25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/6302/24
провадження № 22-ц/818/4105/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року у складі судді Сугачової О.О.,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою в якій просила визнати за спадкоємцем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті спадкодавця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на майнові права щодо квартири АДРЕСА_1 , кадастровий номер будівельної ділянки:6310137500:02:002:0009.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що 13.05.2021 відділом ДРАЦ по Сватівському району та м. Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 393. Померлий ОСОБА_6 є батьком позивачки, неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 . У травні 2021 ОСОБА_2 , як матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , яка діяла в її інтересах, звернулась до приватного нотаріуса Сватівського району Луганської області Харченко О.1О. із заявою про прийняття спадщини. Проте, Сватівський район Луганської області з 24.02.2022 є тимчасовою окупованою територією та знаходиться під фактичним контролем рф. В квітні 2024 на підставі відповідної заяви спадкоємців згідно з п.п. 2.8. п. 2 Глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України та відповідно до ч. 5 ст. 11-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Приватним нотаріусом Київського МНО Сєніною О.О. продовжено провадження спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6 . Згідно із заповітом від 22.04.2021 спадкоємцями майна померлого спадкодавця ОСОБА_6 є: - сини: ОСОБА_3 ; - ОСОБА_3 ; донька ОСОБА_1 ; - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . При чому, частина з вказаних осіб є спадкоємцями як за заповітом щодо певного визначеного у заповіті майна, так і спадкоємцями за законом. Спадщина померлого спадкодавця ОСОБА_6 складається з спадкового майна (нерухоме майно; житлові будинки, земельні ділянки, квартири; майнові права; частки в статутному капіталі господарських товариств; грошові кошти у банківських установах), частина якого охоплена заповітом, а інша частина повинна бути успадкована спадкоємцями відповідно до вимог закону згідно із черговістю. Проте, у позивачці, як спадкоємиці за заповітом є перешкоди у оформленні певної частини спадкового майна, а саме: майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею від 17,1 кв.м. до 20,1 кв.м. будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки: 6310137500:02:002:0009, що і стало наслідком звернення до суду з відповідним позовом. Згідно із заповітом від 22.04.2021 ОСОБА_6 заповів ОСОБА_1 вищевказану квартиру. Між померлим спадкодавцем ОСОБА_6 та ОСОБА_5 12.03.2021 укладений договір, згідно п. 1. якого, продавець зобов'язується у майбутньому. в строк до 17:00 31.03.2023 передати покупцю право власності на квартиру, визначену пунктом 2.2. цього договору, у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства України (далі - Основний договір). Як визначено п. 2.2. договору, об'єкт - однокімнатна квартира АДРЕСА_4 (121). загальною площею від 17,1 кв.м. до 20,1 кв.м. будівельна адреса: АДРЕСА_3 . кадастровий номер будівельної ділянки: 6310132500:02:002:0009. Відповідно до п. 2.4. договору, ціна квартири визначається сторонами у розмірі 453140грн., що є еквівалентом 16300 доларів США. Попередню оплату за договором сплачено покупцем, ще до підписання цього договору в указаному вище розмірі. Отже, обов'язки померлого спадкодавця щодо сплати ОСОБА_5 попередньої оплати за договором виконані ОСОБА_6 в повному обсязі ще до підписання цього договору. Проте, всупереч вимог п. 1 та п. 2.8. договору ОСОБА_5 , як продавець, до цього часу свої обов'язки за договором не виконав (будинок не побудовано, право власності на квартиру покупцю та його спадкоємцям не передано. Основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладено. В квітні 2024 ОСОБА_2 , звернулась до приватного нотаріуса Сеніної О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте отримала відмову через те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо квартири АДРЕСА_5 , кадастровий номер будівельної ділянки: 6310137500:02:002:0009, право власності не зареєстровано, Інформаційної довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, щодо вищезазначеного об'єкта не надано, а тому нотаріусу не надано документів, що підтверджують факт належності померлій особі вищезазначеного нерухомого майна. Отже, відсутність реєстрації права власності померлого спадкодавця ОСОБА_6 на майнові права на квартиру є перешкодою для позивача у прийнятті нею спадщини.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, неповнолітня - ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, фактично позбавлена можливості отримати у власність певне нерухоме майно - квартиру, яка буде побудована в майбутньому. Захистити своє майнове право в інший спосіб є неможливим, оскільки в заповіті чітко зазначено, що спадкоємцем за заповітом щодо квартири АДРЕСА_5 , кадастровий номер будівельної ділянки: 6310137500:02:002:0009 є ОСОБА_1 . Зазначена квартира до цього часу не побудована та не введена в експлуатацію, отже право власності на неї зі сторони неповнолітньої ОСОБА_1 не може бути набуто, тому єдиним способом захисту її порушеного права є звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на майнові права.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи батьком позивача, ОСОБА_6 за життя складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області, Харченко О.Ю. 22.04.2021 за реєстровим № 448.
Спадкоємцями за заповітом відповідно до ст. 1266 ЦК України на цю спадщину, є сини померлого: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 у квітні 2024 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сеніної О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.04.2024 приватним нотаріусом Сеніною О.О. відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме, видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця міста Сватове Сватівського району Луганської області, який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Із змісту постанови від 29.04.2024 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сеніної О.О., зокрема вбачається, що спадщину прийняли ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , подавши відповідні заяви до приватного нотаріуса Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю., у встановлений Законом строк, та не відкликали їх до 12 листопада 2021 року.
17.11.2021 року, 01.12.2021 року, 02.02.2022 року, 29.04.2024 року ОСОБА_1 були одержані свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна спадкодавця, у зв'язку з чим 29.04.2024 року ОСОБА_2 , яка діє від імені доньки померлого ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої мною Сєніною О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 квітня 2024 року за реєстровим №91,92, звернулася до неї, із заявою про видачу додаткових Свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а саме на:
земельну ділянку, кадастровий номер 4424087000:16:002:0095, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1822205344240;
-квартиру АДРЕСА_2 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_7 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_8 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_9 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_10 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_11 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_12 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_13 , будівельна адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_14 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-квартиру АДРЕСА_15 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009;
-після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 її батька ОСОБА_6 .
Підставами для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька ОСОБА_6 стало те, що нотаріусу не надано документів, що підтверджують факт належності померлій особі вищезазначеного нерухомого майна.
Такі обставини підтверджено копіями дублікату заповіту від 22.04.2021, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстр, довідки про коло спадкоємців, постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, матеріалів спадкової справи (т.1 а.с.15-21.28-30, т. 2 а.с.1-266).
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , № 389/1 В (344), № 389/2 В (345), будівельна адреса яких: АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки 631013757500:02:002:0009, право власності не зареєстровані.
Даними копії договору від 12.03.2021, укладеного у простій письмовій формі, між ОСОБА_6 («Покупець») та ОСОБА_5 («Продавець) підтверджується, що між сторонами договору досягнуто домовленості про укладення в майбутньому договору в строк до 31.03.2023 року договору направленого на передання Покупцю права власності на однокімнатну квартиру, загальною площею від 17,1кв.м. до 20,1 кв.м, будівельна адреса в АДРЕСА_3 , кадастровий номер будівельної ділянки: 6310137500:02:002:0009. Ціна квартири визначається сторонами в розмірі 453140 грн, що є еквівалентом 16300 доларів США. Попередню оплату за договором сплачено покупцем ще до підписання цього договору у розмірі 453140 грн, що є еквівалентом 16300 доларів США. Покупець зобов'язується укласти з Продавцем Основний договір впродовж одного календарного місяця з моменту прийняття будинку в експлуатацію, якщо будинок буде введено в експлуатацію раніше ніж 31.03.2023 ( пункти 1, 2.4., 11 ( т. 1 на а.с.22-24).
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 помер ( а.с. 50).
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було укладено основного договору купівлі - продажу квартири.
Матеріали справи не містять відомостей про початок та завершення будівництва, прийняття до експлуатації нерухомого майна, відповідно й державної реєстрації права на спірний об'єкт нерухомого майна, як спадкової маси.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з Цивільним кодексом України річ - це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Це можуть бути як об'єкти в природному стані, так і створені людською діяльністю, що задовольняють потреби людини. До них відносяться не тільки матеріальні об'єкти, але й гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт та інтелектуальної творчості.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України)
Згідно із частинами першою, п'ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦПК України).
У частинах першій-третій статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України в редакції що діяла на час укладення виникнення спірних правовідносин попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. Аналіз змісту договору купівлі-продажу від 06 лютого 1997 року свідчить, що встановлені статтею 213 ЦК України правила не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку. Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунків, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party). Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).
Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об'єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.
Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спору між спадкоємцями ОСОБА_6 з приводу майнових прав на квартиру не існує, оскільки жоден з них не заперечує право неповнолітньої ОСОБА_1 набути в порядку спадкування за заповітом майнові права на Квартиру.
Спір що був предметом судового розгляду стосується доведення факту набуття спадкодавцем майнових прав на Квартиру за договором від 12.03.2021, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
ОСОБА_5 як сторона договору на підставі якого на думку позивачки у спадкодавця виникли майнові права на Квартиру до участі у справі в якості співвідповідача залучений не був.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивач не надала суду належних письмових доказів, які підтверджують реальність договору від 21.03.2021 який за своїм змістом є попереднім договором купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва у вигляді Квартири, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на зазначене підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук