Справа №209/6388/25
Провадження №1-кп/209/272/25
05 грудня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 липня 2025 року за № 12025041790000608, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області , громадянина України, освіта середньо-технічна , розлученого, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст. 185 КК України,
26 червня 2025 у денний час доби близько 15.00 го. (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_4 перебував на зупинці громадського транспорту «Зелений папуга» по бул. Будівельників у м.Кам'янське, де побачив рюкзак рожевого кольору , у якому знаходився мобільний телефон «Samsung А05S» чорного кольору , об'ємом пам'яті 4/64 Gb, ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , котрий на зупинці залишила потерпіла ОСОБА_6 . У цей момент у ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна , а саме вищевказаного рюкзака , в якому знаходився мобільний телефон «Samsung А05», що належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна , будучи обізнаним про те , що Указом Президента України від 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку зі збройною агресією РФ та повномасштабним вторгненням на територію України введено режим воєнного стану , ОСОБА_4 , перебуваючи в зазначеному місці , у вказаний час, діючи умисно, таємно, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, взяв рюкзак (майнової цінності для потерпілої не становить), у якому знаходився мобільний телефон «Samsung А05», таким чином таємно викрав мобільний телефон «Samsung А05S» чорного кольору , об'ємом пам'яті 4/64 Gb, ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
Заволодівши вищевказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину та у подальшому розпорядився зазначеним вище майном на власний розсуд , чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 4 008,77 гривень згідно висновку судово- товарознавчої експертизи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
20 серпня 2025 року було укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 ,згідно якої сторони , підписуючи зазначену угоду, повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування беззастережно визнав свою вину в інкримінованому йому діянні та зобов'язується: 1) беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри у судовому провадженні ; 2) сприяти в забезпеченні виконання завдання кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого судового розгляду обвинувального акту в суді. Сторони підтверджують, що в результаті вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення обвинуваченим шкода завдана лише особі потерпілого. Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів відповідно, тому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України: не встановлено. З урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого ОСОБА_4 ( раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, на утриманні неповнолітніх дітей не має), наявності обставин, які пом'якшують покарання (щире каяття), ступеня та характеру сприяння підозрюваного (обвинуваченого) у проведенні кримінального провадження щодо нього , наявності суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, Сторони узгодили наступне покарання: за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробувальним терміном із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено, та визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування.
Крім того обвинувачений зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди . Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити, призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Потерпіла ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилася , про час, дату і місце розгляду кримінального провадження повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність , проти затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими не заперечує .
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, переконавшись, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, суд дійшов висновку про те, що надана угода про визнання винуватості відповідає вимогам законодавства, інтересам суспільства та не порушує права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, і кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
В силу ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття .
В силу ст. 67 КК України обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання » від 24 жовтня 2003 р. № 7(із змінами) судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою.
Відповідно до ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
При призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення , особу обвинуваченого ОСОБА_4 і обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки він не представляє великої суспільної небезпеки, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, враховуючи, що тяжкі наслідки від кримінального правопорушення не наступили, цивільний позов не заявлявся, тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 КК України.
Суд приходить до висновку , що у даному конкретному випадку призначення обвинуваченому покарання зі застосуванням положень ст. 75 КК України відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно покласти обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також, у відповідності до ч.3 ст.76 КК України, суд вважає за можливе покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов"язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що є необхідним та достатнім для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують покарання.
Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд дійшов до переконання про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 20 серпня 2025 року між прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Відповідно до ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються:
у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи склали 848,16 грн.
Суд приходить до висновку , що процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово- товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Держави в розмірі 848,16 грн.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 серпня 2025 року між прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік , якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом на нього обов'язки , передбачені ст.76 КК України : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області , на користь Держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 848 грн. 16 коп. ( вісімсот сорок вісім грн. 16 коп.).
Після вступу вироку у законну силу речові докази- мобільний телефон «Samsung А05S»,який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 , залишити потерпілій ОСОБА_6 , спеціфікацію до договорів фінансового кредиту-закладу DNZ-15.100979/0.69653 та DVD-диск із відеозаписом, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам'янського, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1