04 грудня 2025 року місто Чернівці справа №727/6099/25
провадження №22-ц/822/950/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н.К.,
Суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Черновська А.К.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, головуючий в суді першої інстанції суддя Дубець О.С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що19 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 086005 про надання споживчого кредиту в електронній формі за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна».
21 вересня 2023 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду до Договору №7086005 також в електронній формі за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна».
Згідно з умовами Кредитного договору, з урахуванням Додаткової угоди до Договору, відповідач отримав кредит в розмірі 9300,00 грн. на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у виді стандартної процентної ставки, яка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінстраст Капітал»» (до листопада 2024 року - ТОВ « ФК «Фінстраст Україна»») уклали Договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Фінстраст Капітал»» відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором №7086005.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Договором №7086005 від 19 вересня 2023 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на дату звернення з позовом до суду становить 46485,14 грн, з яких: 9300,00 грн - тіло кредиту, 16827,44 грн - нараховані проценти за користування кредитом та 20357,70 грн - нараховані проценти за 110 календарних днів.
Відповідач існуючу заборгованість не погасив, тому, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 умов договору, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» звернулось до суду із вказаним позовом.
Просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №7086005 про надання споживчого кредиту від 19 вересня 2023 року в сумі 46485,14 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з: 2422,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 7086005 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023 в розмірі 46485,14 грн (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять грн 14 коп.), з яких: 9300,00 грн - тіло кредиту, 16827,44 грн - нараховані проценти за користування кредитом та 20357,70 грн - нараховані проценти за 110 календарних днів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
У задоволені решти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поляк М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.
Посилалася на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції не враховано, що перерахування коштів сторонньою організацією - ТОВ «ФК «Контрактовий Дім»» - не може вважатися належним виконанням зобов'язання первісним кредитором. Відповідач не укладав жодних договорів з ТОВ «ФК «Контрактовий Дім»» і не давав згоди на залучення цієї компанії як платіжного посередника. Наявність у договорі вимоги про безпосереднє перерахування коштів кредитодавцем є істотною умовою відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України. Невиконання цієї умови означає, що договір не був належним чином виконаний, а отже, у відповідача не виникло зустрічного зобов'язання з повернення кредиту.
Таким чином, будь-які перерахування коштів суб'єктів господарювання, не визначених договором про надання споживчого кредиту від 19 березня 2023 року №7086005, тобто поза межами зазначеного договору, не є підставою для стягнення з ОСОБА_1 коштів саме за цим договором, а тому не є підставою для звернення до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал», що є Фактором за договором факторингу від 27 травня 2024 року №27.05/24-ФЮ укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 19 березня 2023 року №7086005.
Вважає, що позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження факту отримання в користування (в позику) кредитних коштів. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем
Таким чином, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені порушення процесуального законодавства. Ухвалюючи рішення, суд не надав жодної правової оцінки факту відсутності в матеріалах справи довідок від ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», на які позивач посилався як на основний доказ.
По суті, суд у своєму рішенні повідомив про наявність доказів, які відсутні в матеріалах справи. Такий підхід є грубим порушенням принципів належності та допустимості доказів і свідчить про ухвалення рішення на основі припущень, а не на підставі всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, як того вимагає стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України
Посилання позивача на інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» як на доказ належного виконання зобов'язання є безпідставним. Цей документ лише підтверджує факт надходження коштів на картковий рахунок відповідача, але жодним чином не доводить, що відправником був позивач.
Зокрема, в наданій Банком довідці відсутні відомості про платника, ідентифікація якого була б необхідною для підтвердження, що кошти були перераховані саме Первісним кредитором - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Таким чином, Банк, відповідаючи на запит, не підтвердив, що перерахування коштів було здійснено безпосередньо первісним кредитором, як того вимагали умови Договору.
Отже, зазначена довідка не є належним і достовірним доказом виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» своїх зобов'язань, а лише створює припущення, що є недостатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» зазначає, що підтвердженням укладення договору в електронній формі є підписання відповідачем в електронній формі договору за допомогою одноразового ідентифікатора, який введений власноручно відповідачем.
ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь які рахунки для клієнтів і як наслідок формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків (додається до позовної заяви) та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом (додається).
З огляду на викладене, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Вважають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Просили стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що 19 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 укладено договір №7086005 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 4300,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с.18-22).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3461, 19 вересня 2023 року о 21:21:31 (а.с.22 на звороті).
Згідно п.1.2 Договору від 19 вересня 2023 року про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.п.1.8., 1.8.1., 1.8.2 Договору, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 35105,20 гривень.
Згідно з пунктом 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.
Відповідно до пункту 1.5. Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.2. Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення Договору. Дати надання кредиту: 19.09.2023 або 20.09.2023.
Згідно з п. 2.4. Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1. Договору.
Відповідно до п. 2.5. Договору кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Вказаний договір був підписаний з боку Товариства директором, а з боку Споживача - відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3461.
Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 7086005 від 19 вересня 2023 року, Сторони погодили графік платежів, загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит. Вказаний додаток був підписаний з боку Товариства директором, а з боку Споживача - відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3461.
Судом встановлено, що перед підписанням Договору відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту, в якому зазначені всі істотній умови надання кредиту та користування кредитними коштами, в тому числі строк на який надається кредит, проценти за користування коштами, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Паспорт з боку Позичальника підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора: А3461.
Судом також встановлено, що 21 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору №708605 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023 (далі - Додаткова угода), яка була підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора - С5905.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн, у зв'язку з чим погодили внести такі зміни до Договору: 1.1 Викласти п.1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9300,00 гривень. Тип кредиту - кредит.»
Відповідно до п. 2. Додаткової угоди надання частини кредиту у сумі, на яку збільшено загальний розмір кредиту здійснюється за платіжними реквізитами, вказаними в п.2.1 Договору.
Дати надання частини кредиту: 21.09.2023 або 22.09.2023.
Згідно з п. 3. Додаткової угоди підписуючи цю Додаткову угоду, Споживач підтверджує, що: перед укладенням цієї Додаткової угоди йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), з урахуванням збільшення суми кредиту.
Судом встановлено, що перед підписанням Додаткової угоди відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору № 7086005 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023, в якому зазначені всі істотній умови надання кредиту та користування кредитними коштами, з урахуванням збільшеної суми кредиту, в тому числі строк на який надається кредит, проценти за користування коштами, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Паспорт з боку Позичальника підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора: С5905.
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» в листі від 19.06.2025 № 20.1.0.0.0/7-250616/54206-БТ, судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснені платежі: 21.09.2023 - 5000,00 грн, інформація про платника відсутня; 19.09.2023 - 4300,00 грн, інформація про платника відсутня.
Судом також встановлено, що 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку №5 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному виді (Додаток № 6).
Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» відповідно до наведеного вище підписали: Додаток №1 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Реєстр боржників; Додаток № 2 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі Реєстру Боржників; Додаток № 4 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі Документації; Додаток № 5 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Форма надання інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді; Додаток № 6 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» набуло права грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 , за кредитним договором № 7086005 в сумі 26127,44 грн, з яких: 9300,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16827,44 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), наданому ТОВ «Авентус Україна» за договором № 7086005 від 19.09.2023 по позичальнику ОСОБА_1 , за останнім станом на 26.05.2024 обліковується заборгованість на загальну суму 26127,44 грн, в тому числі: 9300,00 грн - основний борг та 16827,44 грн - проценти, розраховані за стандартною ставкою. Заборгованість розрахована за період з 19.09.2023 по 26.05.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» за Договором № 7086005 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023 за 110 календарних днів (27.05.2024-13.09.2024) заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.09.2024 становить 20357,70 грн - проценти, розраховані за стандартною процентною ставкою - 1,99.
Відповідно до рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»» № 251124/1 від 25.11.2024, Товариство змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»».
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором, який є предметом даного позову, перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 19 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 укладено договір №7086005 про надання споживчого кредиту (а.с.18-22).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3461, 19 вересня 2023 року о 21:21:31 (а.с.22 на звороті).
Згідно п.1.2 Договору від 19 вересня 2023 року про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що перед підписанням Договору відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту, в якому зазначені всі істотній умови надання кредиту та користування кредитними коштами, в тому числі строк на який надається кредит, проценти за користування коштами, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Паспорт з боку Позичальника підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора: А3461.
Судом також встановлено, що 21 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору №708605 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023 (далі - Додаткова угода), яка була підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора - С5905.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн, у зв'язку з чим погодили внести такі зміни до Договору: 1.1 Викласти п.1.3 Договору в новій редакції: «1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9300,00 гривень. Тип кредиту - кредит.»
