Справа № 201/15519/25
Провадження № 2-н/201/895/2025
Соборний районний суд міста Дніпра
05 грудня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 ,
установив:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» звернулось до Соборного районного суду міста Дніпра із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2021 року по 31.07.2023 року у розмірі 30 916,08 грн.
Перевіривши матеріали заяви про видачу судового наказу та долучених до неї документів, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Заявником у заяві та розрахунку заборгованості визначений період виникнення заборгованості - з лютого 2020 року по липень 2021 року.
При цьому, заявник посилається на те, що згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Рядом постановою КМУ дію карантину було неодноразово продовжено, останній раз до 30 червня 2023 року.
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану.
Таким чином, на думку заявника, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не сплинув, а отже стягненню підлягає сума заборгованості з дотриманням строків позовної давності.
Проте, вказані доводи не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Отже, вимоги заяви про видачу судового наказу поширюються на стягнення сум, які виникли як заборгованість у період часу, що виходить за межі загального строку позовної давності та встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказного провадження.
Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом обставин переривання або зупинення строку позовної давності. Проте, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 166 ЦПК України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 ЦПК України).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,161,167 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2021 року по 31.07.2023 року у розмірі 30 916,08 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В. Давидовська