Провадження № 2/641/2749/2025 Справа № 641/5194/25
02 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Музиченко В.О.
за участю секретаря - Микитюк В.П.,
представника позивача - Колесніка І.І.,
представника відповідача - Горобець А.А.,
справа № 641/5194/25
розглянувши цивільну справу за позовною заявою Управління Служби безпеки України в Харківській області до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватне виробничо-комерційне підприємство «Панорама», ТОВ «Соллі плюс», ТОВ «Атлантмоторз», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
Представник позивача звернувся до суду із позовом в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління Служби безпеки України в Харківській області (код ЄДРПОУ 20001711) відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок пошкодження 23.04.2024 транспортного засобу СКС RMS-M9 у розмірі 745 251,00 грн. (сімсот сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня), що складається з різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту станом на момент звернення до суду та лімітом страхового відшкодування та відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.04.2024 транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення з належним Управлінню СБ України в Харківській області транспортним засобом СКС RMS-M9 на базі RENAULT MASTER III, номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , 2023 року виготовлення, що призвело до механічних пошкоджень (матеріальної шкоди). 12.07.2024 набрала законної сили постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 по справі №641/3531/24, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом ДТП від 23.04.2024. 05.07.2024 судовим експертом Шаповаловим В.І. за результатами транспортної товарознавчої експертизи складений висновок №14В відповідно до якого: сума матеріального збитку заподіяного власнику ТЗ, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.04.2024 року, складає 891981,49 грн.; вартість відновлювального ремонту ТЗ, пошкодженого внаслідок дорожньо транспортної пригоди, що сталась 24.04.2024 року складає 796701,43 грн. Згідно змісту калькуляції для обчислення вартості відновлювального ремонту використовувалися ціни станом на 19.04.2024. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ НАСК «ОРАНТА». У грудні 2024 року ПАТ НАСК «Оранта» затверджено страхові акти, якими вирішено здійснити виплату у межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 258 500 грн з урахуванням франшизи у розмірі 1500 грн. Після отримання виплати страховика, з метою використання транспортного засобу в оперативно службовій діяльності, виникла необхідність у проведенні його відновлювального ремонту. З метою проведення відновлювального ремонту, позивач здійснив моніторинг ринку на предмет встановлення переліку суб'єктів, які надають відповідні послуги у межах регіону, а також направлено запити про отримання цінових пропозицій. За результатами маркетингового дослідження ринку встановлено, що фактичні послуги з відновлювального ремонту транспортного засобу станом на червень-липень 2025 року можуть бути надані: ПВКП «Панорама» загальною вартістю 1 003 751 грн. відповідно до цінової пропозиції від 13.06.2025; ТОВ «Соллі плюс» загальною вартістю 1 285 841 грн. відповідно до комерційної пропозиції від 16.06.2025; ТОВ «Атлант моторз» загальною вартістю 1348345,79 грн. відповідно до ремонтної калькуляції від 21.06.2025. Таким чином встановлено, що найбільш економічно вигідна пропозиції з відновлювального ремонту транспортного засобу станом на червень-липень 2025 року складає 1 003 751 грн. згідно цінової пропозиції від 13.06.2025 ПВКП «Панорама», яке належить до переліку суб'єктів, які можуть надати відповідні послуги з відновлення пошкодженого транспортного засобу. Оскільки розмір страхового відшкодування не покрив вартість відновлювального ремонту, позивач у порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з пропозицією добровільно відшкодувати шкоду. Проте, відповідь на претензію на адресу Управління не надходила. У зв'язку з чим вони вимушені звернутись до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 21.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 24.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
13.10.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Комінтернівським районним судом м. Харкова 01.07.2024 р. відповідачку визнано винною в адміністративному правопорушенні, пов'язаному з порушенням Правил дорожнього руху. Разом із тим, вважає, що в діях водія автомобіля СКС RMC-M9 д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , також наявні порушення, які стали співпричиною ДТП. Водій транспортного засобу СКС RMC-M9 д.н.з. НОМЕР_3 під час руху використовував увімкнені спеціальні світлові сигнали (маячки) без наявності службового завдання чи дозволу, такі дії є порушенням п. 3.2, 3.3 Правил дорожнього руху України, які забороняють використання спеціальних сигналів без відповідних підстав. Неправомірне використання світлових сигналів могло створити у відповідача та інших учасників дорожнього руху помилкове враження про надання пріоритету цьому транспортному засобу. Таким чином, ці дії спричинили або суттєво вплинули на виникнення аварійної ситуації. Вимога позивача про повне відшкодування шкоди лише за рахунок позивачки є необґрунтованою. Разом із тим, на думку відповідачки, позовні вимоги у частині розміру шкоди є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Позивач визначив суму позову не на підставі висновку експерта та не за результатами фактично здійсненого ремонту, а виходячи з комерційної пропозиції, наданої станцією технічного обслуговування. Така пропозиція не є документом, що підтверджує понесення витрат або реальну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, і не може вважатися належним доказом розміру шкоди відповідно до ст. 22 та ст. 1166 Цивільного кодексу України. Позов про відшкодування шкоди має ґрунтуватися на реальних збитках, або на сумі фактично понесених витрат, або на сумі, визначеній експертом як вартість відновлювального ремонту. Натомість у позові зазначено просто «пропозиція від СТО», що не підтверджує ані факт витрат, ані їх реальність. Такі документи не мають доказової сили, бо не доводять, що ремонт реально виконано або що така сума обґрунтована. Висновок експерта і сума позову не збігаються, позивач не підтвердив жодного факту оплати чи реального ремонту. За таких обставин, просила суд оцінити докази надані позивачем критично та відмовити у задоволенні позову через недоведеність розміру шкоди.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 15.10.2025 року з архіву суду витребувані матеріали адміністративної справи, залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04.11.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та наданих додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечувала, просила визнати подані позивачем докази, а саме: висновок експерта та комерційну пропозицію ПВКП «Панорама» недопустимими. Просила враховувати ступінь вини водія ОСОБА_2 , який включив проблискові маяки не маючи на це відповідного дозволу. Просила у задоволенні позову відмовити.
Треті особи ПАТ «НАСК «Оранта», ТОВ «Соллі плюс», ТОВ «Атлантмоторз» в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись встановленому законом порядку.
Третя особа ПВКП «Панорама» в особі директора Кобзєва С.М. надав письмові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги. Зазначив, що необхідно врахувати специфіку замовника (суб'єкт оборонних закупівель) та автомобіля (спеціальна техніка). Вказаною специфікою обумовлений обов'язок здійснення Управлінням закупівель ремонту військової і спеціальної техніки, згідно приписів Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, що у свою чергу передбачає отримання комерційних пропозицій. ПВКП «Панорама» надає послуг з ремонту транспортних засобів за найнижчими цінами та якісно виконує взяті на себе зобов'язання. Просив справу розглядати за їх відсутності.
Третя особа ОСОБА_2 надав письмові пояснення в яких зазначив, що постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП. За фактом вказаної ДТП не приймалося рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності рішень суду адміністративної юрисдикції щодо оскарження бездіяльності УПП в Харківській області та зобов'язання останніх скласти протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. Таким чином рішеннями судів встановлено, що ДТП сталася лише з вини ОСОБА_1 та на даний час у суду відсутні підстави надавати оцінку його діям в межах розгляду цивільної справі, відповідач може заперечувати лише щодо розміру спричиненої шкоди. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
23.04.2024 року близько 19 год. 15 хв. в м. Харків пр-т. Гагаріна, 35 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_4 на перехресті, не надала дорогу і не забезпечила безперешкодний проїзд автомобіля CKC RMS-M9 д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався з увімкненими спеціальними звуковими сигналами та синім проблесковим маяком, в результаті чого трапилось зіткнення автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, також водій була неуважною та не слідкувала за дорожньою обстановкою, чим порушила вимоги п. 2.3 «б», 3.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 грн.
Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 10.07.2024 року.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19).
Представник відповідача ОСОБА_1 зазначає, що у вчиненні ДТП також існує вина водія ОСОБА_2 , який порушив п. 3.2, 3.3 Правил дорожнього руху України, які забороняють використання спеціальних сигналів без відповідних підстав.
З відповіді на адвокатський запит Регіонального Сервісного Центру ГСЦ МВС в Харківській області від 22.05.2024 року з'ясовано, що згідно відомостей з Єдиного реєстру транспортних засобів інформація про надання дозволу на використання спеціального сигналу синього кольору разом зі звуковою сиреною на автомобіль CKC RMS-M9 д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 відсутня.
ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просила зобов'язати відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія транспортного засобу ОСОБА_2 за використання спеціальних світлових та звукових сигналів маячків (мигалки) синього кольору разом зі звуковим пристроєм без дозволу, що призвело до дорожньо транспортної пригоди.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 року, рішення Київського районного суду м. Харкова залишено без змін.
