іменем України
Справа № 126/2286/25
Провадження № 2/126/1306/2025
"04" грудня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
за участі позивачки ОСОБА_1
представника позивачки, адвоката Семенюка І.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 17.11.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25.09.2024. Під час шлюбу в сторін народилися доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2024 року відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей, хоча інших утриманців не має, є здоровим, працездатним, отримує дохід, має нерухоме майно, а тому позивачка просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття та стягувати з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.
Представник позивачки, адвокат Семенюк І.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, до досягнення повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей, однак просив призначити йому аліменти в розмірі визначеному законом. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що з 17.11.2007 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25.09.2024, що підтверджується копією зазначеного рішення суду .
Під час шлюбу в сторін народилися доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).
Стороною позивача стверджувалося та не заперечувалося відповідачем, що діти проживають з позивачкою.
Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу "Уманський фаховий коледж технологій та бізнесу Уманського національного університету" №536 від 01.10.2025 ОСОБА_3 є студенткою ІІІ курсу денної форми навчання вказаного коледжу.
Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу "Вінницький фаховий коледж економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету" від 08.09.2025 № 336 ОСОБА_4 є студенткою ІІ курсу денної форми навчання вказаного коледжу.
Між сторонами виникли спірні правовідносини, що полягають у обов'язку батька утримувати неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину, а саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п.17 встановлено, що за відсутності згаданої домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положення ч. 5 ст. 183 СК України, передбачає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини та приписи ч.ч.7, 8 ст.7 СК України зобов'язують суд при вирішенні будь-яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін: позивачки, на утриманні якої перебувають неповнолітні діти та стосовно якої відсутні відомості про її доходи, а також відповідача, щодо якого відсутні відомості про його непрацездатність, стан здоров'я, наявність у нього інших утриманців, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за необхідне стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Суд вважає, що аліменти на утримання дітей у вказаному розмірі будуть достатніми для їх матеріального забезпечення і відповідають принципу рівноправності визначених обов'язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дітей в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для їх розвитку.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
На підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги до позовної заяви долучено лише ордер на надання правничої допомоги адвокатом Семенюком І.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 30.09.2025 та квитанцію від 30.09.2025.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, містили розрахунок витрат за виконаний адвокатом обсяг робіт, зокрема не надано акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 180, 182, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 08.10.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. І. Губко