Справа № 177/3331/25
Провадження № 3/177/925/25
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.
розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , 1989 року народження, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, вчинив порушення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, несвоєчасно подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковий розрахунок за встановленою формою № 4 ДФ відомості про доходи громадян за березень, квітень, травень, червень 2025 року по строку 21.04.2025, 20.05.2025, 20.06.2025 та 21.07.2025, відповідно. Фактично розрахунок за встановленою формою № 4 ДФ за березень, квітень, травень, червень 2025 року подано 09.08.2025 та зареєстровано в ГУ ДПС у Дніпропетровській області за № 9236797327, № 9236797667, № 9236798137, № 9236798422, відповідно.
Від захисника Маришевої Н.В. через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення, де остання зазначає про складення протоколу про адміністративне правопорушення з порушенням норм КУпАП. За наслідками встановленого порушення контролюючим органом застосовано до ОСОБА_1 адміністративний штраф, який він своєчасно та у повному обсязі сплатив, а тому подальше притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності буде подвійним стягненням за одне й те саме правопорушення. Окрім того, податковий розрахунок сформовано та направлено до контролюючого органу вчасно, проте його прийняття затримано з технічних причин через роботу електронних сервісів ДПС, що виключає наявність умислу або навіть необережності в діях ОСОБА_1 . Захисник просить визнати протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 та його захисник Маришева Н. В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. До суду надійшла заява про судовий розгляд за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне рішення.
Вимогами ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст. 9 КУпАП, єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Щодо подвійного притягнення до відповідальності, суд враховує, що згідно з п. 109. 1 ст. 109 Податкового кодексу (ПК) України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК України).
Як визначено п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти, а також інші суб'єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.
Відповідно до п. 111.1 ст. 111 ПК України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (п. 111.3 ст. 111 ПК України).
Диспозицією ч. 1 ст. 163-4 КУпАП передбачено настання адміністративної відповідальності за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Згідно з ч.1 ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, кваліфіковані за ст. 163-4 КУпАП.
Об'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, є суспільні відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб. Об'єктивна сторона правопорушень полягає, зокрема, у таких діяннях особи: а) неутриманні або неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів; б) перерахуванні податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством); в) неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян. Суб'єктивна сторона правопорушень визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу (коли особа свідомо вчиняє порушення, передбачаючи або бажаючи настання негативних наслідків), так і у формі необережності (якщо особа не передбачала негативних наслідків своїх дій, хоча повинна була їх передбачати). Суб'єктом таких правопорушень можуть бути посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суду надано докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 23.10.2025 № 57174/04-36-24-16/3249622995; акт від 14.10.2025 № 55564/04-36-24-16/3249622995 про результати камеральної перевірки з питання своєчасності надання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 4 ДФ) ФОП ОСОБА_1 за березень, квітень, травень, червень 2025 року.
Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України, платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з п. 86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати в строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Отже, вказаними нормами встановлено обов'язок платника податку, у строки, встановлені ПК України, подавати податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, до контролюючого органу.
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, висловлюючи свою незгоду із результатами перевірки, особі слід навести відомості, які б їх спростовували, та надати відповідні докази.
Податковим законодавством України передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень податкового органу (в адміністративному та судовому порядку) та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять інформації про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористалася вищезазначеною процедурою і подавала будь-які заперечення, додаткові документи, пояснення в строк передбачений п. 86.7 ст. 86 ПК України, чи оскаржувала рішення податкового органу.
Оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 14.10.2025, у судовому порядку ОСОБА_1 не оспорював, суд визнає акт як належний та допустимий доказ у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи.
ОСОБА_1 16.10.2025 направлялося запрошення для підписання протоколу про адміністративне правопорушення, за яким він до управління ДПС не прибув, у зв'язку з чим, 23.10.2025 складено акт № 536/04-36-24-16 про його неявку.
Беручи до уваги вищезазначене, приходжу до висновку, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КпАП України, а вина особи доведена дослідженими доказами.
Однак, провадження в справі підлягає закриттю через закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Із матеріалів справи слідує, що адміністративне правопорушення виявлено під час камеральної перевірки 14.10.2025. Відповідно до акта перевірки, до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 4 ДФ за березень, квітень, травень, червень 2025 року надійшли 09.08.2025.
Так, в листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 № 1101/Н/99-99-15-04-01-14, вказано, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, які припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила будь-які певні дії або бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом будь-якого часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно вчинює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок.
У даному випадку правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 не є триваючим, оскільки останній виконав обов'язки, покладені на нього податковим законодавством, надавши податкові розрахунки 09.08.2025, а тому строки для накладення адміністративного стягнення розпочинають перебіг саме з дня їх подання.
Таким чином, станом на день розгляду справи, 04.12.2025, закінчився визначений законом строк для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Беручи до уваги застосування судом положень ст. 38 КУпАП та закриття провадження в справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 163-4, ст. 268, ст. 283, п. 7 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284КУпАП суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, - закрити, у зв'язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку упродовж десяти днів із моменту її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Суддя: