Справа № 128/1183/25
Іменем України
04 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025020010000472 від 03.03.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лічк, Мартунінського району, республіка Вірменія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , вірменина, громадянина України, ФОП, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення при наступних, встановлених досудовим слідством обставинах.
03.03.2025 інспекторами сектору реагування патрульної поліції Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , начальник СРПП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та інспектор СРПП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами, відповідно до плану-завдання здійснювали нагляд за дорожнім рухом у с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області на службовому автомобілі марки «Toyota Corolla» номерний знак НОМЕР_1 .
Під час несення служби, 03.03.2025 о 13:51 годині працівниками СРПП Вінницького РУП у Вінницькій області по вул. Мічуріна с. Агрономічне, Вінницького району Вінницької області, помічено транспортний засіб марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до постанови головного державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 03.04.2024 перебував у розшуку, у зв'язку з чим працівниками поліції зупинено даний транспортний засіб на підставі ст. ст. 31, 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Після зупинки вказаного транспортного засобу, водієві ОСОБА_9 повідомлено, що транспортний засіб яким вона керувала перебуває в розшуку відповідно до постанови про розшук майна боржника та через деякий час на місце події приїхав син ОСОБА_9 - ОСОБА_4 .
У ході спілкування з ОСОБА_4 працівниками поліції повідомлено, що зупинений транспортний засіб буде вилучено та поміщено на арешт майданчик, після чого останній, маючи на меті домовитись з працівниками поліції, щодо невжиття дій пов'язаних з вилученням розшукуваного транспортного засобу, неодноразово висловлював пропозиції про надання неправомірної вигоди останнім, про що був неодноразово попереджений про кримінальну відповідальність.
Надалі, 03.03.2025 о 14:03 годині, перебуваючи в салоні службового автотранспорту марки «Toyota Corolla» номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Агрономічне, вулиця Мічуріна, 15, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що працівники поліції складають акт вилучення транспортного засобу, не бажаючи щоб вони здійснили вилучення автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , що перебував у розшуку, усвідомлюючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, незважаючи на неодноразові попередження про відповідальність за таку пропозицію, діючи умисно, надав працівникам поліції грошові кошти в сумі 8000 гривень, які поклав до речового ящику службового автомобіля.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду пояснив, що в минулому році він з мамою купили автомобіль «Chevrolet Aveo», не перереєстровуючи його на себе. На початку весни цього року в обідній час до нього зателефонувала його мати та повідомила, про те, що її зупинили працівники поліції в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області та повідомили, що дане авто перебуває у розшуку. Він приїхав в с. Агрономічне з метою з'ясувати дану ситуацію. Намагався пояснити поліцейським, що вони не знали про розшук даного транспортного засобу та просив не вилучати авто; запропонувавши їм грошові кошти в сумі 8 000 грн. які поклав до речового ящику службового автомобіля поліцейських. Після цього вони викликали СОГ і відносно нього було вже відкрито кримінальне провадження. Дуже шкодує про скоєне, усвідомлюючи на даний час, що діяв неправильно та незаконно, просив не карати його суворо, оскільки на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей.
За згодою обвинуваченого, прокурора, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, наявності чи відсутності речових доказів, і при цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз'яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК України - надання службовій особі неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
Згідно ст. 377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.
В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше несудимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем проживання, кається у вчиненому, вину визнав, в дебатах висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з урахуванням ст. 12 КК України, приходить до переконання про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, так як вважає дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді штрафу, в розмірі визначеному санкцією статті обвинувачення, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Згідно з ч. 9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів, у сумі 8 000 грн, а саме: 1 купюру номіналом 1000 гривень серія БП 7839082, та купюри номіналом по 500 гривень наступними серіями: ЄР 6702929, ХИ 6656170, ЄН 0445068, АЗ 8528302, ВТ 7068139, ЗМ0462247, ХЄ 4879859, 3H0462239, АБ 6690063, БА 9097907, ХБ 0310566, ЄЛ 1012793, ЄД 5913150, ЄА 4892442, що передані на відповідальне зберігання у сховище цінностей відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України- застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.
Судові витрати відсутні.
До вступу вироку суду в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирається.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України регламентовано, що засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 96-1, 96-2, 100, 124, 368, 373, 374, 394, КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп.
Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирається.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України грошові кошти в сумі 8 000 грн, а саме: 1 купюру номіналом 1000 гривень серія БП 7839082, та купюри номіналом по 500 гривень наступними серіями: ЄР 6702929, ХИ 6656170, ЄН 0445068, АЗ 8528302, ВТ 7068139, ЗМ0462247, ХЄ 4879859, 3H0462239, АБ 6690063, БА 9097907, ХБ 0310566, ЄЛ 1012793, ЄД 5913150, ЄА 4892442, що передані на відповідальне зберігання у сховище цінностей відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_10