Рішеннями судів встановлено, що ОСОБА_2 керував службовим спецавтомобілем, який належить УСБУ в Харківській області.
Данні що ОСОБА_2 є уповноваженою особою на яку розповсюджуються обов'язки звернення до ТСЦ МВС для отримання дозволу від імені органу державної влади, що використовує транспортний засіб УСБУ в Харківській області, матеріали справи не містять.
Нормами КУпАП та Інструкції не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення за заявою особи, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та після винесення судом рішення, якщо у цьому рішенні відсутні відповідні вказівки на підставі досліджених доказів під час розгляду справи.
12.07.2024 постанова Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01.07.2024 в справі № 641/3531/24, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності набрала законної сили, є обов'язковою до виконання, в апеляційному порядку не оскаржувалась. В постанові наведені мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 року встановлено, що під час розгляду адміністративного матеріалу у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, не встановлювалися обставини щодо правомірності встановлення спецсигналів на автомобіль CKC RMS-M9 д.н.з. НОМЕР_3 , оскільки вказані обставини не впливають на виконання водієм ОСОБА_1 вимог закону, яка у відповідності до положень п. 3.2 ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу. Таким чином, суд зазначає, що у разі коли водій бачить автомобіль з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, то він зобов'язаний виконати вимоги п. 3.2 ПДР України та дати дорогу такому автомобілю. В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам ПДР.
Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААД № 900850 від 21.05.2024 року, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2024 року, схемою до протоколу огляду місця пригоди від 23.04.2024 року, поясненнями ОСОБА_1 , записом з відеокамер дослідженому в судовому засіданні.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Твердження представника відповідача, що дії водія ОСОБА_2 не були оцінені та досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки під час розгляду справи № 641/3531/24 був допитаний ОСОБА_2 , його діям у постанові суду надана правова оцінка. Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилався на обставини, щодо неправомірного використання водієм ОСОБА_2 спеціальних сигналів, що на його думку знаходилось у причинному зв'язку з настанням ДТП та вказаним обставинам судом надана відповідна оцінка. Постанова суду набрала законної сили, відповідачем ОСОБА_1 вона оскаржена не була, таким чином обставини встановлені рішенням суду не можуть бути повторним предметом розгляду у даному судового провадженні. У даному судовому провадженні представник відповідача фактично намагається повторно переглянути обставини, висновки щодо яких викладені у рішеннях, які набрали законної сили.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не була позбавлена права заявити клопотання про проведення судової авто-технічної експертизи для встановлення ступіню вини кожного з водіїв.
Щодо розміру матеріального збитку.
05.07.2024 судовим експертом Шаповаловим Віталієм Івановичем за результатами транспортної товарознавчої експертизи складений висновок №14В відповідно до якого: сума матеріального збитку заподіяного власнику ТЗ, пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.04.2024 року, складає 891981,49 гривень (вісімсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна гривня 49 копійок); вартість відновлювального ремонту ТЗ, пошкодженого внаслідок дорожньо транспортної пригоди, що сталась 24.04.2024 року складає 796701,43 гривень (сімсот дев'яносто шість тисяч сімсот одна гривня 43 копійки).
Згідно змісту калькуляції (додаток №2 до Висновку №14В) для обчислення вартості відновлювального ремонту використовувалися ціни станом на 19.04.2024 р.
Також на підтвердження вартості відновлювального ремонту позивачем надано цінові пропозиції щодо ремонту пошкодженого автомобіля, які виконані:
ПВКП «Панорама» загальною вартістю 1 003 751 грн (один мільйон три тисячі сімсот п'ятдесят одна гривня) відповідно до цінової пропозиції від 13.06.2025.
ТОВ «Соллі плюс» загальною вартістю 1 285 841 грн. (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок одна гривня) відповідно до комерційної пропозиції від 16.06.2025.
ТОВ «Атлант моторз» загальною вартістю 1348345,79 грн. (один мільйон триста сорок вісім тисяч триста сорок п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) відповідно до ремонтної калькуляції від 21.06.2025.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ НАСК «ОРАНТА».
ПАТ НАСК «Оранта» здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страхові акти, якими вирішено здійснити виплату у межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 258 500 грн. з урахуванням франшизи у розмірі 1500 грн.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З урахуванням того, що автомобіль на час розгляду справи не відремонтований суд вважає, що підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту автомобіля.
