Справа № 127/29815/25
Провадження 2/127/6557/25
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Кузьменко Алла Володимирівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що 19 липня 2023 року позивачка з відповідачем зареєстрували шлюб. Від шлюбу подружжя спільних неповнолітніх дітей немає. Адвокат позивачки зазначила, що шлюбні відносини подружжя повністю припинено, вони проживають окремо та на теперішній час стали чужими людьми, між ними повістю відсутні почуття любові та поваги одне до одного. Також адвокат позивачки повідомила, що позивачка переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивачки до суду із вимогою про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу позивачка просила залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 30.09.2025 та копією позовної заяви із доданими до неї документами неодноразово направлені відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» і «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 29-33) Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 30.09.2025 вважається врученою відповідачу.
У строк, визначений судом ухвалою від 30.09.2025, від відповідача відзив на позов не надійшов.
Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих адвокатом позивачки разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 19.07.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 19.07.2023, актовий запис № 1395. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 (а.с. 9)
Як вбачається із змісту позовної заяви, подружжя від шлюбу неповнолітніх дітей немає.
Наведені адвокатом позивачки у позові обставини, що стали підставою для звернення до суду, відповідачем не спростовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя тощо.
Суд вважає, що в період часу, з якого справа перебуває в провадженні суду, відповідач мав можливість вчинити необхідні заходи спрямовані на збереження сім'ї. При цьому судом враховано, що вчинення та/або не вчинення таких дій є суб'єктивним правом, реалізація якого залежить від розсуду, бажання і волі особи.
Наразі ні позивачкою, ні відповідачем суду не повідомлено про те, що обставини у справі змінились, наявна можливість збереження шлюбу.
Суд, дослідивши письмові пояснення викладені адвокатом позивачки у позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає за можливе розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень, що підтверджується квитанцією від 17.09.2025. (а.с. 10)
Однак, судом встановлено переплату судового збору позивачкою, виходячи з наступного.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставок судового збору. Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211, 20 гривень). Однак, враховуючи подання позову в електронній формі, у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, розмір судового збору, який підлягав позивачкою до сплати, становить 968, 96 гривень.
Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тому, судовий збір в розмірі 242, 24 гривень може бути повернутий позивачці за її клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 968, 96 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що 11.09.2025 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Алли Кузьменко» було укладено договір про надання професійної правової допомоги № 4-09/25, на підставі якого було видано ордер адвокату Кузьменко А.В. (а.с. 4, 12)
Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Кузьменко А.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1667, виданого 12.09.2018.
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Як вбачається із умов договору про надання професійної правової допомоги № 4-09/25 від 11.09.2025 (завдання (доручення) № 1), сторони даного правочину досягли домовленості про те, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Адвокатському бюро становить: складання позовної заяви - 2 000, 00 гривень (2 години); подання позовної заяви - 1 000, 00 гривень (1 година); ведення справи у суді - 4 000, 00 гривень (4 години). (а.с. 12)
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На виконання умов вищевказаного договору позивачкою було сплачено Адвокатському бюро гонорар в сумі 7 000, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL574526 від 15.09.2025. (а.с. 13)
Судом встановлено, що договором про надання професійної правової допомоги № 4-09/25 від 11.09.2025 чітко визначено обсяг послуг і розмір гонорару, який є фіксованим, хоча й із застосуванням погодинної оплати, однак із визначенням фіксованого часу на надання кожної із послуг.
Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.
Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу позивачки в розмірі 7 000, 00 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на те, що справа є незначної складності, а її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оцінка дій АБ, вказаних в завданні (дорученні № 1) від 11.09.2025, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складеного процесуального документу (позовної заяви) не є занадто значним. При цьому судом прийнято до уваги, що вказане завдання містить конкретний перелік послуг із чітко визначеним часовим проміжком на надання таких послуг, які АБ зобов'язується надати позивачці.
Так, матеріалами справи підтверджується надання АБ професійної правничої допомоги позивачці в складанні позовної заяви і поданні її до суду, вартість яких у відповідності до завдання (доручення № 1) від 11.09.2025 становить 3 000, 00 гривень. Водночас суд критично ставиться до часового проміжку на надання цих послуг, визначеного у вказаному завданні (дорученні № 1), оскільки вважає, що вони не потребували стільки часу.
Надання АБ такої послуги як «ведення справи у суді, а саме подання заяв про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, подання інших процесуальних заяв по справі, слідкування за перебігом судового процесу по справі», на яку, як вбачається із завдання (доручення № 1) від 11.09.2025, має бути витрачено 4 години, вартість якої становить 4 000, 00 гривень, суд вважає не наданою, адже будь-які інші процесуальні документи, крім позовної заяви, адвокатом позивачки до суду не подавались, а розгляд справи, як вже суд зазначав, відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Доказів того, що АБ було вчинено будь-які інші процесуальні дії, спрямовані на забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів позивачки, суду не надано.
При цьому, суд звертає увагу учасників справи на те, що суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов'язок щодо розподілу судових витрат.
Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у заявленій адвокатом позивачки сумі (7 000, 00 гривень) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, становить 3 000, 00 гривень, який і підлягає розподілу між сторонами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 гривень. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачкою.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 112, ч. 1 ст. 113 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 77-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19.07.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1395.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968, 96 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 гривень.
Судовий збір в сумі 242, 24 гривень може бути повернутий ОСОБА_1 за її клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_4 видана 01.04.2024; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено 05.12.2025.
Суддя