621/2684/25
1-кп/621/270/25
іменем України
05 грудня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025221260000271 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бірки Нововодолазького району Харківської області, є громадянкою України, має середньо-технічну освіту, не працює, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України,
21 травня 2025 року близько 22:30 години, ОСОБА_5 , будучи в стані алкогольного сп'яніння (концентрація алкоголю в крові склала - 0,554 %) керуючи технічно справним автомобілем "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по авто дорозі "Мерефа-Лозова-Павлоград (Р51)", з боку с Таранівка в напрямку с. Велетень Чугуївського району Харківської області, зі швидкістю близько 50 км/год. В автомобілі в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вантажу не було.
Проїжджа частина представляла собою горизонтальну ділянку дороги, стан покриття - сухе. Праворуч та ліворуч до проїжджої частини примикають узбіччя. На момент руху автомобіль був нічний час доби, погода була ясна, опадів не було.
ОСОБА_5 керуючи автомобілем "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у нічний час доби, з увімкненим ближнім світлом фар, рухалась по автодорозі сполученням "Мерефа-Лозова-Павлоград (Р51)" з боку с. Таранівка в напрямку с. Велетень Чугуївського району Харківської області, в межах населеного пункту, під'їжджаючи до АЗС "Лілія", яка розташована по вул. Харківській, 127, в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, не обрала безпечну швидкість руху, враховуючи дорожню обстановку, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху проїжджої частини вул. Харківської, та в подальшому здійснила маневр повороту праворуч, з метою повернення автомобіля в свою смугу руху, після чого втратила контроль над управлінням авто, перетнула свою смугу та праве узбіччя по ходу свого руху, та допустила виїзд за межі проїзної частини, чим порушила вимоги: п. 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 12.1. "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: у вигляді забійної рани потиличної ділянки праворуч? яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.ОД. 1995), та тупої травми грудної клітки, у формі забою обох легень, закритий компресійний перелом тіла 1-го грудного відділу хребта 2 ст., закритих переломів поперечних відростків тіла 1-го грудного відділу хребта, які в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров'я, характерні для даного виду травми та її тяжкості (згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
Порушення вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події ДТП та її наслідками.
Зазначеними діями ОСОБА_5 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
05.11.2025 під час підготовчого провадження між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 , у відповідності до вимог статті 471 Кримінального процесуального кодексу України, була укладена угода про примирення, за умовами якої обвинувачена ОСОБА_5 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин; потерпілий ОСОБА_4 відмовився від подання позовної заяви у кримінальному провадженні; не відшкодованої шкоди немає; сторони погодились на призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання за частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп., без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав, що відсутні підстави для затвердження угоди про примирення, оскільки узгоджене покарання визначене без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення; наполягала на затвердженні угоди про примирення.
Захисник ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання наполягав на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_4 просив затвердити зазначену угоду про примирення; наслідки затвердження угоди про примирення, визначені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, йому зрозумілі.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників кримінального провадження, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст зазначених обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд дійшов наступного:
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно частини 3 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і її дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином.
Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала повністю; наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Встановлено, що укладення угоди між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам статті 471 Кримінального процесуального кодексу України.
З'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 розуміє права визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом; а потерпілий ОСОБА_4 розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені пунктом 2 частини 1 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Відсутні передбачені частиною 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України обставини для відмови у затвердженні угоди про примирення.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Враховуючи, що умови угоди: не суперечать вимогам закону; відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди було добровільним і сторони дійсно примирилися; виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості, укладена угода про примирення підлягає затвердженню.
Щодо узгодженої сторонами міри покарання.
Частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження до позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Частиною 1 стаття 69 Кримінального кодексу України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Кримінального кодексу України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
Під час вирішення питання щодо призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 на підставі угоди про примирення, судом враховано відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима (а. п. 51), під наглядом в психіатричному і наркологічному кабінетах не перебувала (а. п. 52, 53); має зареєстроване місце проживання (а. п. 54-57), компрометуючі відомості з місця проживання у відношенні обвинуваченої відсутні.
Враховуючи, що наявні кілька передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, якими визнаються щире каяття, що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виявилося у наданні показань про його обставини, усунення спричиненої шкоди потерпілому, який є сином обвинуваченої та підтвердив цю обставину в судовому засіданні, відсутні обставини, передбачені статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи винної, яка раніше не судима, одружена, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебувала, компрометуючі відомості щодо неї відсутні, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та призначити основне покарання у виді штрафу.
З дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 Кримінального кодексу України, враховуючи вказані вище обставини справи та відомості про особу обвинуваченої, суд вважає за можливе призначити узгоджене основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп.
Також, санкцією частини 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Частиною 2 стаття 69 Кримінального кодексу України передбачено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставах наявності кількох передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, якими визнаються щире каяття, що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виявилося у наданні показань про його обставини, усунення спричиненої шкоди потерпілому, який є сином обвинуваченої та підтвердив цю обставину в судовому засіданні, та відсутності обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що узгоджено умовами угоди про примирення.
Отже, умови угоди: не суперечать вимогам закону; відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди було добровільним; виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості.
За таких обставин, укладена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Відповідно до статей 118, 122, 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченої ОСОБА_5 належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз: автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/17866-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 6 239 грн 80 коп.; автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/19096-ІТ від 28.07.2025 в розмірі 3 565 грн 60 коп. (а. п. 65, 66).
Застосований щодо речових доказів арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 26.05.2025, належить скасувати (а. п. 61-64).
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (а. п. 58-60).
На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 349, 374-376, 468, 469, 471, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 05 листопада 2025 року між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221260000271 за обвинуваченням ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України.
Визнати ОСОБА_5 винуватою у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України та, із застосуванням частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України 9 805 (дев'ять тисяч вісімсот п'ять) грн 40 коп. на відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів на проведення судових експертиз: автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/17866-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 6 239 грн 80 коп.; автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/19096-ІТ від 28.07.2025 в розмірі 3 565 грн 60 коп.
Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 26.05.2025 арешт тимчасового вилученого майна.
Речові докази, - автомобіль Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ключ запалення до нього, що передані на зберігання обвинуваченій ОСОБА_5 , - вважати повернутими власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1