Надаючи оцінку наданим доказм, суд зазначає, що товарознавча експертиза № 14-В від 05.07.2024 року проведена експертом якому за законом надано право на проведення таких досліджень. Оцінку проведено з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортного засобу на підставі договору оцінювача з власником транспортного засобу. Огляд транспортного засобу проводився в присутності власника КТЗ, другого учасника ДТП ОСОБА_1 . Жодних зауважень з боку учасників огляду не надходило. Твердження представника відповідача про те, що висновок експерта не містить жодного обґрунтування застосування цінового рівня та не відповідає даті настання шкоди, ґрунтується на помилкових та недостовірних даних є необґрунтованими, оскільки огляд проводився також за участі ОСОБА_1 , жодних зауважень від неї не надходило. Висновок складений 05.07.2024 року та до моменту розгляду справи про відшкодування шкоди у відповідача не було жодних заперечень щодо наданих експертом висновків. Вказані представником відповідача заперечення щодо помилки у даті ДТП 24.04.2024 року замість вірної 23.04.2024 року та встановлення розміру збитків станом на дату 19.04.2024 року не вказують на недійсність висновку експерта.
З огляду на таку засаду цивільного процесу як змагальність сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на виконання чого позивачем суду надано вищезазначені докази, і в даному випадку закон (частина третя статті 78 ЦПК України) не визначає виключного переліку засобів доказування, якими мають бути підтверджені обставини розміру завданої шкоди.
Суд критично ставиться до посилань сторони відповідача про помилковість визначення розміру збитку, у зв'язку із тим, що ні відповідач, ні його представник не є оцінювачами або експертами з правом проведення автотоварознавчої експертизи та розрахунку матеріального збитку.
Крім того, маючи сумніви щодо визначення матеріального збитку як доказу, не погоджуючись із розміром матеріального збитку та порядком його визначення відповідач та його представник не були позбавлені можливостей надати свої докази на спростування зазначеного представником позивача або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення судової експертизи та/або отримання інших доказів, однак таким правом не скористалися.
На підставі викладеного, для визначення розміру спричиненої шкоди внаслідок ДТП суд приймає висновок експерта № 14-В від 05.07.2024 року.
Не можуть бути прийняті як докази спричинення матеріальної шкоди цінові пропозиції ПВКП «Панорама», ТОВ «Соллі плюс», ТОВ «Атлант моторз», оскільки вони мають рекомендаційний характер, не відображають реальну вартість відновлювальних робіт та не узгоджуються із висновком експерта.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно- правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України- відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у НАСК «Оранта», якою розраховано розмір страхового відшкодування який становить 258500,00 грн.
Таким чином, компенсація різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням шкоди в порядку ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання внаслідок своїх протиправних дій є винною у вчиненні ДТП, яке знаходиться у причинному зв'язку зі шкодою, завданою внаслідок ДТП.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження N 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження N 61-12032св19).
За таких обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 538201,43 грн. (796701,43 грн. (вартість відновлювального ремонту відповідно до висновку експерта № 14-В від 05.07.2024 р.) - 258500,00 грн. (розмір страхового відшкодування).
У постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 Верховний Суд підтримав правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-69 цс15 та зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виникає обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик за договором обов'язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу та франшизи, а за решту безпосередній винуватець.
Враховуючи вищенаведені обставини та аналізуючи норми закону, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода спричинена внаслідок ДТП у розмірі 538201,43 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позов задоволено частково (72,21%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 6457,74 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,141,247,263-264, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України суд, -
Позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Харківській області - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Служби безпеки України в Харківській області матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 538201,43 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 6457,74 грн., а всього стягнути 544659 (п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот пятдесят дев'ять) грн. 17 коп.
В іншій частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Управління Служби безпеки України в Харківській області, адреса: м. Харків, вул. Мироносицька, 2, код ЄДРПОУ: 20001711.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ: 00034186, адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.
Третя особа: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Панорама», адреса: м. Харків вул. Шевченка, 317-Б, код ЄДРПОУ: 25460949.
Третя особа: ТОВ «Соллі плюс», адреса: Харківська область, с. Циркуни, 32-А, код ЄДРПОУ: 35244815.
Третя особа: ТОВ «Атлантмоторз», адреса: м. Харків пр. Аерокосмічний, 185/1, код ЄДРПОУ: 37459539.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_6 .
Повний текст судового рішення виготовлений 05.12.2025 року.
Суддя В.О.Музиченко