Справа №639/9188/25
Провадження №2-о/639/209/25
про залишення заяви без руху
05 грудня 2025 року
Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Рубіжний С.О., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місці Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Посольство російської федерації в Україні, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО,-
04 грудня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Бурдоль Вадимом В'ячеславовичем, заінтересованими особами зазначтлт: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місці Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Посольство російської федерації в Україні, в якій заявник просить встановити факт смерті громадянина США військовослужбовця за контрактом снайпера (1 категорії) 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зазначити дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - населений пункт Катеринівка Мар'їнської міської громади, Покровського району Донецької області, Україна.
Вказана заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, у зв'язку із наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Правовою підставою для звернення до суду представником заявника вказано ст. 315 - 317 ЦПК України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 у справі №607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України. Згідно з цією нормою права у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов'язані із ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:
1) встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої ст. 315);
2) встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої ст. 315);
3) встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317);
4) оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309).
Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга ст. 315 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Про зазначене вказав Верховний Суд у Постанові від 29.03.2023 у справі №753/8033/22.
В заяві, як на докази смерті особи, адвокат Бурдоль В.В. посилається на пояснення сержанта з матеріального забезпечення 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; Доповідь по факту зникнення безвісти командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 ; Витяг з журналу бойових дій від 15.07.2024 року; Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зникнення безвісти під час бойових дій ОСОБА_2 ; статті, новини з багатьох міжнародних журналів та фото/відеоматеріали з засобів масової інформації , які підтверджують факт загибелі ОСОБА_2 ; Нотаріально засвідчені пояснення Харшбергера Гранта Данстана; Нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_5 ; Нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_6 .
Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону особа, зникла безвісти, фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Статтею 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.
Висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, як це передбачено статтею 21 Закону до заяви не долучено.
За умови недотримання заявником визначеної Законом процедури, звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним.
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №591/1461/19та від 28.02.2024 у справі №506/358/22.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини другої ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини другої ст. 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї фізичної особи.
Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23 та від 28.02.2024 у справі № 506/358/22.
Отже, представнику заявника необхідно: 1) визначитись з підставами звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України або відповідно до ч. 1 чт. 317 ЦПК України; 2) обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.Отже, заявнику необхідно обґрунтувати свою заяву з посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, або остаточно визначити вимоги своєї заяви, оскільки відповідно до закону наведені обставини можуть бути підставою для оголошення особи померлою.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294, 315-317 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місці Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Посольство російської федерації в Україні, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення ним недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Рубіжний