Справа № 127/36449/25
Провадження № 2-а/127/353/25
04.12.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гондарук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 постанову №9501 від 30 жовтня 2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн.; провадження у справі закрити; судові витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та має відстрочку від призову, що підтверджується військово-обліковим документом Резерв+. При цьому, позивач має на утриманні четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 16 жовтня 2025 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно з яким, громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IX від 21.03.2024 (в редакції Закону №4235 IX від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. У графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу» позивач зазначив, що має на утриманні четверо дітей. 30 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 винесено постанову №9501 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 з 21.03.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а відтак громадянин ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, чим порушив перехідні положення Закону №3633-IX від 11.04.2024.
Позивач вважає таку постанову незаконною та необґрунтованою, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. 16.10.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №6757 про адміністративне правопорушення, як на військовозобов'язаного, який не пройшов повторний огляд та 30.10.2025 винесено постанову №9501 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При винесенні оскаржуваної постанови позивач не був присутній та її копію отримав 10.11.2025 на поштовому відділені. Законом №3621-IX чітко визначено граничну дату, до якої суб'єкти закону зобов'язані були самостійно пройти повторний медичний огляд - до 05 червня 2025 року, а тому 06 червня 2025 року мало місце вчинення усіма суб'єктами закону, які не пройшли повторний медогляд, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. Отже, саме з 06.06.2025 відповідачу стало відомо про факт не проходження позивачем повторної військово-лікарської комісії і саме з цього часу слід рахувати строки притягнення особи до відповідальності. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , в зв'язку з чим відповідачу стало відомо про вчинене правопорушення з 06.06.2025 року, при цьому протокол № 6757 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складено 16.10.2025 року та оскаржувану постанову №9501 винесено 30.10.2025, тобто з дати виявлення правопорушення пройшло більше ніж три місяці (а саме- більше 4 місяців). Таким чином, постанова №9501 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 винесена поза межами встановленого частиною 9 статті 38 КУпАП строку трьох місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення, через що така постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення є незаконними.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дмитришина Т.І. до судового засідання не з'явилися, однак від представника позивача надійшла до суду заява, відповідно до якої просить слухати справу в її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений неодноразово належним чином. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою №9501 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 30.10.2025, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигді штрафу у сумі 17000 грн. (а.с. 11-12).
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 (в редакції Закону №4235- IX від 12.02.2025) в частині обов'язку з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК та був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Однак, в період з 21.03.2024 до 05.06.2025 ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. З вище викладеного випливає, що ОСОБА_1 , з 21.03.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а відтак громадянин ОСОБА_1 не виконав свій юридичний обов'язок, чим порушив перехідні положення Закону №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтв про народження, позивач ОСОБА_1 має на утриманні четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 15-18).
Позивач до позову додав скріншот відомостей з мобільного додатку «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК 21.11.1995. Уточнив дані 11.11.2025 (а.с. 20).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 7 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За визначенням, наведеними у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і триває дотепер.
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни України зобов'язані зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України-за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,-за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Згідно з п. 2, 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза-це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Згідно п. 6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника).
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відтак з приведених положень законодавства слідує, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Згідно з витягом з «Резерв+», сформованого станом на 11.11.2025, позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до завершення мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; дата ВЛК - 21.11.1995; постанова ВЛК - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; дата уточнення даних - 11.11.2025.
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Відповідно до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:
«2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України-до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Отже, у період з 04.05.2024 до 05.06.2025 у ОСОБА_1 , якого було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час до набрання чинності вищевказаним Законом, виник обов'язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, не надано.
Щодо доводів позивача по пропуск відповідачем строку притягнення позивача до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то суд вважає, що відповідачем цей строк не пропущений.
Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як передбачено абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Вчинення позивачем в особливий період правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було виявлено в день складення протоколу, а саме 16.10.2025, а до адмінвідповідальності позивача було притягнуто 30.10.2025, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також те, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами неправомірність прийнятої постанови №9501 від 30.10.2025, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: