05.12.2025
Справа № 482/1670/25
Номер провадження 1-кп/482/184/2025
Іменем України
05 грудня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Нова Одеса кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 01.07.2022 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 128, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.08.2024 року за ч. 4 ст. 186 КК України, до позбавлення волі строком на 7 років, звільненого від відбування покарання умовно достроково для проходження військової служби на підставі ст. 81-1 КК України, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на період дії воєнного стану на посаді навідника стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив:
У провадженні Новоодеського районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 62025150010003443 від 03.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
02.12.2025 року до суду надійшло клопотання процесуального прокурора - прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись при цьому на те, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, судовий розгляд кримінального провадження до цього часу не може бути закінчений, а передбачені ст. 177 КПК України ризики, наявність яких була встановлена слідчим суддею та судом, не змінились, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобігання цим ризикам.
Прокурор у судовому засіданні вказане клопотання підтримав з підстав, у ньому викладених, та просив його задоволити.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Захисник зазначив, що прокурором не підтверджена можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки він сам добровільно 12.03.2025 року повернувся на службу і продовжив виконання обов'язків військовослужбовця, брав участь у бойових діях, і в подальшому лише 12.06.2025 року був затриманий, за вказаний період до обвинуваченого було застосовано дисциплінарне стягнення, обвинувачений не втік та продовжував служити; щодо тиску на свідків - зазначив, що свідки також є військовослужбовцями і лише підтвердили факт самовільного залишення обвинуваченим військової частини, а оскільки обвинувачений визнає свою вину, то у нього немає необхідності впливати на свідків; щодо можливості вчинення обвинуваченим нового правопорушення, вказав, що такий ризик прокурором не підтверджений. Враховуючи зазначене, просив призначити обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, щоб він зміг повернутися на службу.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вислухавши позицію прокурора, обвинуваченого та захисника суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Підставою застосування запобіжного заходу, у відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозра, як визначено у постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 року № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, що можна перевірити у судовому розгляді, та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується, зокрема обвинувальним актом, направленим до суду.
13.06.2025 року, ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва по справі № 489/4655/25, відносно ОСОБА_4 , в задоволення клопотання слідчого у кримінальному провадженні, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 год. 40 хв. 10 серпня 2025 року.
06.08.2025 року ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області у даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів до 18 години 40 хвилин 09 жовтня 2025 року включно.
30.09.2025 року ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області у даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів до 18 години 40 хвилин 08 грудня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою,суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час обрання та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею та судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на дані про особу підозрюваного, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини злочину та його суспільну небезпечність.
У клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурор вказував на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність на сьогоднішній день ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суду не надано.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до десяти років позбавлення волі) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того суд враховує, що ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.02.2025 року, на підставі ст. 81-1 КК України ОСОБА_4 був звільнений умовно достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.08.2024 року за ч. 4 ст. 186 КК України, на невідбутий строк 6 (шість) років 5 (п'ять) місяців 14 (чотирнадцять) днів, для проходження ним військової служби за контрактом. Цією ж ухвалою до ОСОБА_4 встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців з встановленням обмежень, а саме: заборони перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладений контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з яким укладено контракт. Проте ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби всупереч обмежень, покладених на нього ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.02.2025 року.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності останній може переховуватись від органу досудового розслідування, здійснити виїзд на тимчасово окуповані території України. Таким чином, він може спробувати переховуватися на території іншої області, або взагалі за межами території України, від прокуратури та суду.
Слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При оцінці ризику, зазначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо впливу на свідків по кримінальному провадженню, суд враховує, що кримінальне провадження триває, свідки судом в судовому засіданні ще не допитувались, і хоч під час розгляду кримінального провадження прокурор відмовився від їх допиту безпосередньо в суді у зв'язку з визнанням обвинуваченим своєї вини у інкримінованому йому правопорушенні, однак оскільки розгляд кримінального провадження ще триває, даний ризик, на думку суду зберігається.
Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, крім того, ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також не дотримався обмежень покладених на нього ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.02.2025 про умовно - дострокове звільнення від відбуття покарання, призначеного вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.08.2024, що свідчить про існуючий факт недодержання покладених на нього обов'язків. Також, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, то в разі його переховування від суду та, відповідно, від військової служби такі дії можуть набути ознак іншого військового злочину, передбаченого ст. ст. 407-408 КК України.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Доведені прокурором ризики є суттєвими і їх неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, більш м'якого ніж тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Оскільки на даний час судовий розгляд неможливо закінчити з причин незалежних від суду, враховуючи позиції сторін, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів до 06 лютого 2026 року включно.
При цьому суд враховує, що у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, серед інших, ст. 407 Кримінального кодексу України.
Твердження захисника про відсутність ризиків не підтверджені належним чином та спростовані судом вище. Окрім того, твердження захисника про те, що оскільки обвинувачений сам добровільно 12.03.2025 року повернувся на службу та брав участь у бойових діях аж до 12.06.2025 року, і аж тоді був затриманий, не спростовують ризику щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання; щодо впливу на свідків - суд враховує, що кримінальне провадження триває, свідки судом в судовому засіданні ще не допитувались, і хоч під час розгляду кримінального провадження прокурор відмовився від їх допиту безпосередньо в суді у зв'язку з визнанням обвинуваченим своєї вини у інкримінованому йому правопорушенні, однак оскільки розгляд кримінального провадження ще триває, даний ризик, на думку суду зберігається, у зв'язку з тим, що у випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений вимушений буде повернутися на службу у ту ж військову частину та буде мати можливість спілкуватися із свідками та впливати на них; твердження захисника щодо не доведення прокурором ризику можливості вчинення обвинуваченим нового правопорушення, спростовується вчиненням інкримінованого обвинуваченому правопорушення під час умовно - дострокового звільнення від відбуття покарання. Можливість застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, суперечить ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовільнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 днів до 18 години 40 хвилин 06 лютого 2026 року включно.
Оголосити перерву в судовому засіданні до 18 грудня 2025 року до 11 год. 00 хв.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та іншим учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1