2025 року, фізична особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 знайдений в Єдиному реєстрі боржників: Запис 1 - виконавче провадження №67124189, за категорією стягнення аліментів, перебуває на виконанні в Бережанському ВДВС; Запис 2 - виконавче провадження №69991794, за категорією стягнення у справах про адміністративні правопорушення перебуває на виконанні в Бережанському ВДВС. /а.с.18/
Розмір пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню станом на 01 серпня 2024 року становить 424528.13 гривень, що підтверджується розрахунком пені. /а.с.23/
Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , виходячи із наступного.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
Відповідно до положень статей 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до положень статті 9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтею 164 СК України встановлено виключний перелік підстав для позбавлення матері чи батька дитини батьківських прав. Зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Пленум Верховного Суду України в п.п.15, 18 Постанови N3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 78, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктами 4,5 статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Рішенням виконавчого комітету Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28 лютого 2025 року № 10, затверджено висновок органу опіки та піклування Квітневої сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.25/
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Квітневої сільської ради з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування Квітневої сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 по відношенню малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.26-28/
Згідно частини 6 статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28.02.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , не містить належного обґрунтування необхідності позбавлення відповідача батьківських прав, у ньому наявна лише констатація певних фактів та безпідставний висновок про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей. У справі не встановлено беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками, які б свідчили про його ухилення від виховання своїх дітей і, як наслідок, необхідність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, що, зокрема, відповідатиме інтересам дітей.
У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини".
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. (Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2016, №760/18209/15-ц та від 14.09.2016, №216/2914/14-ц).
Обставин, які є беззаперечними підставами та свідчили б про винну поведінку відповідача щодо ухилення його від виховання дітей, умисного і свідомого нехтування своїми обов'язками, та є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав судом не встановлено.
Враховуючи матеріали справи, суд вбачає відсутність у відповідача свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей.
У пункті 54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.
Згідно статті 19 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Статтею 164 СК України, передбачено вичерпний перелік підстав позбавлення матері, батька судом батьківських прав.
Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, не принесе позитивного результату у долі дітей.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо свідомого нехтування ним своїми обов'язками та ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім іншого, суд звертає увагу, що позбавлення відповідача батьківських прав може бути втручанням у його право на повагу до сімейного життя, що передбачено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (пункт 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»).
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав.
Що стосується вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд приходить до наступного.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини 1 статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Відповідно до частини 1 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини 4 статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до інформації Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Терноільської області №4/774 від 21.08.2024 року щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 , сукупний розмір заборгованості щодо сплати аліментів станом на липень 2024 року становить 133 806,40 тис. гривень. /а.с.21-22/
Розмір пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню станом на 01 серпня 2024 року становить 424528.13 гривень, що підтверджується розрахунком пені. /а.с.23/
Відповідно до статті 196 СК України передбачена, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до частини першої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення їх сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесено зміни до ст. 196 СК України. Зокрема, ч. 1 викладено в такій редакції: «1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості».
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа №333/6020/16-ц зазначено, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому проводилися стягнення.
Верховний суд України у своїй постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 роз'яснив наступне: «Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. З урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, за який не сплачено аліменти. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць)».
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За загальним правилом, право на стягнення неустойки (пені) в особи виникає у зв'язку із юридичним фактом порушення обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов'язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов'язку зі сплати аліментів.
Аналізуючи всі обставини справи, надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому у відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягають стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 1211.20 гривень.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"; Конвенцією «Про права дитини»; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 150, 151, 152, 157, 164, 165, 166, 196 СК України, статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України; суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 133 806,40 (сто тридцять три тисячі вісімсот шість) гривень 40 копійок, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка утворилася за період з липня 2022-го року по липень 2024-го року, на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених судовим наказом №288/1233/21 виданого 22.09.2021 року Попільнянським районним судом Житомирської області.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судовий збір в розмірі 1211.20 гривень, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко