Справа №639/6877/25
Провадження №2-а/639/203/25
05 листопада 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Скороход Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрощук Б.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за №1569 від 04.09.2025 року. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити за відсутності в його діях складу правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , зареєстроване місце знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання вказаної позовної заяви до суду.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №1569, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, без поважних на те причин, не з'явився за викликом по повістці 26.06.2025 року о 14:00 годині, сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв'язку 21.06.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання позивача, для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повідомленням з Укрпошти від 27.06.2025 року про повернення повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що спричинило вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вказану постанову позивач просить скасувати, оскільки вважає незаконною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, при розгляді матеріалів справи не були дотримані вимоги закону, а висновок про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується наданими доказами.
Як зазначено в позові, 18.05.2024 року позивачем було уточнено дані, у зв'язку з чим витяг із застосунку «Резерв+» містить інформацію про прізвище, ім'я та по батькові позивача, його дату народження та РНОКПП, категорію обліку. Окрім того, вказаний витяг містить відомості про те, що позивач придатний до військової служби, ТЦК та СП де він перебуває на обліку, звання, ВОС. Також витяг з «Резерв+» містить адресу проживання позивача, його номер телефону, адресу електронної пошти та номер в системі Оберіг 090420211455963100008 та інше. Отже позивач в повному обсязі уточнив свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+», через що ІНФОРМАЦІЯ_3 у достатньому обсязі володів щодо нього такими даними, а тому ОСОБА_1 не є порушником військового обліку та його дані не були такими, що потребували уточнення, зокрема і на момент надіслання вищевказаним ТЦК та СП повістки. У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначено які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що не відповідає встановленим законодавствам вимогам. Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. З наявних матеріалів справи не вбачається, що вищевказаним ТЦК та СП вживалися заходи щодо самостійного отримання персональних відомостей стосовно позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (у розумінні примітки до ст.210 КУпАП). Виносячи постанову по справі про адміністративне правопорушення №1569 від 04.09.2025 року відповідачем не було взято до уваги те, що уповноважені особи поштового відділення за місцем проживання позивача передчасно поставили відмітку на надісланому ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендованому листі, про те, що адресат (позивач) відсутній за зазначеною адресою та повернули повістку назад, оскільки за період з 21.06.2025 року по 27.06.2025 року АТ «Укрпошта» не мала можливості доставити таку повістку до поштового відділення за місцем проживання позивача, повідомити останнього про надходження на його ім'я рекомендованого листа від ТЦК та СП, дотриматися встановленого законом строку для вручення позивачу повістки та направити таку назад відправнику у зв'язку з її неотриманням позивачем, що свідчить про порушення законодавчо встановленого Порядку вручення повісток від ТЦК та СП, що фактично призвело до позбавлення позивача можливості отримати таку повістку та виконати її вимоги, зважаючи і на те, що позивач під час направлення такої повістки перебував на довготривалому стаціонарному обстеженні у КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, тобто не знаходився за своїм зареєстрованим місцем проживання та його не було належним чином повідомлено ані засобами телефонного зв'язку, ані шляхом вкладення до його поштової абонентської скриньки повідомлення про надходження до поштового відділення повістки, складеної на його ім'я.
Крім того в позові зазначено, що у позивача не було умислу на порушення правил військового обліку, оскільки він на підставі свідоцтва про хворобу №221, виданого ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області (військово-лікарська) комісія) від 26.06.2024 року визнаний непридатним до військової служби.
У зв'язку з викладеним, посилаючись на норми ст..ст. 7, 9, 235, 245, 247, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП та вимоги спеціальних законів, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Бориса Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №639/6877/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Андрощуку Б.М., який зареєстрований у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_4
29.09.2025 року представником відповідача на адресу суду подано відзив на позов, в якому представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що засобами поштового зв'язку на адресу позивача завчасно була направлена повістка №3940436 з вимогою прибуття на 26.06.2025 року о 14-00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП. Відповідно до інформації Укрпошти повістка не отримана та повернута за місцем обслуговування, але відповідно до норм законодавства вважається належним чином направленою та врученою. Поважних причин неприбуття по повістці позивач не надав. Адміністративний позов відомостей про прибуття позивача до ТЦК та СП 26.06.2025 не містить. Таким чином, позивачем не дотримано вищенаведені вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тим самим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Протокол про вчинене адміністративне правопорушення не складався з огляду на приписи ст. 258 КУпАП. 04.09.2025 року щодо позивача уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП винесено постанову № 1569 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
05.11.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Андрощуком Б.М. подано додаткові пояснення на позов, в яких представник позивача підтримав позовні вимоги, додатково підкресливши ті обставини, що повістка направлялась на адресу позивача і була повернута у строки, які не відповідають чинному порядку.
В судове засідання 05.11.2025 року учасники справи не з'явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрощук Б.М. просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу у його відсутність.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 16.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і 21.06.2025 року направлена військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» повістка №3940436 за задекларованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , про його виклик для уточнення даних на 26.06.2025 року на 14:00 год., що підтверджується копією повістки та рекомендованого поштового відправлення №0610260976896.
Вищезазначена повістка №3940436 була прийнята поштою 21.06.2025 року і повернута 29.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою», про що свідчить роздруківка-трекінг АТ «Укрпошта» поштового відправлення №0610260976896 (а.с. 56--58).
04.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , винесено постанову №1569 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. В постанові вказано, що у період дії правового режиму воєнного стану ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, без поважних на те причин, не з'явився за викликом по повістці 26.06.2025 року о 14:00 год. сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв'язку 21.06.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання, для уточнення даних з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти від 27.06.2025 року за місцем обслуговування, підстава повернення повістки - неотримання повістки у зв'язку з відсутністю адресата. Отже ОСОБА_1 був належним чином оповіщений, але за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначений час і дату не з'явився, причини не прибуття не повідомив. Зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпА. Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 1000 НМДГ, 17000 грн. (а.с.11, 54-55).
Позивачем до матеріалів адміністративного позову залучено витяг з мобільного додатку «Резерв+», сформований 10.09.2025 року, який містить відомості про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 09.08.2024 року, дані уточнено востаннє - 08.09.2025 року з позначкою вчасно, номер в системі «Оберіг» №090420211455963100008, звання: Старший солдат, ВОС:102061, група інвалідності 3, діє до 01.09.2026 року,причина - внаслідок захисту Батьківщини чи військової служби на фронті адреса проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 27-29). Також позивачем надано копію військового квитка та посвідчення учасника бойових дій (а.с.16-22). Свідоцтво про хворобу №221 від 26.06.2024 року (а.с.12-13) та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 18.08.2025 року), яким підтверджено ІІІ групу інвалідності ОСОБА_1 , встановлену 27.10.2023 року, дата повторного оцінювання 01.09.2026 року (а.с.14-15).
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 255 КУпАП, зокрема, визначено: у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
В свою чергу частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 даної статті є вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 - 1 КУпАП полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Проте, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Між тим сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В даному випадку судом встановлено, що постанова №1569 від 04.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 не містять даних про те, які саме дані необхідно було уточнити позивачу ОСОБА_1 , як і не містить жодних доказів того, що 26.06.2025 року о 14:00 год. ОСОБА_1 не прибув для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , цей факт не зафіксовано відповідним протоколом.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Між тим, у розумінні статей 7 та 14 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до відкритих реєстрів законодавцем віднесено, зокрема, Медична інформаційна система «Helsi», Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), Єдиний державний демографічний реєстр, Реєстр ліцензій, Єдиний реєстр судових рішень, Спадковий реєстр та Реєстр обтяжень рухомого майна.
Так, відомості про прізвище, ім'я та по-батькові, дату народження, адресу, відповідач міг отримати із Єдиного демографічного реєстру, відомості про стан здоров'я, номери засобів зв'язку, у тому числі, електронну пошту - із медичної інформаційної системи, відомості про майно та обтяження - з відкритого реєстру нерухомого майна, відомості про місце роботи та про доходи, номери засобів зв'язку, РНОКПП, серію та номер паспорта - з Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору або з електронного кабінету платника податку.
Разом з цим, доказів неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних особи позивача за наслідками електронної інформаційної взаємодії з вищевказаними базами/системами/реєстрами відповідачем до матеріалів справи не надано.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства і не містить доказів наявності в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова №1569 від 04.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (а.с. 1).
З огляду на те, що за результатом судового розгляду справи позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 143, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, положеннями КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №1569 від 04.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Харкові, ЄДРПОУ: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 05.12.2025 року.
Суддя Н.В.Баркова