Справа №521/19646/25
Номер провадження 3/521/6656/25
05 грудня 2025 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Поліщук І.О., при секретарі Коржеван В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493413 від 25 жовтня 2025 року, вбачається, що 25 жовтня 2025 о 09 годині 30 хвилин в м. Одеса, шосе Тираспольське 22/8, водій керував транспортним засобом без посвідчення водія будучи позбавленим відповідної категорії Постанова ЕНА -3832384 від 10.01.2025, чим порушив п. 2.1.аПравил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№493413 від 25 жовтня 2025 року, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, вину визнав в повному обсязі, про що надав заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях особи, відносно якої складено протокол, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторне протягом року вчинення порушень.
Порядок підготовки водіїв транспортних засобів на території України регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
За положеннями ч. 1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці. Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю)в агропромисловомукомплексі. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
У п. п. 24.1,24.4,24.5 ПДР встановлено порядок навчання водінню транспортному засобу. Зокрема, передбачено, що навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають для цього медичних протипоказань, що підтверджується дійсною медичною довідкою встановленого зразка. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Відповідно доп.2.1«а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії .
Враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно із ч. 5 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою -четвертою цієї статті,-тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вина особи у скоєнні вищевказаного правопорушення підтверджена сукупністю доказів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493413 від 25 жовтня 2025 року складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- постановою від 10 січня 2025 року серії ЕНА №3832384 за ст. 126 ч. 2 КУпАП;
- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 25 жовтня 2025 року, документ посвідчення водія українське НОМЕР_2 зданий на збереження, терміном дії з 27.10.2020 по 27.10.2050, категорії В з 05.04.2018, ОСОБА_1 , 04 липня 1990 року.
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП Адмінпрактика станом на 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч.2 ст. 126 КУпАП;
- 10.01.2025 року постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА №3832384. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Суддя, при накладенні стягнення, враховує: характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, яка до адміністративної відповідальності притягується повторно протягом року, ступінь її вини, ставлення до вчиненого проступку, майновий стан, тому вважає, що необхідним і достатнім стягненням буде накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,0 гривень (сорок тисяч вісімсот грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 необхідно звільнити від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем.
Керуючись ст. ст. 126, 221, 252, 283, 284 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,0 гривень (сорок тисяч вісімсот грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Реквізити для оплати штрафу: Отримувач: ГУК в Од. обл./Одеська обл./21081300 Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку (МФО):899998, Номер рахунку: UA848999980313080149000015001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем.
Роз'яснити, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду (судді) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Головуючий : І.О. Поліщук