490/10242/23
нп 1-кс/490/3531/2025
05.12.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/10242/23
05 грудня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.12.2024 у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, у кримінальному провадженні №42023150000000072 від 18.09.2023,
На адресу Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.12.2024 у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, у кримінальному провадженні №42023150000000072 від 18.09.2023, в якій він просить скасувати вказане повідомлення про підозру, з виключенням відомостей з ЄРДР.
Скаргу мотивує ти, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42023150000000072 від 18.09.2023здійснюється слідчим ГУНП у Миколаївській області.
Відповідно до вказаного повідомлення про підозру ОСОБА_4 інкримінують умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_4 обґрунтовується на підставі висновку експерта № СЕ 19/115-23/17122-ЕК, який, в свою чергу складено на підставі аналітичного дослідження від 07.09.2023 № 24/14-29-08-25/44163098, виконаний ГУ ДПС України у Миколаївській області про результати дослідження окремих напрямків фінансово-господарської діяльності ТОВ «ГАРДЕНІЯ ТОРГ», щодо наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, та/або інших правопорушень за 2021 та 2022 роки.
При цьому, висновок судової економічної експертизи, що ґрунтується лише на висновку спеціаліста та інших документах бухгалтерського і податкового обліку підприємства без врахування акту податкової перевірки, не є належним доказом, на підставі якого можливо встановити порушення порядку нарахування та сплати податків і внаслідок цього ненадходження коштів до бюджету чи цільових фондів
Таким чином вважає, що є неправомірним інкримінування ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, на підставі суб'єктивних висновків органу досудового розслідування, що ґрунтується виключно на висновку експерта, який в свою чергу, спирається на висновок спеціаліста (висновок аналітичного дослідження).
Також зазначає, що передування врученню письмового повідомлення про підозру має бути належним чином здійснений виклик особи, а у разі її неприбуття, іншим способом, визначеним КПК України.
Проте, органом досудового розслідування не було дотримано належної процедури визначеної ст.ст. 135, 276, 278 КПК України, а саме не здійснено виклик ОСОБА_4 до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №42023150000000072, а також не здійснено особисте вручення повідомлення про підозру із роз'ясненням положень статті 42 КПК України.
Тобто фактично повідомлення про підозру ОСОБА_4 не було вручене, права та обов'язки її як особи, яка притягається до кримінальної відповідальності не роз'яснено, у тому числі право на захист, а тому, на його переконання, ОСОБА_4 не набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Зазначив, що ОСОБА_4 має статус підозрюваної, а матеріали кримінального провадження містять докази, які підтверджують обґрунтованість підозри. Крім того зазначив, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак зазначений населений пункт з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації перебуває у зоні бойових дій та поштові відправлення туди неможливі. Таким чином, письмове повідомлення про підозру було скероване поштою на адресу проживання чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), та на адресупроживання батьків ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).
Згідно наявної у матеріалах кримінального провадження інформації, а саме аналітичному досьє УКА ГУНП в Миколаївській області, відомостей з міжвідомчої підсистеми «АРКАН» та рапортів оперативних співробітників УСР в Миколаївській області ДСР НПУ встановлено, що 21.07.2024 року ОСОБА_4 виїхала за межі території України через пункт пропуску «Краківець»
Постановою слідчого від 20.01.2025 року підозрювану ОСОБА_4 оголошено в державний та міжнародний розшук.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідившискаргу та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме - повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Подання скарги на повідомлення про підозру є реалізацією підозрюваним прав, закріплених в КПК України, а саме: пунктом 16 ч. 3 ст. 42 та пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України. Відповідну скаргу слідчому судді може подати підозрюваний, його захисник або законний представник.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У скарзі сторона захисту ставить питання про необхідність скасування повідомлення про підозру з підстав порушення норм КПК щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , необґрунтованості повідомлення про підозру з огляду на відсутність події кримінального правопорушення.
Так, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Разом з тим, загальні положення кримінально процесуального законодавства свідчать про те, що при вирішенні цього питання слідчим суддею має бути враховано наступне: 1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах (у відповідності до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом); 2) обов'язок захисника забезпечувати з'ясування обставин, які спростовують підозру (на підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з'ясування обставин, які спростовують підозру); 3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці у відповідності до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України); 4) функцію слідчого судді (згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів); 5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею ( з огляду на ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення).
Крім того, питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.
Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, (2) питання дотримання стандарту "достатніх доказів" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідну перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)". Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Так, у відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв'язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов'язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та
Враховуючи, що стандарт "достатніх підстав (доказів)" є нижчим ніж стандарт "обґрунтованої підозри" та стандарт "наявність достатніх доказів для підозри особи", який застосовується при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх підстав (доказів) для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №42023150000000072 від 18.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, стосовно ОСОБА_4 .
30.12.2024 старшим слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 складено, а прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_9 погоджено, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
У зв'язку із неможливістю вручення ОСОБА_4 нарочно повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення її місцезнаходження (відсутність за місцем проживання; ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак зазначений населений пункт з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації перебуває у зоні бойових дій та поштові відправлення туди неможливі; 21.07.2024 виїхала за межі України через пункт пропуску "Краківець" на кордоні з Польщею та на територію України не повернулася), 30.12.2024 та 31.01.2025 стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 у спосіб, передбачений КПК України, а саме у відповідності до положень ст.ст. 278, 111, 135 КПК України шляхом надіслання ОСОБА_4 повідомлення про підозру поштою за відомим стороні обвинувачення на момент складання повідомлення про підозру місцем проживання її чоловіка ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), та на адресу проживання батьків ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).
Направлення повідомлення про підозру поштою за відомим стороні обвинувачення на момент складання повідомлення про підозру місцем проживання її чоловіка ОСОБА_6 та її батьків на території України, узгоджується із вимогами КПК України та відповідає положенням Закону.
Станом на день складання повідомлення про підозру у органу досудового розслідування були відсутні дані про точне місцезнаходження ОСОБА_4 (адреса постійного місця проживання, перебування) за межами України, була відсутня інформація щодо іншого місця проживання/перебування (реєстрації) останньої, окрім як вищевказана адреса на території України, що стороною захисту не спростовано.
Крім того, ч.7 ст.135 КПК України передбачена можливість надіслання повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, а не яка тимчасово перебуває за кордоном.
На момент складання та підписання повідомлення про підозру, у органу досудового розслідування були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 виїхала за межі території України з метою постійного проживання за кордоном, а за такого відсутні були й підстави для вручення їй повідомлення про підозру у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
За відсутності інформації щодо іншого місця проживання/перебування (реєстрації) ОСОБА_4 , з урахуванням не встановлення її місцезнаходження, на момент складання повідомлення про підозру ОСОБА_4 вважалася тимчасово відсутньою за місцем проживання на території України.
За такого, вручення повідомлення по підозру за відомим органу досудового розслідування місцем проживання/перебування ОСОБА_4 на території України у спосіб, визначений ч.2 ст. 135 КПК України, є обґрунтованим та таким, що відповідає вище встановленим обставинам.
Крім того, орган досудового розслідування за допомогою мессенджеру «Viber» повідомляли ОСОБА_4 про кримінальне провадження №42023150000000072 від 18.09.2023 стосовно неї, однак вона не повідомили можливу адресу листування, як на території України так і за кордоном.
Вказане дає підстави для висновку, що стороною обвинувачення вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування за процесуального керівництва прокурора дотримані вимоги КПК України, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено (надіслано) у спосіб, визначений КПК України, а саме у відповідності до положень ст.ст. 278, 111, ч.2 ст. 135 КПК України.
При цьому, зважаючи на приписи ч.1 ст.42 та ст.135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, в тому числі виїзду за кордон, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчими та підтверджується матеріалами провадження.
Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов'язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття нею статусу підозрюваної у кримінальному провадженні у даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення повідомлення про підозру місцезнаходження її органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами провадження, а отже до ОСОБА_4 застосовується інший випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_4 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи (виїхала за кордон), проте в подальшому вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а саме передбачене ч.2 ст.135 КПК України.
Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення ОСОБА_4 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.
Крім того, згідно повідомлення про підозру ОСОБА_4 підозрюється в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що отримані органом досудового розслідування докази вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та свідчать про "достатні підстави" для повідомлення їй про підозру у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Так, як вбачається із матеріалів, доданих слідчим, причетність ОСОБА_4 до вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується:
- висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС у Миколаївській області №24/14-29-08-25/44163098 від 07.09.2023 та висновком експерта №СЕ-19/115-23/17122-ЕК від 16.02.2024, згідно якого службові особи ТОВ «ГАРДЕНІЯ ТОРГ» приховали об'єкт оподаткування податком на прибуток шляхом неподання звітності, пов'язаний з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) за 2021-2022 роки, а саме Декларацій з податку на прибуток, що в свою чергу ймовірно завдало істотної шкоди державним інтересам у вигляді несплати до бюджету податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами у загальному розмірі 20 764 159,26 грн.
Подія кримінального правопорушення - діяння (дія або бездіяльність) особи, вчинення якого заборонено законом і яке законодавцем визнається злочином (кримінальним правопорушенням).
З вище встановлених обставин вбачається, що сталася подія кримінального правопорушення, яка полягає у діях посадових осіб ТОВ «ГАРДЕНІЯ ТОРГ» в особі директора ОСОБА_4 зловживаючи повноваженням, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді несплачених податків, в порушення п.3.2, п.3.5 ст.3 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 28.03.2013 №433, ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.135.1 ст.135, п.137.4, п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-YI (із змінами та доповненнями), приховали об'єкт оподаткування податком на прибуток шляхом неподання звітності, пов'язаний з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) за 2021 та 2022 роки, а саме Декларації з податку на прибуток, що в свою чергу ймовірно завдало істотної шкоди державним інтересам у вигляді несплати до бюджету податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами у особливо великих розмірах.
Вищенаведені обставини у сукупності з наявними у матеріалах кримінального провадження та дослідженими у судовому засіданні доказами свідчать про те, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину не є явно необґрунтованою. При цьому, відповідна версія органу досудового розслідування не є явно хибною та безпідставною, а базується на встановлених в ході досудового розслідування обставинах у сукупності з отриманими доказами.
Зі свого боку, стороною захисту не надано таких беззаперечних доказів, які б спростовували вищевказану версію органу досудового розслідування.
Слідчим суддею в ході судового розгляду скарги встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження такого об'єму зібраних доказів, які на день складення повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв'язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту "достатніх підстав (доказів)", що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_7 у вчиненні нею злочину.
Даючи оцінку дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_4 до інкримінованого їй злочину достатньо.
Стороною захисту не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваної до злочину, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру.
При цьому, слідчий суддя при розгляді скарги на повідомлення про підозру має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру. Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Крім того, за змістом статті 277 КПК України, повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
У повідомленні про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину.
Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
На даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваній, оскільки, фактично досудове розслідування і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи складу злочину (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину. Отже, на відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваної всіх елементів складу злочину, який їй інкримінується, є передчасним.
При цьому, зазначена у повідомленні про підозру правова кваліфікація інкримінованих підозрюваному діянь на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності не є остаточною та може бути змінена у результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, стороною обвинувачення може бути прийнято рішення про закриття кримінального провадження у відповідності до положень ст. 283 КПК за наявності для цього підстав.
Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду слідчого, який здійснює повідомлення про підозру; анкетні відомості підозрюваної; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, час, місце, спосіб вчинення злочину, а також відомості щодо інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваної, підпис слідчого, який здійснив повідомлення, підпис прокурора, яким погоджено повідомлення про підозру.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину, відповідають стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, письмове повідомлення про підозру складено та надіслано ОСОБА_4 уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч.1 ст.278 КПК України.
Під час судового засідання сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04).
В ході розгляду клопотання слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Враховуючи вище наведене, слідчий суддя вважає, що скарга захисника на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42023150000000072 від 18.09.2023, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами статей 3, 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
В задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.12.2024 у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, у кримінальному провадженні №42023150000000072 від 18.09.2023 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1