Справа № 346/4647/25
Провадження № 2/346/2604/25
05 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Сольського В.В.
за участі секретаря Біди Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Отинійської селищної ради, про визнаня права власності на спадкове майно.
Позивачка 10 вересня 2025 року звернулася до суду із вказаним позовом в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після його смерті відкрилася спадщина за законом на належний йому житловий будинок та земельні ділянки.
Вказує, що оскільки була зареєстрована з чоловіком за однією адресою на день його смерті, вона автоматично прийняла спадщину після його смерті, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину після смерті ОСОБА_5 немає.
З метою оформлення спадщини звернулася із відповідною заявою до нотаріуса. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок нотаріус відмовив, оскільки він належав до колгоспного двору та частки власності у колгоспному дворі не визначені.
Позивачка вказує, що дійсно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав до типу двору колгоспного і станом на 01 січня 2002 року в ньому були зареєстровані та проживали: голова колгоспного двору ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_2 , онуки: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Позивачка зазначає, що її чоловік був власником спірного житлового будинку в якому вони спільно проживали до його смерті, інші члени колгоспного двору на свої частки в майні двору не претендують.
Тому позивачка просить визнати за нею право власності на спадкове майно.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи в їх відсутності позовні вимоги з вказаних підстав підтримала.
Відповідачі в в судове засіданні також не з'явилися, подали письмові заяви про визнання позову, розгляд справи просять проводити в їхній відсутності.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , належав на праві власності колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою Отинійської селищної ради від 30 жовтня 2023 року № 544 (а.с. 20).
Станом на 01 липня 1990 р. в господарстві проживали: голова колгоспного двору ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_2 , онуки: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 і кожному із них належить по 1/5 частці вказаного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 16). Після його смерті відкрилася спадщина за законом, оскільки заповітів він не складав, яку прийняла позивачка оскільки, постійно проживала на час смерті спадкодавця разом із ним, що підтверджується довідкою Отинійської селищної ради, від 30 жовтня 2023 року № 544 (а.с. 20).
З мето отримання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Базюк Т.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. У відповідності до п. 4.18 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус витребувала подати правовстановлюючий документ на будинок.
Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 грудня 2023 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що спірний будинок належить до категорії колгоспного двору і частки співвласників у ньому не визначені.
Спірне нерухоме майно колишнього колгоспного двору збереглося і на даний час, що стверджується виготовленим 03 жовтня 2022 року ОКП «Коломийським МБТІ» технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами та випискою з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» за № 73637 від 05 вересня 2022 року. Згідно вказаних документів за адресою АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок «А» загальною площею 48,3 кв.м, житловою площею 24,1 кв.м, господарські споруди - літня кухня «Б», криниця №1 (а.с. 21, 22-27).
Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів, виданої ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 73637 від 05 вересня 2022 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 як головою колгоспного двору (а.с. 21).
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.
Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.
Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За загальним правилом, працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку у майні двору у тому випадку, якщо він не менш, ніж три роки поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства двору. Це правило не поширюється за умови призову такого члена двору на військову службу, його навчання в навчальному закладі чи хвороби (положення статей 120-126 ЦК УРСР).
Суд не бере до уваги заяви відповідачів, про те, що вони не претендують на спірне майно, оскільки не брали участі в утриманні та обслуговуванні колгоспного двору, а тому втратили право на свою частку.
Суд зазначає, що обставина втрати права на частку в колгоспному дворі підлягає доказуванню на загальних підставах, визначених процесуальним законом. Однак, позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що відповідачі втратили таке право. Крім того, варто зазначити, що станом на 01 липня 1990 року відповідачі ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) були малолітніми, тому й не могли брати участі в утриманні та обслуговуванні колгоспного двору, членами якого вони були.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачка успадкувала 1/5 частку свого чоловіка - голови колгоспного двору ОСОБА_5 після його смерті, внаслідок чого, з врахуванням її власносї частки, вона стала власницею 2/5 часток у власності майна колгоспного двору. Таким чином позов підлягає до часткового задоволення і за позивачкою слід визнати 2/5 частки спірного будинковолодіння.
Судові витрати покласти на позивачку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 560 ЦК УРСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 346, 392, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 206, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 2/5 (дві п'ятих) частки будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку «А» загальною площею 48,3 кв.м, житловою площею 24,1 кв.м, господарських споруд - літньої кухні «Б» та криниці №1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_3 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жителька
АДРЕСА_4 рада, адреса: селище Отинія, вул. Шевченка, буд. 2, Коломийського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ: 04356705.
Суддя: Сольський В. В.