Справа № 199/14068/25
(3/199/7092/25)
іменем України
04.12.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 04.09.2007, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
22.09.2025 о 08:30 годині водій ОСОБА_1 у місті Білозерське, траса Т0515, керував транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_3 , з явною ознакою алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, шляхом продуття газоаналізатору - алкотестеру «Драгер 6810» або в медичному закладі, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі повідомленням у додаток «Viber», яке доставлено адресату о 10:01 годині 20.11.2025.
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Захисник Савицький А.Я. направив на адресу суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та просив закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки:
-огляд військовослужбовців ЗСУ під час виконання ними службових обов'язків на стан сп'яніння здійснюється на підставі ст. 266-1 КУпАП. Поліцейські не мали права проводити огляд ОСОБА_1 без уповноваженої особи, яку ОСОБА_1 запропонував почекати (сказав, що буде чекати командира військової частини);
-відсутній факт та докази керування транспортним засобом;
-відсутній факт та докази відмови від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі;
-відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу;
-невідповідність технічного засобу, який вказано в протоколі як доказ (в протоколі зазначено технічний засіб, який долучено до матеріалів, а саме: «00005», проте при перегляді даного доказу він має інший номер, а саме: «0000005_000000»);
-відсутність безперервності відео;
-колективний розглядом справи (не зрозуміло, хто «зупинив» ТЗ, не має доказів факту керування, та хто проводив розгляд справи. Діючим законодавством не передбачено колективний розгляд справи);
-надумані ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки не зрозуміло, яким чином співробітник поліції побачив тремтіння пальців рук та почервоніння очей, коли про ці «ознаки» жодного разу не повідомлялося ОСОБА_1 ;
-недопустимість електронних доказів (докази не подані з електронним цифровим підписом, як цього вимагає законодавство);
-упереджене ставленням поліцейських (на першому відео 3:39 - поліцейські ведуть себе упереджено, заявляючи, що вже було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП і починають вести себе не відповідно обстановці. Протягом запису на відео вбачається хитрість поліцейських, яка проявляється в нав'язуванні ОСОБА_1 відмовитися від освідування. Повторні питання, чи згоден ОСОБА_1 пройти освідування (приклад: 1 відео 7:00 хвилина));
-фіксація персональних даних ОСОБА_1 на особистий пристрій (в порушення норм законодавства на 3 відео 2:00 поліцейський фотографує посвідчення водія ОСОБА_1 на особистий телефон. Початок 4го відео - чутна нецензурна лайка, пов'язана з поганою якістю фото та вимогою сфотографувати посвідчення в гарній якості...);
-відсутністю факту відсторонення від керування ТЗ (після складання протоколу, ОСОБА_1 повідомили, що він може сідати за кермо та їхати - підтверджується 6 відео 55 секунда відео, поліцейський каже: «Можете присаджуватися...» і закінчений запис);
-наявна невідповідності в протоколі ЕПР1 № 461315 від 22.09.2025 року статусу ОСОБА_1 (в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 «особа, яка керувала ТЗ», коли згідно з ПДР України: водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія);
-акт огляду на стан сп'яніння не підписаний ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 461315 від 22.09.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений без зауважень, про що свідчить його підпис у протоколі.
У той же час слід зазначити, що поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив про наявність таких ознак алкогольного сп'яніння у водія як: «тремтіння пальців рук» та «почервоніння очей».
Проте, виходячи з п. 3 та 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, таких ознак алкогольного сп'яніння, як: «тремтіння пальців рук» та «почервоніння очей» не має. Є ознаки «виражене тремтіння пальців рук», «різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя», проте такі ознаки ОСОБА_1 у вину не інкриміновані.
За таких обставин при описі суті вчиненого правопорушення суддя не приймає як належні ознаки алкогольного сп'яніння у водія: «тремтіння пальців рук» та «почервоніння очей» та не посилається на них при описі суті вчиненого правопорушення та оцінки інших доказів, що не спростовує наявність у водія такої ознаки алкогольного сп'яніння, як «запах алкоголю з порожнини рота», що могло бути виявлено виключно поліцейським під час спілкування із водієм та перевірено шляхом проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що водій ОСОБА_1 мав ознаку алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота та відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки;
- змістом направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.09.2025, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 мав ознаку алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений під час керування транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_3 . Поліцейський перевірив у водія ОСОБА_1 документи та водій повідомив, що їде з Розділля в Новодонецьке. Працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 відмовився. Далі працівник поліції запропонував водію ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу в м. Краматорську та роз'яснив, що у разі відмови, буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Після чого ОСОБА_1 почав повідомляти, що йому необхідно чекати комбата та що комбат скаже, пояснив, що він не може залишити транспортний засіб. В подальшому ОСОБА_1 заявив, що погоджується пройти огляд в медичному закладі. Оскільки водій погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі працівник поліції почав складати письмове направлення до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду водія з метою виявлення стану сп'яніння. В цей момент прибув чоловік, який назвався командиром водія ОСОБА_1 . Поліцейський в присутності командира ОСОБА_1 знову запитав, чи буде ОСОБА_1 на місці зупинки продувати газоаналізатор «Драгер», на що водій ОСОБА_1 відповів: «Ні». Далі працівник поліції спитав, чи буде водій їхати в Краматорський диспансер для проведення медичного огляду, на що водій ОСОБА_1 в присутності свого командира відповів: «Відмовляюсь». Працівник поліції повідомив, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після чого відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, останній розписався в ньому та отримав його копію. ОСОБА_1 видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку позиції захисника про наявність підстав для закриття провадження по справі за п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, оцінюючи твердження захисника про те, що поліцейські не мали права проводити огляд водія ОСОБА_1 без уповноваженої особи, яку ОСОБА_1 запропонував почекати (сказав, що буде чекати командира військової частини), слід виходити з наступного.
