Справа № 521/5465/25
Провадження № 2/521/3907/25
04 грудня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя Плавич І.В.,
секретар судового засідання Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць. Судові витрати покласти на ОСОБА_2 . Стягнути витрати на професійну правову допомогу, сформовані на день ухвалення рішення у справі.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_3 .
У 2023 році позивач змінив своє прізвище по батьку « ОСОБА_4 » на дівоче прізвище матері у чоловічому роді « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 18.11.2023 року та свідоцтвом про народження матері ОСОБА_6 .
Позивач протягом усього свого дитинства проживав разом із матір'ю на знаходився на її повному утриманні.
05 вересня 1998 року ОСОБА_7 (мати позивача) та ОСОБА_2 (відповідач) уклали шлюб. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2013 року у справі №523/14354/13 шлюб між ними розірваний.
В період шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання позивача не надавав, ОСОБА_7 у 2018 році звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача, який на той час був ще неповнолітньою особою.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.2018 у справі №521/1979/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 лютого 2018 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04 квітня 2025 року позивач став повнолітньою особою, а тому стягнення та виплата аліментів за рішенням суду від 30.10.2018 року припинились.
У 2024 році позивач вступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», що підтверджується Договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №2/077 від 20.08.2024, а також студентським квитком серії СК №14915240 від 11.09.2024. Згідно з Договором загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 49500,00 грн. Замовник вносить оплату щосеместрово у розмірі 8250,00 грн., починаючи з 2024 року по 2027 рік.
Наразі позивач є курсантом ІІ курсу денної форми навчання за контрактом.
Мати позивача ( ОСОБА_7 ) самостійно оплачує його навчання (контракт).
Окрім того, ОСОБА_7 оплачує усі супутні витрати, що виникають у зв'язку з навчанням позивача у вищому навчальному закладі (навчальне приладдя, проїзд, тощо), а також спеціальні витрати, пов'язані зі специфікою навчання позивача, зокрема: оформлення послужної книжки моряка, придбання форменого одягу.
З метою фінансового забезпечення позивача його мати змушена працювати на двох роботах.
Позивач з дитинства перебуває на виключному утриманні своєї матері. Аліменти у розмірі 1/4 частки всіх доходів (заробітку) відповідача щомісячно є достатніми для належного забезпечення витрат, пов'язаних із продовженням його навчання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Від представника надійшла заява про слухання справи у відсутності сторони позивача, на позовних вимогах наполягали.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Від представника надійшла заява про визнання позову в частині стягнення аліментів на період навчання. В стягненні витрат на правничу допомогу просили відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є сином відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_3 .
У 2023 році позивач змінив своє прізвище по батьку « ОСОБА_4 » на дівоче прізвище матері у чоловічому роді « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 18.11.2023 року та свідоцтвом про народження матері ОСОБА_6 .
Позивач з дитинства проживає разом із матір'ю на знаходився на її повному утриманні.
05 вересня 1998 року ОСОБА_7 (мати позивача) та ОСОБА_2 (відповідач) уклали шлюб. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2013 року у справі №523/14354/13 шлюб між ними розірваний.
В період шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання позивача не надавав, ОСОБА_7 у 2018 році звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача, який на той час був ще неповнолітньою особою.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.2018 у справі №521/1979/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 лютого 2018 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04 квітня 2025 року позивач став повнолітньою особою, а тому стягнення та виплата аліментів за рішенням суду від 30.10.2018 року припинились.
У 2024 році позивач вступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», що підтверджується Договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №2/077 від 20.08.2024, а також студентським квитком серії СК №14915240 від 11.09.2024. Згідно з Договором загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 49500,00 грн. Замовник вносить оплату щосеместрово у розмірі 8250,00 грн., починаючи з 2024 року по 2027 рік.
Наразі позивач є курсантом ІІ курсу денної форми навчання за контрактом.
Мати позивача ( ОСОБА_7 ) самостійно оплачує його навчання (контракт).
Окрім того, ОСОБА_7 оплачує усі супутні витрати, що виникають у зв'язку з навчанням позивача у вищому навчальному закладі (навчальне приладдя, проїзд, тощо), а також спеціальні витрати, пов'язані зі специфікою навчання позивача, зокрема: оформлення послужної книжки моряка, придбання форменого одягу.
Мати позивача працює на двох роботах та забезпечує позивача.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку,сина у вердій грошовій сумі і (або )у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182цьогоКодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства т стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що відповідач є особою працездатного віку, стан його здоров'я є задовільним, оскільки доказів про зворотнє не надано та в судовому засіданні таких не здобуто, тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання сина, який досяг повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 04.04.2025 року, та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою, оскільки такий розмір буде достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та відповідатиме реаліям сьогодення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу, то суд в цій частині відмовляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 133 ч. ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач у позовній заяві зазначив, що докази всіх фактично здійснених витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або на останньому судовому засіданні, проте до суду розрахунку витрат на правничу допомогу не було надано.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 198-201 СК України, ст. ст. 10, 12, 81, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме: з 04.04.2025 року та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Суддя: І.В. Плавич