Справа № 947/44423/25
Провадження № 1-кс/947/18222/25
28.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінального провадження № 12025160000001206 від 27.11.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 -1 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001206 від 27.11.2025 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,без визначення розміру застави.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Досудовим розслідуванням установлено, що 27.11.2025, у невстановлений слідством час, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння достеменно знаючи та розуміючи, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння заборонено, приступив до керування автомобілем «HYUNDAI GENESIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим допустив порушення вимог п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - «Правила»), який передбачає, що:
п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
У подальшому, 27.11.2025, приблизно о 17:40 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (1,46 проміле), керуючи автомобілем «HYUNDAI GENESIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Преображенська, яка мала сухе чисте асфальтобетонне дорожнє покриття, яка була освітлена світлом від ліхтарів міського електроосвітлення, на якій організовано двосторонній рух і яка має по дві смуги для руху транспортних засобів протилежних напрямків, поділених горизонтальною дорожньою розміткою 1.3 Розділу 34 «Правил», у напрямку вул. Грецька м. Одеси.
В цей час попереду вказаного автомобіля, а саме в районі перехрестя з вул. Ніни Строкатої м. Одеси, по тротуару йшла пішохід ОСОБА_7 , 1962 року народження.
Під час руху по проїзній частині вул. вул. Преображенська м. Одеси, наближаючись до перехрестя з вул. Ніни Строкатої, на рівній ділянці горизонтального профілю, водій ОСОБА_4 не переконався, що обрана ним швидкість забезпечить постійний контроль за траєкторією руху цього автомобіля і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо, і грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 10.1., 11.13, 12.1. Правил, що зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 11.13. «Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів…»;
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Свідомо ігноруючи вимоги цих пунктів «Правил», водій ОСОБА_4 вкрай уважним не був, рухаючись зі швидкістю, що перевищувала безпечну залежно від дорожньої обстановки, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху, з метою безпечного проїзду вказаного перехрестя, як наслідок, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на правий за ходом руху тротуар, де продовживши по ньому рух допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалась по тротуару, у темпі спокійного кроку, що призвело до її відкидання та падінням на тротуар.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , 1962 року народження, заподіяні ТЯЖКІ тілесні ушкодження: важка ЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, перелом основи та склепіння черепа, закритий уламковий перелом гілки лонної та сідничної кісток ліворуч, з переходом на дно вертлюгової западини, закритий перелом бічних мас крижів ліворуч.
За викладених обставин, 28 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Позиція сторін у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального провадження, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Зазначив, що, біль м'який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Повідомив, що свідки ДТП пояснили, що підозрюваний після скоєння кримінального правопорушення намагався втекти з місця події, що було зафіксовано на технічні пристрої очевидців. Зважаючи на зухвалість дій та резонанс просив не визначати розмір застави.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила долучити до матеріалів клопотання документи, які характеризують особу підозрюваного. Повідомила, що підозрюваний погоджується з підозрою, у зв'язку з чим просила визначити розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання заперечував, повідомив, що з підозрою погоджується, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що він не намагався втекти з місця ДТП, а побіг за своєю неповнолітньою дитиною, яка була з ним на момент події. Звернув увагу, що раніше він не скоював будь яких порушень, дотримувався закону, таку як тривалий час працював в суді. Так сталося вперше в його житті, що він сів за кермо в стані алкогольного сп'яніння.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001206 розпочато 27 листопада 2025 року.
28 листопада 2025 ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 286-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2025, схемою та фототаблицею до нього; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.11.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.11.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 28.11.2025; речовими доказами та іншими матеріалами провадження в сукупності.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, відокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12025160000001206 від 27.11.2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В свою чергу дії підозрюваного ОСОБА_4 одразу після дорожньо-транспортної пригоди свідчать про його намір втечі з місця події, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення свідків пригоди зокрема:
- згідно пояснень гр. ОСОБА_10 : він став свідком пригоди на вулиці Преображенська де водій врізався на швидкості у жінку, після чого водій хотів втекти з місця аварії на автомобілі та врізався в огорожу, після чого хотів пішки втекти але, він його наздогнав і повернув на місце ДТП, водій мав ознаки алкогольного сп'яніння;
- згідно пояснень гр.. ОСОБА_9 :він рухався на автомобілі у правій смузі по вул. Преображенській з Тираспольської площі в бік Строкатої (Буніна), побачив як з лівого ряду в попутному з ним з ним напрямку сірий авто здійснило маневр правого повороту з прискоренням, вилетіло на тротуар, врізалося в стінку будинку та збило пішохода, надав допомогу потерпілій викликав карету швидкої та прийняв участь у затримані водія який намагався втекти з місця ДТП та мав ознаки сп'яніння;
- згідно пояснень ОСОБА_11 : вона перетнула по пішохідному переході вул. Буніна зі сторони вул. Преображенської в напрямку пл.. Тираспольської . в момент коли вона вже перетнула дорогу почула різкий звук двигуна на великій швидкості приблизно 110 км. на год., вона розвернулась і побачила, що автомобіль сірого кольору виїхав за межі проїзної частини де здійснив наїзд на металевий стовпчик, а потім на жінку яка рухалась пор тротуару. Після наїзду на жінку водій ввімкнув задню передачу та намагався поїхати з місця пригоди. Також свідок зазначає, що водій був в стані алкогольного сп'яніння.
Вказане на думку слідчого судді свідчить про внутрішньо-вольову особливість підозрюваного та його ймовірну свідому/або не свідому схильність до переховування від органу досудового розслідування, або суду, з метою не нести кримінальну відповідальність перед суспільством.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення підозрюваного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Варто зауважити й той факт, що в даному випадку ризик збільшення втечі підозрюваного ОСОБА_4 обумовлюється й тим, що відповідно до анкетних даних зазначених у повідомленні про підозру (які в матеріалах клопотання відсутні), підозрюваний має на утриманні особу з інвалідністю 2 групи.
Так, відповідно до п. 2.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право зокрема: особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий характер вказаного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, за несприятливих для себе обставин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд з України навіть в умовах воєнного стану через пункти пропуску.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про потерпілу ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на потерпілоу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на потерпілу та свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а потерпіла ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування з потерпілою та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
В обґрунтування заявленого ризику сторона обвинувачення зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення ДТП, а процесуальна поведінка підозрюваного після вчинення інкримінованих йому кримінально-протиправних дій, свідчить про його здатність перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому на цьому етапі слідства вказаний ризик є вкрай обґрунтованим.
Слідчий суддя приймає до уваги посилання захисника на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, виховує двох дітей, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 47 - річного віку, одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 , може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м'яким запобіжним заходом, зважаючи на актуальність та інтенсивність встановлених ризиків. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням дій підозрюваного після ДТП, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згідно положень ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст.ст.177 та 178 цього Кодексу,має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1)щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2)щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом із тим у поданому клопотанні прокурор просить обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів та просив не визначити заставу.
Слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , не пов'язане із застосуванням насильства або погрозою його застосування, або кримінальним провадженням завдана смерть потерпілому.
Водночас, приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при вирішенні питання щодо визначення застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В даному випадку слідчий суддя враховує ту обставину, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення містить суспільний інтерес, оскільки події ДТП висвітлювалися в засобах масової інформації та телеграм каналах, що надало вказаній справі певного резонансу.
Резонанс даної справи полягає в тому, що ОСОБА_4 , як він сам повідомив у судовому засіданні більше 10 років працював помічником судді в одному з районних суддів міста Одеси, отже будучи особою з вищою юридичною освітою, а тому усвідомлюючи можливі наслідки, ігноруючи закон та нехтуючи правилами дорожнього руху, свідомо, в стані алкогольного сп'яніння (1,46 проміле, що відповідає тяжкому ступеню сп'яніння) сів за кермо транспортного засобу, в якому перебувала його донька, наражаючи останню та перехожих на небезпеку, легковажно та зухвало їхав з великою скорістю в центрі міста в час доби коли на вулицях досить людно. Та після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 замість надання першої медичної допомоги потерпілій намагався втекти з місця пригоди, що надає певну цинічність його діям.
Зважаючи на вказане, слідчий суддя констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; встановлені ризики та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає що в даному конкретному випадку до підозрюваного ОСОБА_4 є доцільним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, що відповідатиме вимогам процесуального закону та практики ЄСПЛ.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 26 січня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1