Справа № 521/21093/25
Провадження № 2-з/521/202/25
Іменем України
05 грудня 2025 року місто Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревський В.К., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з вимогою про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у цій справі в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у цій цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду із клопотанням про забезпечення позову по цій справі шляхом тимчасової заборони ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїжджати з території України - без письмової згоди батька, ОСОБА_1 , до вирішення спору судом по суті та направити ухвалу суду для виконання до Державної прикордонної служби України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 09 грудня 2011 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від якого народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина виявила бажання мешкати з батьком.
Шлюбні відносини між позивачем та відповідачем не підтримуються у зв'язку зі зрадою відповідачки на протязі декількох років та неможливістю у зв'язку з небажанням позивача спільного продовження за таких обставин. На протязі останніх років сімейне життя між позивачем та відповідачем у зв'язку з воєнною агресією Росії було окремим, оскільки позивач знаходився в ЗСУ, але спочатку війни вивіз дружину та дитину до безпечного місця - Молдови, де було придбано нерухоме майно. Поступово сімейні відносини погіршувались, особливо, коли позивачу стало відомо про те, що відповідачка поки позивач в ЗСУ проживає з іншим чоловіком не скриваючи це від дитини. В кінцевому результаті це призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, які мають будуватися на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, що приводить до сварок, свідком яких нерідко стають рідні та близькі, що тяжким чином впливає на психічний стан кожного та кожен раз спричиняє душевні страждання. Між позивачем та відповідачем не залишилося будь-яких сімейних відносин.
За вказаних умов, позивач вважає подальше збереження родини та шлюбу неможливим, оскільки це суперечить загальним з відповідачем інтересам, які мають істотне значення. Також не можливе вжиття судом заходів щодо примирення подружжя. На теперішній час не існує будь-якої можливості зберегти шлюб та сім'ю, тому даремним є надання строку на примирення. За таких обставин позивачем подано позов про розірвання шлюбу.
Наявні обставини (спроби матері самостійно змінити місце проживання дитини, вивезення її за кордон та відмова приїхати до України для побачення дитини з батьком) свідчать про існування реального ризику ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду щодо визначення місця проживання дитини, а також ризику порушення прав батька на спілкування з донькою. Без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка утримує доньку проти її бажання за межами України, чим завдає істотної шкоди правам дитини і правам батька.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання про забезпечення позову необґрунтованим з таких причин.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 153 Цивільно-процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони виїзду дитини за кордон України.
За Постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року справа № 263/989/21, Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитині без згоди матері у супроводі батька не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі ОП КЦС від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21 зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
За викладених обставин суд має відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 154, 157 ЦПК України, СУД -
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
СУДДЯ В.К.Гуревський