Судом встановлено, що перед підписанням Додаткової угоди відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору № 7086005 про надання споживчого кредиту від 19.09.2023, в якому зазначені всі істотній умови надання кредиту та користування кредитними коштами, з урахуванням збільшеної суми кредиту, в тому числі строк на який надається кредит, проценти за користування коштами, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Паспорт з боку Позичальника підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора: С5905.
Таким чином, оскільки вказані договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» електронний договір, додаткову угоду до договору та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовими ідентифікаторами А3461, С5905), а тому договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів, слід зазначити наступне.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Відповідач, заперечуючи щодо наявності правових підстав для задоволення позову, посилається, зокрема, на те що позивачем не доведено факт перерахунку кредитних коштів останньому.
Разом з тим, матеріалами справи такі доводи апеляційної скарги спростовуються, так як, кошти були перераховані відповідачу шляхом грошових переказів, здійснених ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім»», а саме на суму 5000,00 грн. 21 вересня 2023 року о 16:31 год. номер замовлення: 39222910, номер катки: НОМЕР_1 ; на суму 4300,00 грн. 19 вересня 2023 року о 21:22 год. номер замовлення: 39139648, номер картки: НОМЕР_1 .
Обставина зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , а також про належність платіжної картки саме ОСОБА_1 , підтверджується листом АТ КБ « Приват Банк».
Зокрема, відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» в листі від 19 червня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250616/54206-БТ, судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснені платежі: 21.09.2023 - 5000,00 грн, інформація про платника відсутня; 19.09.2023 - 4300,00 грн, інформація про платника відсутня.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 9 300 грн.
За встановленої судом обставини перерахування на банківську картку відповідача коштів на суму 9 300 грн, та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач маючи доступ до свого рахунку, а саме: карти № НОМЕР_2 , мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів у відповідну дату (проміжок часу).
Колегія суддів вважає, що у такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту переказу (надання) кредитних коштів відповідачу та відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність факту перерахування позивачем кредитних коштів.
Щодо підстав набуття позивачем права вимоги відповідно до умов договору факторингу, колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1082 ЦК України зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За обставин цієї справи встановлено, що згідно Договору факторингу №27.05/24-Ф, укладеного 27 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна»» та ТОВ «Авентус Україна», клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим Договором.
ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінстраст Україна»» підписали: Додаток № 1 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Реєстр боржників; Додаток № 2 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі Реєстру Боржників; Додаток № 4 до Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі Документації; Додаток № 5 до Договору Факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Форма надання інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді; Додаток № 6 до Договору Факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року - Акт прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді.
Колегія суддів враховує, що договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.
Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитним договором від 27 травня 2024 року №27.05/24-Ф, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
При цьому апеляційний суд зауважує, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний розпис нарахованої заборгованості, яким підтверджується несплата відповідачем заборгованості по кредиту.
Апеляційна скарга не містить спростувань щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем.
Відтак, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, і надавши їм належну оцінку й дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди відповідача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на суть ухваленого у справі судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.
Як вбачається з матеріалів даної справи позивача у даній справі в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Крюкова М.В., яка діяла на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5127, довіреності від 11 липня 2025 року, ордеру серії АН №1770875 від 25 серпня 2025 року, договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2025 року (том 1 а.с.190-195).
В поданому 27 жовтня 2025 року в системі «Електронний Суд» відзиві на апеляційну скаргу адвокат Крюкова М.В., яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи в апеляційній інстанції, становить 8000 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокатом надано Звіт про надання правової допомоги від 27 жовтня 2025 року, платіжну інструкцію №8109 від 27 жовтня 2025 року, згідно якої ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» сплатило адвокату Крюковій М.В. за написання відзиву по справі ОСОБА_1 8 000 грн (том 1 а.с.252, 253).
Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 27 жовтня 2025 року вартість наданих послуг за написання відзиву на апеляційну скаргу по справі ОСОБА_1 становить 8000 грн. (том 1 а.с.253).
Адвокат відповідача Поляк М.В. отримала вказаний відзив в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 27 жовтня 2025 року об 17:42 год., що підтверджується квитанцією про доставку документів (том 1 а.с.254-255).
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався, відсутні підстави зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2024 року по справі №444/3403/20 (провадження №61-14963св23), від 31 липня 2024 року по справі №758/15666/16 (провадження №61-16835св23).
Аналізуючи викладене, адвокатом Крюковою М.В. надано до суду докази про надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції на загальну суму 8000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк