Справа № 131/1637/25
Провадження № 1-кп/131/98/2025
05.12.2025 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2025 за № 12025020250000133 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Олександрівка, Великоолександрівського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
учасники кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
09.08.2025 наказом № 22 командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .
11.08.2025 о 20:00 годині солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, під час перевірки наявності особового складу залишив військову частину НОМЕР_1 та перебував поза межами указаної військової частини, де проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до моменту затримання 31.08.2025.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_3 , надав показання, що з 01.02.2023 він почав проходити військову службу. В військовій частині НОМЕР_1 проходив службу після того як був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із тим, що виявив намір проходити військову службу. Однак, цю військову частину 11.08 він покинув - вийшов на трасу і поїхав до м. Іллінці, після цього перебував там. В будинку по АДРЕСА_3 , жив 3 дні. Обвинувачений вину у самовільному залишенні військової частини визнає, обставини, які викладені в обвинувальному акті, підтверджує. Вважає, що вчинив неправильно, свої дії засуджує, вважає, що вчинив помилку, бажає продовжувати службу в ЗСУ.
Свідок ОСОБА_6 надав суду показання, що він проживає в АДРЕСА_4 . Так, приїхавши додому, він виявив на території свого домоволодіння невідомого чоловіка, який згодом представився громадянином України на ім'я ОСОБА_7 . Свідок уточнив, що чоловік перебував у стані сну біля каркасного басейну, розташованого на подвір'ї. Після того, як його дружина першою побачила невідомого та зателефонувала йому, він приїхав додому приблизно між 18:00 та 18:20 год. Свідок пояснив, що дружина злякалася наближатися до незнайомця та спостерігала за ним з відстані, тому що він був сторонньою особою на приватній території. Коли свідок прибув, чоловік уже прокинувся, ймовірно від того, що дружина голосно кликала та намагалася зрозуміти, чи він живий. На момент, коли свідок підійшов, невідомий сидів на землі між городом і каркасним басейном, сильно тремтів від холоду та скаржився, що хоче їсти. Під час розмови чоловік пред'явив свідку пластиковий документ, який, як зазначив свідок, був схожий на паспорт громадянина України. Він назвався ОСОБА_7 і повідомив, що перебуває у СЗЧ, 59-та бригада та добирається в Крижопіль або, можливо, в Томашпіль. Точної інформації свідок не запам'ятав, але чоловік згадував, що бачив багато крові. За зовнішніми ознаками свідку здалося, що той перебував у стані алкогольного сп'яніння, зокрема через невиразну мову та загальний вигляд. Свідок зазначив, що невідомий був одягнений у футболку та штани, нічого під себе не підстиляв, через що сильно змерз. Свідок виніс йому стару куртку, щоб той зігрівся, а також передав йому їжу - бутерброд. Крім того, дали пачку сигарет. Чоловік вибачився за вторгнення на приватну територію та пообіцяв, що більше не повернеться. Свідок описав, що їхнє домоволодіння огороджене парканом. На його думку, чоловік потрапив на територію через кукурудзяне поле, перелізши паркан. Після надання допомоги свідок випроводив ОСОБА_7 за межі подвір'я. Супроводження по вулиці чи до певного місця він не здійснював, оскільки поспішав повернутися на роботу, де має ненормований робочий день. Він бачив, що чоловік пішов у напрямку вулиці, але куди саме - не запам'ятав. Свідок також повідомив, що поруч, приблизно за 100 метрів, розташований двоповерховий будинок їхнього сусіда на ім'я ОСОБА_8 , прізвища якого не знає, але припустив, що це може бути “Франко». Він уточнив, що сусіди майже не жили поруч, бо швидко після купівлі будинку виїхали, тому знайомства з ними немає. Уже після подій, коли до свідка приїжджали працівники поліції для проведення опитування, він дізнався, що обвинуваченого було виявлено та затримано саме в будинку цього сусіда. Свідок зазначив, що майнових претензій до обвинуваченого не має, жодних речей у нього не зникло. За його словами, обвинувачений поводився ввічливо, вибачився та не проявляв агресії чи будь-яких неправомірних дій щодо свідка чи його дружини.
Свідок ОСОБА_9 надав суду показання, що він проживає у АДРЕСА_4 . За його словами, причину виклику до суду він розуміє, оскільки події, про які його запитують, пов'язані з особою, яку він раніше бачив біля будинку його сусіда - ОСОБА_10 . Свідок повідомив, що знає ОСОБА_10 як свого сусіда, будинок якого розташований на його вулиці. Він звернув увагу на невідомого чоловіка, який кілька разів проходив повз його будинок. За словами свідка, цей чоловік рухався вулицею, що веде від напряму будинку ОСОБА_11 . Свідок пояснив, що бачив цю особу ззаду, з відстані приблизно 30 метрів. Він не міг розгледіти обличчя, оскільки особа була повернута до нього спиною. Єдиною чіткою ознакою, яку він запам'ятав, була лисина чоловіка. Свідок уточнив, що не бачив, щоб ця особа безпосередньо виходила з будинку ОСОБА_11 , однак чоловік ішов із боку цього будинку. З його слів, на вулиці лише два житлові будинки, тому поява незнайомої особи була помітною. Свідок підтвердив, що під час досудового розслідування давав показання слідчому, і йому нагадали, що у своїх попередніх свідченнях він зазначав: періодично бачив невідомого чоловіка, який виходив від будинку, власником якого є ОСОБА_11 , і прямував по АДРЕСА_5 . У суді свідок пояснив, що мав на увазі те, що чоловік йшов із напрямку цього будинку, а момент виходу з нього він на власні очі не бачив. Свідок повідомив, що бачив незнайому особу двічі протягом двох днів, обидва рази - удень, у літній період. Від працівників поліції він дізнався, що в будинку ОСОБА_11 хтось проживає. На запитання, чи схожа ця людина за зовнішніми ознаками на обвинуваченого, свідок зазначив, що чоловік схожий на особу, яка перебуває на лаві підсудних.