Частиною ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Приписи статті 266 КУпАП, Правил дорожнього руху, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735, надають інспектору поліції виключні повноваження щодо виявлення у водія ознак сп'яніння.
Тобто це дискреційні повноваження поліцейського і будь-який водій, який на дорогах загального призначення керує транспортним засобом, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння або нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП за безпідставну та необґрунтовану відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.
Згідно ч. 3 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
З матеріалів справи слідує, що водій ОСОБА_1 станом на 22.09.2025 дійсно проходив військову службу у Збройних Силах України.
ОСОБА_1 керував легковим автомобілем, який не перебуває на балансі військової частини, що належить приватній особі.
За таких обставин водій ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, але до нього за вчинення даного правопорушення не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.
Таким чином, доводи захисника про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні військовослужбовця ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, обов'язково повинні бути присутніми представники ВСП, не ґрунтується на вимогах КУпАП.
Крім того, у відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення за статтею 130 КУпАП мають право складати лише:
1) уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції;
2) уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.
Здійснювати дії щодо тимчасового вилучення посвідчення водія (стаття 265-1 КУпАП) мають право виключно поліцейські.
При цьому, як слідує з п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП, уповноваженні на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, мають право складати протоколи лише про адміністративні правопорушення, передбачені: статтею 44, частиною другою і третьою статті 123, статтями 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7, що вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків.
Також слід зазначити, що окремий порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений у відповідності до ст. 266-1 КУпАП, стосується тих військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які:
- виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин;
- перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, процедура огляду на стан сп'яніння, що визначена у ст. 266-1 КУпАП не стосується тих військовослужбовців, які, керуючи транспортними засобами, порушили правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 15 КУпАП, за якої такі військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Приймаючи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що військовослужбовець ОСОБА_1 у місті Білозерське, керуючи транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_3 , перебував на території військової частини або вчинив таке правопорушення, не будучи водієм транспортного засобу, відповідно, працівники поліції, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, що узгоджується з приписами ст. 255 КУпАП.
Надаючи оцінку доводам захисника про те, що матеріалами справи не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Спеціальними засобами доказування підлягає підтвердженню лише процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначена ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП.
Зокрема, ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.09.2025 зафіксовано, що 22.09.2025 о 08:30 годині водій ОСОБА_1 у місті Білозерське, траса Т0515, керував транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 не скористався своїм правом внести зауваження до змісту протоколу про адміністративне правопорушення і не вніс до вказаного протоколу зауважень з приводу керування ним транспортним засобом.
Крім того, з матеріалу відеозапису поліцейського убачається, що працівник поліції зупинив водія ОСОБА_1 саме під час керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не ставив під сумнів факт керування ним автомобілем, а, навпаки, повідомив працівнику поліції, що їде з Розділля в Новодонецьке.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно сукупність досліджених доказів надає судді можливість дійти висновку про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тому вимога поліцейського щодо виконання ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху у відповідності до ст. 266 КУпАП була законною, але водій ОСОБА_1 безпідставно її не виконав.
Доводи захисника про те, що матеріалами справи не доведено факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, суддею не приймаються, оскільки, як убачається з матеріалу відеозапису працівника поліції, водію ОСОБА_1 працівник поліції неодноразово пропонував пройти огляд на стан сп'яніння на як місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер», так і в медичному закладі, проте водій ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Зокрема, водій під час спілкування з поліцейським один раз висловив готовність пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я, проте, після прибуття свого командира змінив свою думку та відмовився слідувати з працівниками поліції до диспансеру в місті Краматорську для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника про те, що в справі відсутні докази законності підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 є необґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше, такі доводи не мають значення для оцінки доказів щодо дотримання процедури огляду водія, визначеної в ст. 266 КУпАП, на стан будь-якого виду сп'яніння, оскільки для відсторонення особи від керування транспортним засобом та оглядові такої особи на стан будь-якого виду сп'яніння закон не вимагає в обов'язковому порядку доказування підстав зупинки транспортного засобу, встановлення факту порушення інших вимог Правил дорожнього руху та, у зв'язку із цим, підтвердження вчинення особою іншого виду адміністративного правопорушення та встановлення факту її притягнення до іншого виду адміністративної відповідальності.
По-друге, працівники поліції мали право зупинити транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , оскільки під час дії Закону України «Про правовий режим воєнного стану» працівники поліції задіяні до операції з пошуку диверсійних груп, в тому числі в містах, наближених до лінії бойових зіткнень, у тилових містах. При цьому водія зупинено в Донецькій області, біля лінії бойових дій.
За вказаних обставин дії працівників поліції щодо зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами Закону.
Доводи захисника про невідповідність технічного засобу, який вказано в протоколі, як доказу (в протоколі зазначено технічний засіб, який долучено до матеріалів: «00005», проте при перегляді даного доказу він має інший номер, а саме: «0000005_000000»), та відсутня безперервність відеозапису, є необґрунтованими.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, що узгоджується із п. 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.
При цьому приписи ч. 2 ст. 266 КУпАП ат п. 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, не вимагають від поліцейського зазначати у процесуальних документах відомості, що ідентифікують спеціальний технічний засіб, що здійснював відеофіксацію процедури огляду водія на стан сп'яніння або відмови від проведення такого огляду.
Вказані норми права також визначають, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису виключно під час проведення огляду осіб або, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський застосовує такі засоби для фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, що в даній справі поліцейським виконано, оскільки матеріалом відеозапису зафіксовано як пропозицію водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі, так і відмову водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці, так і в медичному закладі.
Суддя вважає, що наявний матеріал відеозапису в достатній мірі, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП та вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП, зафіксував чітку та неодноразову відмову водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП.
Доводи захисника про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу відбувся «колективний розгляд справи», є необґрунтованими, оскільки розгляд справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП здійснюється суддями місцевих загальних судів, відповідно працівники поліції лише здійснювали фіксацію правопорушення та збір доказів.
Доводи захисника про те, що поліцейський видумав ознаки алкогольного сп'яніння,є необґрунтованими, оскільки як зміст направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 22.09.2025, так і зміст акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, мають записи про те, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаку алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, до змісту якого ОСОБА_1 своїх зауважень не вніс.
Відповідно, підозра поліцейських щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння має свою фіксацію в процесуальних документах.
Доводи захисника про те, що матеріал відеозапису є недопустимим доказом, оскільки не завірений електронним цифровим підписом, суддею не приймаються, оскільки вимогами ст. 251 КУпАП, яка визначає перелік доказів у справах про адміністративні правопорушення, не передбачено накладення електронного цифрового підпису на будь-який доказ, що узгоджується із приписами ст. 266 КУпАП, яка також не вимагає накладення електронного цифрового підпису на матеріал відеозапису.
Доводи захисника про те, що з боку поліцейських було упереджене ставлення до водія, не приймаються, оскільки ОСОБА_1 не звертався зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, факт упередженого ставлення до водія працівниками поліції в ході дисциплінарного провадження не досліджувався та не встановлений. При цьому, згідно матеріалу відеозапису, відмова ОСОБА_1 виконати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху не була пов'язана із упередженими ставленням до нього з боку поліцейських.
Доводи захисника про те, що відбулася фіксація персональних даних ОСОБА_1 на особистий пристрій поліцейського не впливають на висновки судді щодо наявності або відсутності в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення.
Доводи захисника про те, що в справі не доведений факт відсторонення водія від керування автомобілем також не впливають на оцінку судді щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 порушень приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи захисника про те, що в справі наявна невідповідність щодо статусу ОСОБА_1 , а саме: в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 «особа, яка керувала ТЗ», а згідно ПДР України: водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія, не мають суттєвого значення для оцінки дій водія ОСОБА_1 щодо виконання приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи захисника про те, що акт огляду на стан сп'яніння, не підписаний ОСОБА_1 , не мають значення для оцінки щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 порушень приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки в даному випадку водій не пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а тому вказаний акт не засвідчує стан сп'яніння у водія, а лише підтверджує його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного вважаю, що всі докази, які покладені в основу даної постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку - достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення йому адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, отримував посвідчення водія, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Тобто законом не передбачено можливість звільнити порушника від сплати судового збору через факт наявності правового статусу військовослужбовця. Відповідно лише військовослужбовець, який під час виконання службових обов'язків, вчинив адміністративне правопорушення може бути звільнений від сплати судового збору.
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем.
Проте, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання саме службових обов'язків військовослужбовця, у зв'язку з чим підстав для його звільнення від сплати судового збору не вбачається.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.О.Лисенко