Справа №295/12295/25
1-кп/295/987/25
04.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
заявника ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025060000000067 від 30.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває вказане кримінальне провадження, яке перебуває на етапі підготовчого розгляду.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Також від заявника ОСОБА_7 надійшло до суду клопотанням про скасуванню арешту майна у кримінальному провадженню № 42025060000000067 від 30.05.2025, що був накладений слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира на грошові кошти в загальній сумі 12 500 Євро, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 , у квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання ОСОБА_7 та сторона захисту зазначили, що вилучені кошти під час обшуку за місцем проживання її чоловіка ОСОБА_5 належать їй на праві власності. Відповідно накладений арешт на вказані кошти позбавляє, обмежує її власницю право власності та у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження не має підстав, оскільки санкція статті не передбачає конфіскації грошових коштів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 клопотання ОСОБА_7 підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на те, що арешт на грошові кошти накладений з метою забезпечення збереження речових доказів та можуть бути в подальшому засобом забезпечення по цивільному позову, який може бути поданий потерпілим. Також вказував, що на даному етапі без дослідження речових доказів та матеріалів справи визначення питання про скасування арешту з речових доказів буде передчасним.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що є всі правові підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акту, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для закриття кримінального провадження або його призупинення не вбачається. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Дане кримінальне провадження підсудне Богунському районному суду м. Житомира. Розгляд справи має проводитись суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Щодо заявленого клопотання про скасування арешту з грошових коштів суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2025, справа №295/8120/25 у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42025060000000067 від 30.05.2025 було накладеного арешт на майно ОСОБА_5 , а саме: грошові кошти в загальній сумі 12 500 Євро, які були вилучені в ході проведеного обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , у квартирі АДРЕСА_1 .
При накладені арешту в ухвалі слідчого судді зазначено, що вилучені грошові кошти належать - ОСОБА_5 , оскільки фактично віднайдені за місцем проживання останнього в квартирі, що належить йому на праві власності. Крім цього вилученні кошти не були об'єктом декларування будь-ким із подружжя та безготівкове первинне походження цих коштів не підтверджено банківськими установами чи працедавцями.
Метою накладення арешту на вказане майно відповідно до вищевказаної ухвали є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення.
Частиною 3 статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення: збереження речових доказів та/або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Оскільки в підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.291 КПК України, заборонено надання зі сторони обвинувачення інших документів до початку судового розгляду, в тому числі відносно речових доказів та щодо майна - грошових коштів, на які в ході досудового розслідування було накладено арешт, тому у суду відсутня можливість належним чином перевірити значимість накладного арешту на збереження речових доказів на даному етапі судового провадження, а відтак вирішити позитивно заявлене клопотання, при цьому не перешкодивши кримінальному провадженню.
Крім того, зважаючи на потенційну можливість потерпілого протягом вказаного часу, до початку судового розгляду, звернутися в рамках даного кримінального провадження до суду із цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не виключено ситуацію необхідності використання арештованих коштів для забезпечення майбутнього цивільного позову потерпілого.
Відтак, суд вважає, що арешт на грошові кошти накладено на законних правових підставах, з метою збереження речових доказів та можливого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (виконання цивільного позову). Натомість заявником не надано достатніх підстав вважати, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Крім того, не представлено беззаперечних доказів належності даних коштів заявнику виключно на праві особистої приватної власності дружини.
Доводи ОСОБА_7 про належність арештованого майна саме заявниці не відповідають встановленої Сімейним кодексом презумпції спільності всього майна подружжя і суперечать безпосереднім положенням національного законодавства, зокрема, ст. 60 Сімейного кодексу України, згідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 на даній підготовчій стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, з огляду на що накладений арешт наразі не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174, 314, 315, 372 КПК України, суд,
Кримінальне провадження № 42025060000000067 від 30.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4Б4 м. Житомира 12 грудня 2025 на 11 годину 00 хвилин.
Розгляд кримінального провадження проводити одноособово.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження: прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника, а також заявлених сторонами свідків.
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1