04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 559/3407/23
провадження № 61-14314ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні їй права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду
від 23 вересня 2025 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, шляхом знесення (демонтажу) за їх (відповідачів) кошти:
паркану, розташованого на межі земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_2 , обмеженої сервітутом, та суміжної земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, а також стіни сараю, - всього протяжністю 10,07 метрів;
навісної конструкції (альтанки), збудованої на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_2 на частині ділянки, обмеженій земельним сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, та через земельну ділянку кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 (обмежену в користуванні сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007 на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) забезпечити безперешкодний проїзд ОСОБА_2 до належного їй домоволодіння шляхом надання протягом трьох днів з моменту вступу рішення в законну силу відповідних засобів (код до замка, дублікат ключів до вхідних воріт, хвіртки).
Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року в цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені в справі про усунення перешкод у здійсненні їй права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973.
Справа № 559/3407/23 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання про зупинення виконання постанови.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун