Справа № 296/13633/25
2/296/4817/25
Іменем України
про відмову у відкритті провадження
01 грудня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди,
27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 заявляє на вирішення суду такі позовні вимоги:
- визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо вчинення 20 випадків порушення законодавства;
- стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 200 000 гривень моральної шкоди.
Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий комітет Житомирської міської ради допустив 20 випадків порушення законодавства, що призвело також до порушення її прав та законних інтересів. Зокрема, відповідач порушив строк розгляду її заяви від 08 травня 2020 року, розглянувши вказану заяву на сесії лише 30 липня 2020 року, тобто через 150 днів. Відповідач також не надав їй «проміжну» відповідь, незаконно зазначив свої висновки в листі від 05 квітня 2021 року. Виконавчий комітет Житомирської міської ради склав проект рішення про відмову з порушенням законодавства. Відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою складено без висновку спеціалістів щодо погодження місця розташування земельної ділянки. Також позивач зазначає, що відмова відповідача в погодженні їй дозволу на розробку проекту землеустрою незаконна, оскільки відсутня дата складання проекту рішення, до проекту рішення незаконно внесено висновок про покладення контролю за виконанням цього рішення на заступника міського голови, адже це не входить до його повноважень; проект рішення не містить відомостей про автора проекту. Також в проекті рішення відсутній супровідний лист з датою передачі проекту рішення, адже проект рішення, яким їй відмовлено в розгляді заяви від 08 травня 2020 року, оприлюднено через 67 днів. Ухвалюючи рішення про відмову, виконавчий комітет Житомирської міської ради не врахував документів, які додані до заяви від 08 травня 2020 року, зокрема, план «червоних ліній», акт обстеження земельної ділянки та ін. Крім того, відповідач не врахував рішення 15 сесії від 21 червня 2012 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою на самовільно збудованих 210 гаражів; не врахував рішення сесії від 28 травня 2003 року № 193 про передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; не враховано наявність фактичної забудови земельної ділянки. На переконання позивача, такі дії виконавчого комітету Житомирської міської ради є незаконними, внаслідок таких дій та бездіяльності відповідача вона зазнала душевних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивач оцінює в 200 000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 08 травня 2020 року зверталася до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. На переконання позивача, її заяви виконавчим комітетом Житомирської міської ради належним чином не розглянуті, а відповідні рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради оформлені з численними порушеннями.
Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини зазначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Установлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року рішенням Житомирської міської ради від 30 липня 2020 року № 1970 «Про розгляд заяв суб'єктів земельних відносин стосовно надання дозволу на розроблення документацій із землеутрою» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ст. 39 ЗК України, ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», плану зонування території м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 04 квітня 2017 року №579, у зв'язку з невідповідністю містобудівній документації (земельна ділянка розміщена в зоні мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови, частина земельної ділянки розташована в зоні вулиць в червоних лініях в санітарно-захисній зоні об'єктів транспорту).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п'ята статті 21 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 280/179/19 (провадження № 14-567цс19) вказано, що:
«при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у користування вільної земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Верховний Суд вже викладав висновок щодо суб'єктної юрисдикції у спорах за подібних правовідносин, у яких одним із учасників є суб'єкт владних повноважень. Зокрема, такий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5 зц 18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження№ 11-759 апп 18), від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19) і від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 509цс19) та у справі № 296/3870/19 (провадження № 14-532цс19). У наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження № 11-1123апп19) зазначено, що «за правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції».
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради при здійсненні повноважень щодо розгляду її заяви від 08 травня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. При розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку, оспорюванням права власності інших осіб, про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено.
Законність вказаних у позовній заяві дій виконавчого комітету Житомирської міської ради підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від їх оцінки судом. Тому цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 19, 186, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі № 296/13633/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених прав та стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (вул. Бориса Лятошинського,5 м. Житомир, 10014).
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК