490/3275/25 03.12.2025
нп 1-кп/490/1346/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3275/25
03 грудня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000174 від 08 лютого 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000174 від 08 лютого 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_6 , який умисно ухиляється від явки до суду.
Дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.57 КПК України, потерпілий зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
Відповідно до ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судової справи, потерпілий ОСОБА_6 неодноразово повідомлявся про необхідність своєї явки в судове засідання в порядку ст.135 КПК України, що підтверджується повістками про судовий виклик останнього, направленими за місцем його проживання, яка зазначена в обвинувальному акті, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом надіслання SMS-повідомлень на його мобільний номер телефону (п.18 розділу І реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні - "протокол допиту потерпілого ОСОБА_6 - 08.02.2025").
Так, потерпілий ОСОБА_6 про проведення судового засідання, яке призначене на 10:00 годину 03 грудня 2025 року, був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення на його мобільний номер телефону.
Крім того, 30.10.2025 року на адресу суду повернуто зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_6 за місцем його проживання з відміткою про вручення "28.10.2025 року".
Разом з тим, потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання, призначене на 10:00 годину 03 грудня 2025 року, не з'явився, про поважність причин свого неприбуття на виклик, що передбачені ст.138 КПК України, суду не повідомив.
Згідно ч.1 ст.139 КПК України, якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Відповідно до ч.2 ст.144 КПК України, грошове стягнення накладається: під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
Приймаючи до уваги те, що потерпілий ОСОБА_6 в судові засідання без поважних причин не являється, будь-яких підтверджуючих даних щодо поважності причин своєї неявки в судове засідання не надав, суд вважає клопотання прокурора про накладення грошового стягнення на потерпілого за невиконання ним процесуальних обов'язків обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що станом на день звернення з цим клопотанням ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Зокрема, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, вчинених проти життя та здоров'я, за вчинення яких передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому продовжує існувати ризик переховування від суду. ОСОБА_3 не визнав своєї вини у пред'явленій підозрі, не співпрацював зі слідством, не вказав на знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому продовжує існувати ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З огляду на те, що свідки та потерпілі ще не допитані під час судового розгляду безпосередньо судом, продовжує існувати ризик впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні. Так само продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, зокрема, через характеризуючі матеріали обвинуваченого та обставини вчинення кримінальних правопорушень, в яких від обвинувачується. Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам під час подальшого судового розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити, однак при прийнятті рішення просив врахувати, що станом на теперішній час ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, на час розгляду даного клопотання відпав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 заперечував та просив змінити на домашній арешт, оскільки зазначені у клопотанні прокурора ризики, на його думку, є лише припущеннями сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 лютого 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 жовтня 2025 року до 14 грудня 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на свідка та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду. Також, ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідка та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались судом, у зв'язку з тим, що вони безпосередньо вказують на причетність обвинуваченого до вчинення даного злочину, а тому враховуючи обізнаність останнього про адреси проживання свідка та потерпілих, їхні номери телефонів, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом погроз фізичною розправою або умовлянь, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно ніде не працевлаштований, не має законних джерел прибутку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відносно нього на розгляді в суді перебували інші кримінальні провадження, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Об'єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.
Крім того, судом враховано, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, триває судовий розгляд справи, який не може бути закінчений з об'єктивних причин, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, зокрема, не допитані потерпілі та свідок.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.139, 144, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити.
За неявку без поважних причин у судове засідання накласти грошове стягнення на потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1514 /одна тисяча п'ятсот чотирнадцять/ грн 00 к.
Отримані при виконанні кошти перерахувати на розрахунковий рахунок - НОМЕР_1 , код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.).
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_6 вимоги ст.147 КПК України, відповідно до яких особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 31 січня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1