Справа № 344/13515/25
Провадження № 2/344/4660/25
26 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Домбровської Г.В.,
секретаря судового засідання Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №75845178 від 29.06.2021 року, №2684907 від 06.07.2021 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі - також «Позивач», «ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - також «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, суму заборгованості за кредитними договорами №75845178 від 29.06.2021 року, №2684907 від 06.07.2021 року в розмірі 9 713,97 грн.
Позовні вимоги мотивувало тим, що Відповідачем ОСОБА_1 не виконано умов укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Маніфою», кредитних договорів, зокрема, не повернуто основну суму кредиту та не сплачено відсотки в повному обсязі.
29.12.2021 року було укладено договір факторингу №29-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2684907 від 06.07.2021 року.
27.01.2022 року було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75845178.
10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2684907 від 06.07.2021 року та №75845178 від 29.06.2021 року. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договорами №75845178 від 29.06.2021 року, №2684907 від 06.07.2021 року, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Представник «ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання повторно не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання та публікації оголошення про виклик на сайті суду.
Оскільки Відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив , відзиву не подав, а представник Позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши доводи сторони Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
1) 29.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку).
Відповідно до п.2. договору сума кредиту становить 2000 грн. 00 коп., строк позики 21 днів, процентна ставка (базова , фіксована) становить 1,99% яка нараховується за кожен день користування позикою.
З п.2.3. Договору вбачається, що дата надання позики - 29.06.2021 року, дата повернення позики 20.07.2021 року, знижена процентна ставка 1,00%, процентна ставка за понаднормове користування позикою (її частиною) за день % ( не застосовується в період карантину) 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2 606,05 %, орієнтовна загальна вартість позики становить 2 417,90 грн.
Згідно п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
Відповідно до п.5 Договору підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що: Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.Ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( ТМ «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «ОН MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/.
Як вбачається з п.5.5.Договору позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором Позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за Договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості.
З п.12 Договору вбачається, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Зазначений договір підписаний одноразовим ідентифікатором wkVAmyJ4iF, який був відправлений відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 .
З довідки директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 16.05.2025 року (а.с.51) вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) Дата 29.06.2021 року; 3) Сума 2 000,00 грн.; 4) Отримувач Гайворонський Віталій - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .
З розрахунку заборгованості Відповідача перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вбачається, що станом на 27.01.2022 року заборгованість за кредитним договором №75845178 становить 4907,06 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1770,80грн. та заборгованості за процентами в розмірі 3 136,26 грн.(а.с.53 зворот - 55).
Загальна сума здійсненого Відповідачем погашення за кредитом: 2767,13 грн. (а.с.53 зворот).
2) 06 липня 2021 року між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 2684907, відповідно до якого відповідач отримав у позику 1300 грн.
Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору позики, позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні.
Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; сума позики: 1300.00 грн.; строк позики: до 21 липня 2021 року (15 днів).
Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно до п 2.4.3. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Відповідно до п. 2.5 договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.
Пунктами 3.1. та 3.2. Договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику.
Згідно з п.п. 3.2.1 проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим договором у розмірі, визначеному п.2.5 договору, за кожен день прострочення.
Позивачем долучено до позовної заяви розрахунок за Договором позики №2684907 від 06.07.2021 року до 21 липня 2021 року, який підписаний одноразовим ідентифікатором.
20.07.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики №2684907 від 06 липня 2021 року, яка підписана одноразовим ідентифікатором z81705, відповідно до пункту 1 даної угоди, сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів, до 19 серпня 2021 року, згідно п.2 угоди - залишок заборгованості за сумою позики: 1300,00 грн., строк на який продовжено користування позикою : 19 серпня 2021 року (30 днів), середньомісячний розмір процентів за користування позикою базовий: 1,99000%, відповідно до п.3 угоди проценти за користування позикою в період дії цієї Додаткової угоди нараховується за графіком, у якому зазначено сума позики 1300,00 грн., сума нарахованих процентів за користування позикою станом на відповідний день користування 776,10 грн., всього до сплати станом на відповідний день користування позикою - 2076,10 грн., згідно п.7 даної угоди графік обов'язкових платежів за цією є невід'ємною частино - Додаток №1.
Позивачем долучено до позовної заяви графік обов'язкових платежів за Додатковою угодою №1 до Договору позики №2684907 від 06 липня 2021 року, яка підписана одноразовим ідентифікатором z81705.
18.08.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду №2 до Договору позики №2684907 від 06 липня 2021 року, яка підписана одноразовим ідентифікатором g55853, відповідно до пункту 1 даної угоди, сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів, до 17 вересня 2021 року, згідно п.2 угоди - залишок заборгованості за сумою позики: 1300,00 грн., строк на який продовжено користування позикою : 17 вересня 2021 року (30 днів), середньомісячний розмір процентів за користування позикою базовий: 1,99000%, відповідно до п.3 угоди проценти за користування позикою в період дії цієї Додаткової угоди нараховується за графіком, у якому зазначено сума позики 1300,00 грн., сума нарахованих процентів за користування позикою станом на відповідний день користування 776,10 грн., всього до сплати станом на відповідний день користування позикою - 2076,10 грн., згідно п.7 даної угоди графік обов'язкових платежів за цією є невід'ємною частино - Додаток №1.
Позивачем долучено до позовної заяви графік обов'язкових платежів за Додатковою угодою №2 до Договору позики №2684907 від 06 липня 2021 року, яка підписана одноразовим ідентифікатором g55853.
З паспорту позики вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, про що свідчить його підпис у паспорті позики, шляхом накладення особистого електронного підпису одноразовим ідентифікатором f13546.
Згідно листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5217-ВП від 31.10.2024 року, зазначено що між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено угоду на переказ коштів №ВП-220319-6 від 22.03.19, з якого вбачається, що відповідно до договору №ВП-220319-6 від 22.03.19 було здійснено за дорученням ТОВ «МАНІФОЮ» переказ 06.07.2021 року на суму 1300,00 грн., маска НОМЕР_3 , код авторизації 631950.
Із розрахунку заборгованості за договором позики №2684907 від 06.07.2021 року станом на 29.12.2021 року вбачається, що загальна сума заборгованості становить 4 026,10 грн., яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 1300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 2 726,10 грн.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні договори підписані Відповідачем електронними підписами - одноразовими ідентифікаторами, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаних договорів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Таким чином судом встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
29.12.2021 року було укладено договір факторингу №29-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2684907 від 06.07.2021 року, у розмірі 4026,10 грн., з яких 1300,00 грн. - сума виданої позики, 2069,60 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою, 656,50 грн. - заборгованість за процентами на прстрочену позику.
27.01.2022 року було укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75845178 від 29.06.2021 року в розмірі 4907,06 грн., з яких 1770,80 грн. - заборгованість за тілом позики,3136,26 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою,
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2684907 від 06.07.2021 року та №75845178 від 29.06.2021 року.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договорами №75845178 від 29.06.2021 року, №2684907 від 06.07.2021 року.
Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Докази недійсності вищевказаних договорів про відступлення прав вимоги в матеріалах справи відсутні.
1) Так, згідно розрахунку Позивача загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75845178 від 29.06.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4939,46 грн., з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 1770,80 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3136,26 грн.
- Інфляційні збитки - 28,33 грн.
- Нараховані 3% річних - 4,07 грн.
2) Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2684907 від 06.07.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4774,51 грн., з яких:
- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 1300,00 грн.
- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3474,51 грн.
Докази повернення суми тіла кредиту за кредитом за Договором №75845178 від 29.06.2021 року в матеріалах справи відсутні. Відтак, суми тіла кредиту у розмірі 1770,80 грн. за кредитом за Договором №75845178 від 29.06.2021 року підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача.
Докази повернення суми тіла кредиту за кредитом за Договором №2684907 від 06.07.2021 року, в матеріалах справи відсутні. Відтак, суми тіла кредиту у розмірі 1300,00 грн. за кредитом за Договором №2684907 від 06.07.2021 року, підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача.
Що стосується розміру заборгованості по процентам, слід зазначити наступне.
Як уже зазначалось, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
1) Так, судом встановлено, що за Договором позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 29.06.2021 року відповідачу надано кредит на суму 2 000,00 грн., строк кредитування 21 днів, проценти за користування кредитом 1,99 %.
Доказів пролонгації строку дії Договору позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 29.06.2021 року матеріали справи не містять.
Отже, проценти за даним договором слід розраховувати наступним чином:
2000,00 грн. х 21 днів х 1,99% = 835,80 грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (а.с.53 зворот - 55) вбачається погашення процентів Відповідачем у сумі 2537,93 грн.
Слід зазначити, що Відповідач здійснив переплату процентів, тому суд вважає, що різницю суми надмірних сплачених процентів слід зарахувати до погашення заборгованості за основною сумою боргу (тілу кредиту), а відтак 2537,93 грн.-835,80 грн. = 1 702,13 грн. (сума яка підлягає до зарахування до основної суми боргу).
Зважаючи на те, що Відповідачем згідно розрахунку було сплачено 229,20 грн. на погашення тіла кредиту, сума тіла кредиту яка підлягала б стягненню з Відповідача становить 1770,80 грн. (2000,00-229,20), а відтак 1770,80 грн.-1702,13 грн. = 68,67 грн. - сума тіла кредиту яка підлягає стягненню з Відповідача за кредитним договором №75845178 від 29.06.2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити.
Загалом за Договором позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 29.06.2021 року з Відповідача підлягає стягненню:
Сума кредиту - 68,67 грн.
Сума процентів за користування кредитом - 0,00 грн.
- Інфляційні збитки - 28,33 грн.
- Нараховані 3% річних - 4,07 грн.
Всього 101,07 грн.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за Договором позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 29.06.2021 року слід відмовити.
2) Так, судом встановлено, що згідно з Договору №2684907 від 06.07.2021 року відповідачу надано кредит на суму 1 300,00 грн., строк кредитування 15 днів, строк позики до 21.07.2021 року, проценти за користування кредитом нараховують за ставкою 0,01000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики, додатковою угодою №1 від 20.07.2021 року до договору позики №2684907 від 06.07.2021 року сторони продовжили строк дії позики на 30 днів до 19 серпня 2021 року із середньоденним розміром процентів у розмірі 1,99000%, додатковою угодою №2 від 18.08.2021 року до договору позики №2684907 від 06.07.2021 року сторони продовжили строк дії позики на 30 днів до 17 вересня 2021 року із середньоденним розміром процентів у розмірі 1,99000%, а тому суд приходить до висновку, що сума процентів за користування кредитом становитиме:
1 300,00 грн. х 1,99% х 14 днів = 362,18 грн. (з 06.07.2021 року по 19.07.2021 року)
1300,00 грн. х 1,99000% х 29 днів = 750,23 грн. (з 20.07.2021 року по 17.08.2021 року)
1300,00 грн. х 1,99000% х 30 днів = 776,10 грн. (з 18.08.2021 року по 16.09.2021 року)
Загалом сума заборгованості за процентами за Договором №2684907 від 06.07.2021 року складає 1 888,51грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Маніфою» (а.с.49 зворот - 50) вбачається погашення процентів Відповідачем у сумі 775,49 грн.
Таким чином загальна заборгованість за процентами яка підлягає стягненню з Відповідача за договором №2684907 від 06.07.2021 року складає 1 113,02 грн. (1888,51-775,49), в задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.
Загалом за Договором позики №2684907 від 06.07.2021 року з Відповідача підлягає стягненню:
Сума кредиту - 1 300,00 грн.
Сума процентів за користування кредитом - 1 113,02 грн.
Всього 2413,02 грн.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача 626,94 грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2514,09 х 2 422,40 / 9713,97).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги, заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги.
За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги після надання адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає(п. 4.1, 4.2, 4,5 договору).
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням встановлених процесуальним законом критеріїв.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №75845178 від 29.06.2021 року, №2684907 від 06.07.2021 року,- задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість:
за Договором позики №75845178 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 29.06.2021 року в сумі 101,07 грн., яка складається з:
сума кредиту - 68,67 грн.
сума процентів за користування кредитом - 0,00 грн.
- інфляційні збитки - 28,33 грн.
- нараховані 3% річних - 4,07 грн.
за Договором позики №2684907 від 06.07.2021 року в сумі 2413,02, яка складається з:
Сума кредиту - 1 300,00 грн.
Сума процентів за користування кредитом - 1 113,02 грн.
Всього за двома договорами - 2 514,09 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, витрати по сплаті судового збору у розмірі 626,94 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01 грудня 2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.