Справа № 947/13650/22
Провадження № 6/947/494/25
Іменем України
04.12.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Одеси подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чертка Олександра Федоровича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
12.11.2025 до Київського районного суду м. Одеси з поданням звернувся приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Черток Олександр Федорович про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2022 у справі № 947/13650/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованості за кредитним договором № IS KP 1502344 В1 від 26.11.2019 в розмірі 253 231,27 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 798,47 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.
Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець покликався на необхідність застосування відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки всі інші заходи, направлені на примусове виконання рішення суду, ним вжиті.
Щодо нормативного обґрунтування подання, покликався на приписи ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також положення ст. 1291 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в контексті обов'язковості судового рішення та забезпечення державою його виконання.
Розгляд подання призначено на 20.1.2025, яке за клопотанням боржника відкладено на 04.12.2025.
У судове засідання, 04.12.2025, виконавець, боржник та стягував не з'явилися, про причини неявка не повідомили.
Відтак, суд уважає за можливе продовжити розгляд подання за наявними матеріалами.
Дослідивши подання та долучені до нього докази, суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи
Судом установлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2022 у справі № 947/13650/22 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованість за кредитним договором № IS KP 1502344 В1 від 26.11.2019 в розмірі 253 231,27 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 798,47 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000грн.
Рішення набрало законної сили 17.11.2022.
На підставі означеного заочного рішення судом 24.02.2023 видано виконавчий лист № 947/13650/22 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 253 231,27 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа, 09.03.2023, приватним виконавцем Чертком О.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71247073.
Одночасно з цим приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.
Вищезазначені постанови направлені боржнику рекомендованим листом, який боржник отримав.
03.09.2025 приватним виконавцем повторно за адресою, зазначеною у виконавчому документі та за місцем реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ) направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Відтак боржник уважається повідомленим про початок примусового виконання рішень.
09.03.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника, які направлені за допомогою АСВП до банківських установ, які підключені до електронного обміну в системі.
Згідно з відповіддю ДФС України від 04.09.2025 за боржником, як ФОП, відкритих рахунків не зареєстровано.
Згідно з відповіддю ПФ України від 09.07.2024 боржник пенсію не отримує.
Згідно з відповіддю МВС України від 04.09.2025 автотранспортних засобів за боржником не зареєстровано.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна не зареєстровано.
Водночас, відповідно до відповідей з ПФ України та ДПС України установлено, що боржник отримує дохід від ТОВ «АТП 929», у зв'язку з чим 17.04.2024 виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем роботи боржника. Кошти та інформація щодо виконання зазначеної постанови з ТОВ «АТП 929» до виконавця не надходили.
У подальшому, згідно з відповіддю ПФ України від 19.11.2024 встановлено, що боржник отримує дохід від ТОВ «Амапола Трейд», у зв'язку з чим 20.11.2024 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем роботи боржника. Кошти та інформація щодо виконання зазначеної постанови з ТОВ «Амапола Трейд» до виконавця не надходили.
17.02.2025 виконавцем з ПФ України знову отримано інформацію, що боржник отримує дохід в ТОВ «АТП 929», у зв'язку з чим 24.02.2025 виконавцем знову винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем роботи боржника. Згідно з відповіді ТОВ «АТП 929» від 12.03.2025 боржник не працевлаштований на підприємстві.
04.09.2025 виконавцем з ПФ України знову отримано інформацію, що боржник в черговий раз працевлаштовується до ТОВ «Амапола Трейд», у зв'язку з чим 04.09.2025 виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем роботи боржника.
З викладеного вище випливає, що боржник після надходження на виконання до ТОВ «АТП 929» та ТОВ «Амапола Трейд» постанови виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звільняється з поточного місця роботи та влаштовується на попереднє місце роботи, що суд кваліфікує як умисне ухиленням від виконання рішення суду.
Разом з цим, 20.11.2023 виконавцем установлено, що боржником відкрито новий рахунок в АТ «Райффайзен Банк», а саме № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим винесено постанову про арешт коштів боржника.
05.12.2023 боржником відкрито нові рахунки в АТ КБ «ПриватБанк», а саме: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , у зв'язку з чим виконавцем також винесено постанову про арешт коштів боржника.
У подальшому, 30.04.2024 боржником відкрито новий рахунок в АТ «Райффайзен Банк», а саме № НОМЕР_4 , у зв'язку з чим винесено постанову про арешт коштів боржника.
13.03.2023 приватним виконавцем до АТ КБ «ПриватБанк» направлено платіжну вимогу з метою примусового списання коштів боржника в рахунок погашення боргу. Відповідно з рахунку частково списано кошти у розмірі 4 629,78 грн.
Також, 29.05.2023, 06.07.2023, 20.11.2023, 10.01.2024, 23.01.2024, 27.02.2024, 04.04.2024, 17.05.2024, 26.02.2025, 07.03.2025 та 06.06.2025 приватним виконавцем до АТ «АБ «Радабанк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк», АБ «Південний» направлено платіжні вимоги з метою примусового списання коштів боржника в рахунок погашення боргу. Станом на 04.09.2025 кошти на рахунок виконавця не надходили.
Отже з дій боржника логічно прослідковується, що останній з часу відкриття виконавчого провадження постійно відкриває нові рахунки в банківських установах, при цьому з поточних рахунків арештовані кошти для погашення заборгованості не надходять, що кваліфікується судом як уникнення боржника від виконання рішення суду.
Окрім цього, приватним виконавцем неодноразово боржнику за місцем проживання та роботи направлялися вимоги про надання пояснень із приводу невиконання рішення суду, декларацію про доходи та майно.
Вимоги приватного виконавця боржником були проігноровані.
Водночас, відповідно до відповіді з Держаної прикордонної служби від 04.09.2025 боржник у період з 09.03.2023 по 04.09.2025 неодноразово виїжджав за кордон.
Мотиви прийнятого рішення
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
За приписами статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. (ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, виконання остаточних судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 (справа № 910/8130/17) зазначив, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Відтак під ухиленням від виконання зобов'язань покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому (але свідомому) невиконанні ним таких обов'язків.
Отже, проаналізувавши подання приватного виконавця та надані докази у поєднанні із застосованими нормами права, суд доходить висновку, що у виконавчому провадженні приватним виконавцем здійснено значний обсяг виконавчих дій, направлених на реальне виконання рішення суду. Однак, незважаючи на вжиті процесуальні заходи, рішення суду залишається не виконаним. Незначна частина коштів, направлених на погашення заборгованості за рішенням суду, була отримана не в результаті добровільної їх сплати боржником, а в результаті вжитих заходів під час примусового виконання.
Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду; боржником не надано декларацію, у якій, зокрема вказуються готівкові кошти та майно, що перебувають в інших осіб, але належать боржнику - подальше виконання рішення суду виявляється неможливим саме через перешкоджання боржника у здійсненні його остаточного виконання.
З урахуванням викладеного, суд уважає, що застосування на цьому етапі здійснення виконавчих дій до боржника ОСОБА_1 такого тимчасового заходу як обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду, сприятиме спонуканню боржника до реального виконання рішення суду, відповідатиме принципу верховенства права, буде пропорційним меті забезпечення виконання судового рішення у майновому спорі та, за вказаних обставин, є необхідним у демократичному суспільстві.
У разі фактичного перебування боржника за кордоном, застосовані заходи будуть вжиті після його повернення до України. Сам факт вільного виїзду боржника за кордон та невиконання рішення суду свідчить про невчасне застосування означеного заходу забезпечення належного виконання остаточного рішення суду.
Як наслідок, більше 3 років рішення залишається невиконаним.
З огляду на викладене, керуючись ст. 18, 258-261, 353, 354, 441 ЦПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 1291 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
1. Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чертка О.Ф. - задовольнити.
2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника з такими анкетними даними: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП № НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , та проживання: АДРЕСА_2 ) у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/13650/22, яке набрало законної сили 17.11.2022, та виконавчого листа № 947/13650/22 від 24.02.2023, виданого на виконання означеного рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К. А. Цирфа