490/10060/25 05.12.2025
нп 1-кп/490/1704/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/10060/25
/про призначення до судового розгляду/
03 грудня 2025 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024150000000203 від 28 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
28 листопада 2025 року до Центрального районного суду м.Миколаєва з Миколаївської обласної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024150000000203 від 28 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 грудня 2025 року по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного.
Дане кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду м.Миколаєва.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Разом з тим, згідно з положеннями ч.10 ст.615 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
За таких обставин, положення ст.384 КПК України не підлягають застосуванню.
З урахуванням викладеного, кримінальне провадження на підставі ч.3 ст.31, ч.10 ст.615 КПК України належить здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Під час проведення досудового розслідування, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
28 листопада 2025 року прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_8 разом із обвинувальним актом подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу, на даний час не зменшились і не припинили свого існування. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. У випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об'єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, унеможливить запобігти спілкуванню обвинуваченого з іншими не встановленими на даний час особами, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення. Запобігти настанню вказаних ризиків, на думку прокурора, неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, прокурор просив врахувати положення ч.6 ст.176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.06.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.11.2025 року до 04 грудня 2025 року включно.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , маючи стійку проросійську налаштованість та антиукраїнську позицію, підтримуючи злочинні дії держави агресора проти держави та народу України, перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.
Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-4421 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 ч.4 ст.183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402- 405, 407, 408, 429, 437-4421 Кримінального кодексу України.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.176, 177, 178, 183, 197, 314-316 КПК України, колегія суддів -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва на 10 годину 00 хвилин 08 січня 2026 року.
Кримінальне провадження розглядати колегіально у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 31 січня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю - відмовити.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3