Свідок ОСОБА_12 надав суду показання, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та був очевидцем обставин, пов'язаних із перебуванням та подальшою відсутністю військовослужбовця ОСОБА_3 . За словами свідка, ОСОБА_3 прибув до їхнього підрозділу на початку серпня, однак у взвод свідка він не входив. Незважаючи на це, перевірки особового складу у роті проводилися централізовано, тому свідку були відомі загальні обставини. Свідок зазначив, що 11 серпня під час вечірньої перевірки о 20:00, яку проводив командир роти ОСОБА_13 , ОСОБА_3 був відсутній на місці. Протягом дня 11 серпня, зі слів особового складу, ОСОБА_14 ще перебував у підрозділі, однак під час вечірньої перевірки його вже не було. Після виявлення відсутності військовослужбовця були здійснені первинні заходи з'ясування його місцезнаходження - перевірено наявність у підрозділі, проведено опитування військовослужбовців щодо можливих відомостей. Свідок акцентував, що загальна процедура передбачає також телефонні дзвінки, однак він особисто не бачив, чи здійснювалися такі дзвінки, чи мав ОСОБА_14 телефон, чи відповідав на нього, тому про ці дії нічого стверджувати не може. Після 11 серпня, зі слів свідка, ОСОБА_3 до підрозділу більше не повертався. Щодо місця, звідки саме ОСОБА_14 прибув на початку серпня, свідок повідомив, що цього не пам'ятає, оскільки військовослужбовець не перебував у його взводі, а свідок лише бачив його прізвище серед документів при надходженні особового складу. Також свідок пояснив, що після встановлення факту самовільного залишення військової частини, як правило, у частині подають відповідні документи для оформлення СЗЧ, однак про проведення службового розслідування або інші конкретні дії свідку нічого не відомо.
Крім показів свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України подані наступні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що були досліджені в судовому засіданні:
- Протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 31.08.2025, згідно з яким ОСОБА_3 було затримано 31.08.2025.
- Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2025, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 вважати таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 з 11.08.2025.
- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12025020250000133 від 31.08.2025.
- Ухвала Іллінецького районного суду Вінницької області від 02.09.2025 у справі номер 131/1426/25, в якій ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судом також досліджено дані, що характеризують особу обвинуваченого:
- Вимогу від 31.08.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді громадських робіт (вирок набрав законної сили 10.04.2017). Також, ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.07.2025 ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та останній вибув до військової частини НОМЕР_1 .
- Громадську характеристику, згідно з якою громадянин ОСОБА_3 до жовтня 2022 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Проживав з матір'ю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою. Не одружений. Має вищу освіту (орієнтовно в 1996 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут на факультеті «Агрономія»). За спеціальністю кілька місяців працював агрономом. За час проживання офіційно більше не працював, періодично їздив на заробітки будівельником за кордон та в міста України. Зі слів матері, орієнтовно наприкінці 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Як громадянин селища характеризувався посередньо. Зі слів сусідів, має м'який характер, відгукувався на прохання допомогти. Разом з тим, мав таких друзів, з якими періодично надмірно вживав алкоголь, після чого вів себе агресивно та неконтрольовано. Скарги на ОСОБА_3 на адресу Великоолександрівської селищної військової адміністрації не надходили.
- Медичну характеристику на військовослужбовця ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 , згідно з якою дані про звернення останнім за медичною допомогою до медичного пункту військової частини, про венеричні захворювання, туберкульоз, ВІЛ-інфекцію відсутні, на обліку нарколога та психіатра не перебував.
Оцінюючи докази, здобуті під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони містять фактичні дані, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, передбачені КПК України як джерела доказування та зібрані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Фактичні дані, що містяться в доказах, збігаються з показаннями обвинуваченого та свідків, узгоджуються із зібраними та детально дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Отже, суд, керуючись ст. 94 КПК України, оцінюючи наведені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, враховуючи показання обвинуваченого та свідків, критично оцінивши аргументи сторони захисту, приходить «поза розумним сумнівом» до висновку про доведеність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні цього кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно до ст. 67 КК України слідством не встановлені.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, відсутність обтяжуючих вину обставин, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, притягувався до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
В строк відбуття покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення в цьому кримінальному провадженні з 31.08.2025 (дня його затримання) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 продовжити до вступу вироку в законну силу.
Збитки (завдана шкода) по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Витрати на проведення судових експертиз Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру становлять 2674,20 грн відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 50, 65-67, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
В строк відбуття покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення в цьому кримінальному провадженні з 31.08.2025 (дня його затримання) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 продовжити до вступу вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, які становлять 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити сторонам.
Суддя: