Справа № 490/10220/25
нп 2-о/490/313/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 грудня 2025 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Іванівка, Чаплинського району, Херсонської області.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Відповідно до частини 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 1 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Згідно пункту 8 казаної частини статті, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Абзацом другим ч. 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
В статті 318 ЦПК України викладені вимоги до змісту заяви, згідно яких, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
07 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-IX від 21.04.2022, на підставі якого ч. 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» викладена в наступній редакції: будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території,які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.»
Згідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є один із документів: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації смерті є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт смерті.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 та від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23, від 11 вересня 2024 року у справі №183/3496/24 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Разом з тим, в порушення вищенаведених норм процесуального законодавства України заявницею не долучено жодного з перерахованих доказу, в тому числі, і лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не дає можливості суду встановити причину смерті.
Крім того, ухвалення рішення суду на підставі лише «свидетельства о смерти», виданого органом окупованої території є неприпустимим у розумінні частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Заявник зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги.
Тобто, у разі відсутності документів, які є підставою для звільнення заявника від сплати судового збору, заявником має бути сплачено судовий збір відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».
ОСОБА_1 у заяві посилалася на те, що звільнена від сплати судового збору на підставі п.21 ч. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Тобто, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору при подачі заяви про встановлення юридичного факту смерті, який не призвів до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, оскільки законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджені судом як факт, що має юридичне значення.
Заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території подана у зв'язку з необхідністю оформлення актового запису про смерть та відповідного свідоцтва, а не у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Судом неможливо встановити, що причиною смерті ОСОБА_2 є збройна агресія, збройний конфлікт, тимчасова окупація території України, надзвичайна ситуація природного чи техногенного характеру, оскільки заявницею не надано лікарського свідоцтва чи довідки про смерть, в якому б зазначалася причина смерті.
Отже, враховуючи вищевказане, заявниця не має пільг зі сплати судового збору відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Такий правовий висновок сформовано та викладено в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 243/9106/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 242/4145/19, постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 350/2002/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 243/12928/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду заяви фізичною особою у справах окремого провадження ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Таким чином на виконання вимог даної ухвали суду заявницею підлягає до сплати судовий збір у розмірі 605,60 грн.
За такого, оскільки заява подана без додержання вимог ст. ст. 177, 318 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням п'ятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Однак вказаний строк перевищує строк розгляду справ про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, що є порушенням строків, в межах яких вчиняються процесуальні дії, передбаченні ч. 2 ст. 317 ЦПК України, згідно якої справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
За такого, керуючись вищевказаним дану заяву слід повернути заявниці, для усунення недоліків та повторного звернення до суду.
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, повернення заяви жодним чином не перешкоджає заявниці у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Керуючись ст.ст. 294, 315-318 ЦПК України, , суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - повернути заявниці.
Роз?яснити право повторного звернення до суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова