Справа № 947/33658/25
Провадження № 1-кс/947/14033/25
20.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025161030000014 від 22.05.2025, передбаченого кримінальнім правопорушенням за ч. 3 ст. 204 КК України, -
Прокурор в рамках кримінального провадження № 72025161030000014 від 22.05.2025, передбаченого кримінальнім правопорушенням за ч. 3 ст. 204 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів на майно, на майно яке було вилучено у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні:
Прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального правопорушення, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні. Просив долучити до матеріалів клопотання документи, які підтверджують причетність ОСОБА_5 до обставин кримінального правопорушення зокрема вказане встановлено під час огляду вилучених мобільних телефонів. Звернув увагу, що власник майна не надала паролі до вилучених технічних пристроїв. Звернув увагу, що в хорді обшуку було виявлено грошові кошти, які не вилучено, оскільки було встановлено, що вони належать співмешканцю ОСОБА_5 . Також прокурор долучив доручення у порядку ст. 40 КПК України та копію постанови про призначення комплексної судово біологічної, товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 посилаючись на письмові заперечення, проти задоволення клопотання заперечує, мотивуючи тим, що вилучений мобільний телефон Iphone 16 Pro Max s/n НОМЕР_1 , ноутбук Macbook темно-синього кольору s/n LLFFXGD626 та системний блок білого кольору s/n 24297G000906 є власністю ОСОБА_5 та набуті на законних підставах, не містить доказів вчинення кримінального правопорушення, не є його знаряддям або засобом вчинення, а вилучення даного майна здійснено всупереч резолютивній частині ухвали суду. Звернула увагу, що ОСОБА_5 не має жодного статусу в рамках кримінального провадження, їй не вручалося повідомлення про підозру, вона не є обвинуваченою по даній справі, отже право володіння, користування та розпорядження належного майна обмежується без законних на те підстав. На її думку, посилання прокурора, що дане майно є предметом кримінально-протиправних дій та містять певні відомості належним чином не підтверджено, та вилучене майно не містить жодних слідів кримінального правопорушення (відсутність відношення до виготовлення або розповсюдження підакцизних товарів, вилучені речі використовуються власником майна у своїх особистих побутових потребах). Запевнила, що вилученні грошові кошти мають законне походження, на підтвердження чого надала довідки про доходи ОСОБА_5 . З огляду на це вважає, що накладення арешту не відповідає потребам досудового розслідування, та не є обґрунтованим.
Власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №72025161030000014 від 22.05.2025, передбаченого кримінальнім правопорушенням за ч. 3 ст. 204 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ у Одеській області.
Досудовим розслідуванням встановлено,що група осіб, організувала схему незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією ж метою, та збуту незаконного виготовлених підакцизних товарів - тютюну для кальяну, а саме марок: «ATOM», «CREEPY», «DEAD HORSE», «GET WILD», «HEVEN», «TANGIERS», «UNITY», «YUMMY», та інші на території м. Одеси, та Одеської області.
В ході проведення слідчих-розшукових дій в рамках кримінального провадження №72025161030000014 від 22.05.2025, передбаченого кримінальнім правопорушенням за ч. 3 ст. 204 КК України, встановлено, що до незаконного придбання з метою збуту, а також збуту, та транспортування з метою збуту, незаконно виготовлених тютюнових виробів, причетна група осіб, а саме:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_18 .
За наявними даними, вказані особи, здійснюють розповсюдження матеріалів рекламного характеру щодо наявного для збуту асортименту тютюнових виробів через створені ними групи у застосунку «ТЕЛЕГРАМ» та «ІНСТОРГАМ» на сторінки «Dead Horse Style».
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено та допитано в якості свідка громадянина України: ОСОБА_23 , з обставин незаконної діяльності вказаних осіб, щодо збуту тютюнових виробів - тютюну для кальяну «ATOM», «CREEPY», «DEAD HORSE», «GET WILD», «HEVEN», «TANGIERS», «UNITY», «YUMMY».
Разом з цим, співробітниками УСР в Одеській області проведено 2 контрольних закупки тютюну для кальяну на загальну суму 13 050 грн.
Детективами групи детективів 11.09.2025 на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 10.09.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
-ноутбук Macbook темно-синього кольору s/n LLFFXGD626 в чохлі, із зарядним пристроєм;
- флеш-накопичувач Kingstone s/n 04715-815 A00LF;
- мобільний телефон Iphone 6S+, s/n НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone 16 Pro Max s/n НОМЕР_3 із номерами мобільного телефону НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Iphone 16 Pro Max s/n НОМЕР_1 із номером мобільного телефону НОМЕР_6 ;
- системний блок білого кольору s/n 24297G000906;
- системний блок чорного кольору s/n AL220704;
- грошові кошти наступного номіналу: 1000 гривень - 39 купюр, 500 гривень - 145 купюр, 200 гривень - 4 купюри, 100 гривень - 7 купюр, 50 гривень - 7 купюр, на загальну суму 113 350 гривень.
12.09.2025 на підставі постанови детектива вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
В рамках вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування встановлено, що до протиправної діяльності може бути причетний ОСОБА_6 , який імовірно працює менеджером з підбору клієнтів та оформлення замовлень та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурором у судовому засіданні на підтвердження факту причетності ОСОБА_5 надано: протокол обшуку від 11.09.2025 за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_24 ; протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі контрольної закупки від 20.08.2025;; протокол огляду мобільного телефону вилученого за адресою: АДРЕСА_3 ; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 08.11.2025.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільні телефони , ноутбук, системні блоки, флеш-накомичувач відповідають критеріям речових доказів, оскільки належать особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування, є носієм інформації, у них можуть міститися відомості з приводу спілкування щодо здійснення незаконного придбання з метою збуту, а також збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, в тому числі з підробленими марками акцизного податку України, контакти осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказані технічні пристрої використовувалися у вчиненні злочинів у даному провадженні, зокрема через них відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених технічних пристроїв, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронних пристроїв, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Слід взяти до уваги той факт, що заступником керівника відділу Підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області, в порядку ст. 40 КПК України надано доручення оперативним співробітникам УСР в Одеській області ДСР НП України здійснити огляд в тому числі вилучених технічних пристроїв у ОСОБА_5 .
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що мобільні телефони, планшет та системний блок вилучені під час обшуку, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, можливо причетними до вчинення злочину). В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива лише за результатами проведення експертного дослідження. Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу.
У свою чергу, з огляду на правову кваліфікацію вчинених діянь (ч. 3 ст. 204 КК України) за ознаками кримінального правопорушення вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом.
Отримані у ході кримінального провадження відомості щодо здійснюваної незаконної діяльності дають підстави вважати, що вилучені грошові кошти, які визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, отримані від незаконної діяльності, у тому числі від збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.
Слідчий суддя не виключає тієї обставини, що вилучені грошові кошти мають законне походження проте вважає, що на даній стадії кримінального провадження орган досудового розслідування повинен перевірити джерело їх походження.
Легальність набуття вилучених у ході проведення обшуку грошових коштів підлягає з'ясуванню органом досудового розслідування та об'єктивно вимагає проведення певних слідчих (розшукових) дій.
Натомість повернення вилучених в ході обшуку грошових коштів за обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 204 КК України, без надання органу розслідування можливості з'ясування обставин правомірності їх набуття може призвести до втрати речей, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
Як на цьому обґрунтовано зауважує прокурор у клопотанні про арешт майна, вилучені речі необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку чорнові записи відповідають критеріям речових доказів, оскільки належить особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, однак дана обставина не спростовує той факт, що обставини даного провадження підлягають ретельній перевірці органом досудового розслідування.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та імовірно є предметом вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження після огляду вилученого майна буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, на вилучені у ході обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-ноутбук Macbook темно-синього кольору s/n LLFFXGD626 в чохлі, із зарядним пристроєм;
- флеш-накопичувач Kingstone s/n 04715-815 A00LF;
- мобільний телефон Iphone 6S+, s/n НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone 16 Pro Max s/n НОМЕР_3 із номерами мобільного телефону НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Iphone 16 Pro Max s/n НОМЕР_1 із номером мобільного телефону НОМЕР_6 ;
- системний блок білого кольору s/n 24297G000906;
- системний блок чорного кольору s/n AL220704;
- грошові кошти наступного номіналу: 1000 гривень - 39 купюр, 500 гривень - 145 купюр, 200 гривень - 4 купюри, 100 гривень - 7 купюр, 50 гривень - 7 купюр, на загальну суму 113 350 гривень.
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1