Справа № 953/12801/25
н/п 1-кп/953/1146/25
"05" грудня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025220000000442 від 22.04.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганськ, одруженого, що має малолітню дитину (2020 р.н.), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 22025220000000442 від 22.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2025, визначено головуючого суддю у справі: ОСОБА_1 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 підготовче судове засідання призначено на 05.12.2025.
05.12.2025 в підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України. На думку прокурора, слід враховувати, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 проти клопотання заперечували, та просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.
30.05.2025 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, який продовжено під час слідства до 07.12.2025.
Відповідно до вимог ст. 316 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, покинути місце проживання та переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК).
Сторона захисту не спростувала відсутність цього ризику, оскільки на думку суду, обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи без запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які можуть бути використанні як докази його причетності до скоєння кримінального правопорушення, в тому числі віддаленим доступом до власних технічних засобів, а тому суд вважає, що він продовжує існувати.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику незаконного впливу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків, експерта існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого засідання, свідки ще не допитані, а тому ОСОБА_7 може здійснити вплив на свідків, експертів з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на наступне:
- ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, - у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, без попередньої змови групою осіб, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна;
- ОСОБА_7 має родинні зв'язки на тимчасовій окупованій території Луганської області, а саме рідного брата ОСОБА_8 , який є т.зв «депутатом молодежного парламента лнр» та «военным кореспондентом»;
Обставин інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень не виключають можливість іншого.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередження ризиків, а не застосування запобіжного заходу за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, найтяжче це кримінальне правопорушення-злочин передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов'язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 437, 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 КК України.
Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність наявних ризиків передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункти 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни виду запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 на більш м'який. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , керуючись правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розміру застави.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 316 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02.02.2026 включно без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 02.02.2026, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченими - в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 05.12.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3